вівторок, 30 серпня 2011 р.

Винники. Малехів. Дубляни

Як ото буває: їздить собі мандрівник світ за очі, а не знає і не бачив того, що є біля дому. Хіба ж не так? Соромно признатися, але підльвівські Винники я бачив не раз тільки з вікна маршрутки, а по містечку Дубляни взагалі не ступали мої ноги. Тепер не соромно. Помилку виправлено.

неділя, 28 серпня 2011 р.

Покинуті муровані костели і каплиці Львівщини

Ось вирішив виставити на блог власноруч зроблені фотки покинутих костелів та каплиць Львівської області. Практично всі стоять пусткою. Деякі починають під щось пристосовувати. Далі після назви села в дужках йде назва району. Якщо рік побудови костелу (каплиці) невідомий - я писав ХХ століття. Спочатку йдуть великі фотки (зменшені з оригіналів, які збереглися на моєму компі), потім збірний фото-репост з мого попереднього блогу (фотки будуть шириною 420 пікселів, бо оригінали не збереглися). Звичайно, що я бачив в області більше цих руїн, але десь не фотографував, десь фотки пропали і т.п. Отож, поїхали (Увага! Багато фоток!)

середа, 24 серпня 2011 р.

Запитів. Новий Яричів. Борщовичі. Пикуловичі

Що робити на День незалежності України? Працювати, йти на пиво чи у вишиванці кричати Слава Україні”? Виберу щось інше. Наприклад побачу селища Запитів та Новий Яричів. І трохи більше.

вівторок, 16 серпня 2011 р.

Сколівщиною. Ровером

Учора, 15 серпня, зірвався в Карпати. До Сколівського району. Не дає він мені спокою. Бо ніяк не можу зафіксувати решту тутешніх деревяних церков. Наперед скажу, що лівих фоток майже не робив. Так, краєвиди тут чудові. Але щоб десь-щось цікаве побачити - не дуже. Виїхав зі Сколе під рвучкий, холодний вітер в напрямі до Козьової. І пішло-поїхало: Козьова, Орявчик, Мита, Сухий Потік, Росохач, Завадка, Задільське, Довжки, Криве, Погар, Нагірне, Сможе і назад до Сколього. Найбільше запам'ятаю, звичайно, Сухий Потік. Через одну неприємність, яка там зі мною трапилася. Частково сам винен. Не буду розповідати - це довго і нудно. Друга несподівана неприємність сталася при підйомі київською трасою з Тухольки на перевал де готель-ресторан "Плай". Слава Богу, що все добре закінчилося. Які загальні враження від побаченого? Ліси рубають нещадно. В кожному селі поруч бідноти в темпі будують від котеджиків до готелів з оциліндрованого бруса. Дорога з Козьової до повороту на Тисовець - рівний асфальт. Далі, за перевалом більш-менш асфальт тягнеться аж за церкву в селі Мита. До речі, на цьому фото якраз бачите спуск до Мити зі сторони Орявчика. Це - об'їзна цього села. Також огризки асфальту зустрічав у Погарі та Оряві - всюди решта типові земляно-щебеневі дороги. Чесно - задовбало крутити педалі через перевали різної висоти з різним покриттям. Але що робити, коли сюди (в дані села) маршрутки ходять двічі-тричі на день. Залишилися ще три села на Сколівщині де маю побувати. І - крапка з цим районом. Наприкінці не лякайтеся статистики:
- накрутив педалями - 149,5 км. (з них горами - 124 км.)
- максимально розігнався до - 52 км./год. (страшнувато було)
- середня швидкість - 17 км./год. (зауважив, що горами більше не виходить)
- час педалювання - 8 год. 45 хв.


вівторок, 9 серпня 2011 р.

Жидачів. Миколаїв. Заклад

Дивлюся на мапу Львівщини. В яких містечках і с.м.т. ніколи не був. Серед невеличкого списку засвітилися райцентри Жидачів з Миколаєвом. Є неділя. Є погода. Їду.