Дякую! І цей репортаж - хороший. Інститут для сиріт у Закладі, побудоаний з ініціативи й на кошти графа Скарбека, справді монументальна споруда. Шкода тільки, що до такого стану довели. А от на капличку в лісі варто було подивитись. Боюсь, лишень, настрою б це точно не додало! Граф і його близькі родичі були поховані у тій каплиці та її зруйнували, останки - повикидали... Це - сумно... І Жидачів, і Миколаїв справляють враження глухої провінції! Жаль... Мабуть, колись були ошатними містечками.
До каплички в лісі у той час я б зрозуміло не поліз - бачив її вигляд на фото... Так, Жидачів і Миколаїв майже провінція. Але в тому також є свій позитив для поодиноких туристів:)
Дякую за пізнавальні оповідання. Сподобалася іронія і динаміка розповіді. У листопада 2015 року Жидачів я обійшла за таким же маршрутом, тільки зайшла з іншого боку. Цікаво було порівняти враження.
Ніколи не жила в Жидачеві, але це місто мого дитинства і юності. Приїжджала сюди постійно з батьками до маминих родичів. Моя мама тут виросла. Я пам"ятаю місто з 1966 року. Не любила його за гидотний запах, що розповюджувався з картонно-целюлозного комбінату. Вперше після останньої поїздки в 1991 року відвідала Жидачів у вересні 2019. Місто дуже змінилося. На краще. Залишилися гарні враження.
Дякую! І цей репортаж - хороший. Інститут для сиріт у Закладі, побудоаний з ініціативи й на кошти графа Скарбека, справді монументальна споруда. Шкода тільки, що до такого стану довели. А от на капличку в лісі варто було подивитись. Боюсь, лишень, настрою б це точно не додало! Граф і його близькі родичі були поховані у тій каплиці та її зруйнували, останки - повикидали... Це - сумно... І Жидачів, і Миколаїв справляють враження глухої провінції! Жаль... Мабуть, колись були ошатними містечками.
ВідповістиВидалитиЗ ініціативи цього графа у Львові був збудований Оперний театр
ВидалитиДо каплички в лісі у той час я б зрозуміло не поліз - бачив її вигляд на фото... Так, Жидачів і Миколаїв майже провінція. Але в тому також є свій позитив для поодиноких туристів:)
ВідповістиВидалитиДякую за пізнавальні оповідання. Сподобалася іронія і динаміка розповіді. У листопада 2015 року Жидачів я обійшла за таким же маршрутом, тільки зайшла з іншого боку. Цікаво було порівняти враження.
ВідповістиВидалитиНіколи не жила в Жидачеві, але це місто мого дитинства і юності. Приїжджала сюди постійно з батьками до маминих родичів. Моя мама тут виросла. Я пам"ятаю місто з 1966 року. Не любила його за гидотний запах, що розповюджувався з картонно-целюлозного комбінату. Вперше після останньої поїздки в 1991 року відвідала Жидачів у вересні 2019. Місто дуже змінилося. На краще. Залишилися гарні враження.
ВідповістиВидалити