Розгірче

Давніше я бачив в Інтернеті що в Розгірчому збереглася дерев'яна каплиця на старому цвинтарі. З часом дану інформацію забув, аж тут на форумі м.Стрий, на моє прохання додати нові фото деревяних церков району, раптом з'явилася якраз не бачена мною каплиця з Розгірчого. Щоб не відкладати в довгу шухляду, стартую до цього села...

Добре, що мені підказали - до Розгірчого можна дістатися з траси Київ-Чоп. Десь по одинадцятій дня виходжу на зуп. "Стинава Нижня" з мукачівської електрички. Погода - як в найкращих казках. 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Переходжу трасу і бачу, що біля зупинки починається утрамбована ногами стежка в сторону ріки Стрий. Перед поїздкою, звичайно, я дивився Гугл карти, тому без сумнівів пішов доріжкою, яка привела до мосту.

Досить довгий і традиційно вузький перехід, на якому закріплені труби нафтопроводу. Ось так виглядав Стрий з цього мосту.

Перейшовши на той бік ріки, йду в сторону села. На його околиці, при дорозі, з крана тече вода.

Як розповідали мені згодом місцеві, раніше тут бурили скважини і з однієї вирвався стовп води. Воду дослідили, виявилося, що має лікувальні властивості. Якийсь інвестор ніби почав будувати на місці завод з розливу "Розгірчанки" (справді, поблизу є залишки промбудівлі), але щось не склалося... В центрі Розгірчого, поблизу церкви, питаю якогось чоловіка як мені зайти на старий цвинтар. Той каже, що тре вертати на дорогу і нею прямо. Я так і думав. На дорозі дві колії - видно, що нею мало хто зараз користується.

За селом, при дорозі, новий цвинтар. До нього зі села трактор відгорнув сніг. На куті цвинтара побачите стару деревяну дзвіницю. Таке враження, що її наполовину закопали в землю.

Мешканці села пізніше повідомили, що в середині 2000-х рр. дану дзвіницю, яка стояла біля церкви, перенесли на цвинтар, бо на її місці збудували муровану. Дзвіниця, зрозуміло, без дзвонів, всередині бачив порожні пляшки від горілки...

Рухаюся дорогою далі. Сонце так світить в лице... А, ось з'явилися декілька будівель. Я до них ще не дійшов, як собаки гучним гавкотом зустрічають незнайомця. Думав, що вийде хтось з людей. Та де там! Одна стара хата виглядає не житловою, а ворота до іншої виявилися зачинені на замок. До речі, біля цієї хати є і господарські будівлі і чимало вуликів. Мені казали, що будівлю хтось використовує як дачу, зараз ніхто не живе. Раніше тут було до 16 будинків. Я вже бачу на схилі, між деревами мету поїздки - невелику деревяну каплицю. Доводиться йти вгору на цвинтар провалюючись мало не по коліна в сніг - зараз тут ніхто не ходить. В інтернеті я бачив фото даної каплиці, але в усіх випадках зображення не давали уяви про неї. Виявилося, що дерева біля неї зрубали - тепер нема проблем оглядати будівлю з усіх сторін. Будівля не електрифікована. Раз на рік, на св.Онуфрія, тут проводять богослужіння. Вирішив ліктем руки поміряти розмір каплиці - вийшло 10,8 м. х 6,3 м. Західні двері забиті зі середини, на південних - висить замок. В інтер'єрі через вікно пробував зафіксувати розписи стін - не вийшло як хотів...

Три хрести на каплиці похилилися в різні сторони. Дивіться, як незвично виглядає середній хрест.

Оскільки про дану каплицю я тільки знав, що збудована там, де раніше стояв жіночий монастир, то мені було цікаво коли ж її збудували. Почав досліджувати поблизькі надгробки, не зважаючи на те, що провалювався щораз глибше у сніг. Серед побачених найбільше сподобався родині Левицьких.

Ще один художній, але в гіршому стані сім'ї Малицьких.

Можна побачити старі металеві розп'яття біля могил...

Одним словом, біля каплиці мою увагу привернув простий надгробок, на якому було багато написів. Уявляю себе криптологом (чи як то називають того, хто розшифровує і читає написи) і починаю букву за буквою, слово за словом виясняти що і до чого. Результат: "Тут спочивають діти учителя народного Петра и Розалій Медвідскіх. Мария 1883-1885, Михаил 1886-1890, Михаил 1893-1893, Анна 1896-1897. Вічная им память. Ярослав Нуд младенець учителя Іоана Нуда а Лагодові". Отже, можу припустити, що деревяну каплицю збудовано в другій половині ХІХ ст. Згодом чоловіки з Розгірча сказали, що дійсно каплиця поставлена в 1800-сот якомусь там році, про неї, як і про село, видана книжка. Останній раз оглядаюся навколо і йду помало вниз. Чую трохи далі, під лісом в сторону села, ніби звук сокири. Йду в цю сторону. Відчуваю, що стаю не на землю, а на лід (чути невелике потріскування). За поворотом картина прояснилася - п'ятеро місцевих чоловіків різного віку сокирами, ломом, розбивають лід на потоці. Вода постійно тече згори і потрібно її направляти руслом, бо вона виходить набік, в сторону поля. Поговорив собі з ними, сказали коли буде автобус на Стрий. Я помалу пішов назад у село. Ага, в моїх планах НЕ БУЛО відвідання відомого скельного монастиря в Розгірчому - вистачить що ноги намочив на цвинтарі. В центрі села мурований у 1910 р. храм.

Дивлюся на годинник - до маршрутки ще мінімум година. Сидіти цей час на зупинці? Е, ні! Приймаю авантюрне рішення - дістатися до сусіднього Семигинова. Це - трохи більше 5 км. Аж на підході до цього села назустріч із запізненням поїхав "ПАЗик" Стрий-Розгірче. В Семигинові зафоткав церкву в ремонті, сів на цей "ПАЗик", доїхав до траси Стрий-Франківськ, пішов до села Слобідка, де знову ж зафіксував дер. церкву і повільно почалапав на станцію Стрий...

Підсумок: в дорозі не раз думав, що в таку розкішну зимову погоду можна було б махнути на Тернопільщину за більшим "урожаєм побаченого".
Час у дорозі: зі Львова>до Львова - 10 год. 15 хв.
Бюджет на дорогу: маршрутки по Львову + електрички + маршрутки по району 2+21+3,5=26,5 грн.

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ