...Навіть якщо б мені заради експерименту зав'язали очі, привезли у невідому місцевість і я б там почув, наприклад, "Тату, дивисі шо я зробЄв!", висновок один - я потрапив до провінційної Тернопільщини...
На станції "Озерна" бачу що маю часу до зворотньої електрички аж п'ять годин! Йду стежкою попри колію до моста, потім повертаю на дорогу. Ось підійшов до першого села
ДАНИЛІВЦІ
І відразу сюрприз - біля крайної хати чую як грає музика. Тільки не можу зорієнтуватися звідки? Піднімаю голову дороги і - овва! Ніколи такого не бачив - хтось примотав дротом до електричного стовпа дві старі колонки!
Для чого це зроблено - незрозуміло... З іншої сторони це може бути як реклама:) Згодом повернув у село, прийшов до деревяної церкви св. Архистратига Михайла, збудованої у 1715 р. і того ж року перенесеної до села зі с.Нище (саме так написано в інтер'єрі церкви). Її реконструювали у 1928 р., розмалювали всередині у 1998 р., ну і недавно усі стіни оббили горбилем. На подвір'ї церкви півколом розташовані стації Хресної дороги
З Данилівців мій шлях лежить на північ. Часково проходжу село Богданівка про яке далі. На виході праворуч дороги старий цвинтар. Дорога веде вгору. Час від часу проїде автівка здіймаючи хмару куряви... Доводиться йти швидко на ходу попиваючи воду - рій ненажерливих бомків (це такі швидкі кусючі комахи, старші брати комарів) відразу кидається на відкриті частини тіла одинокого мандрівника. Спускаюся в долину до села
ЯЦКІВЦІ
Відразу по ліву сторону на околиці видно велику незавершену будівлю, стіни частини якої ще стоять, інші - розвалили (або розібрали).
Яцківці невеликі, будинки розташовані уздовж вулиці. До речі, пишуть, що Яцківці приєднали до сусіднього села. У центрі поселення, біля звичайної хатини яка гордо підписана "Загальноосвітня школа І-го ступеня с.Яцківці" стоїть збудований у 1993 р. храм св. ап. Петра і Павла
Трохи далі, на перехресті доріг, зберігся розмальований памятник як розумію з нагоди скасування панщини
На перехресті я повертаю праворуч і після мосту вже починається село зі смачною назвою
СИРОВАРИ
Вірите, але на польській довоєнній карті назва села - СЕРВЕРИ (Serwery). Уявляєте, майже сто років тому люди вже чули про комп'ютерні СЕРВЕРИ:))) До речі, до Сироварів тричі на день їздить "ЛАЗ" з Тернополя. Ліворуч бачу видовжену одноповерхову будівлю. Це - місцевий будинок культури збудований в 1966 р.
Повертаю праворуч. На вулиці рідко трапляються селяни. Шукаю когось біля хати, щоб дав наповнити пляшку водою. На подвір'ї бачу як жінка щось носить. Питаю чи не дасть напитися. Зайшов. Є криниця, біля неї труба. Виявляється до неї вода йде з водонапірної башти. Жінка по господарськи відкручує кран, чекає секунд 10 поки вода витече, потім швидко наповнює мені пляшку. Дякую, йду до брами. Перед нею на вулиці зупиняється місцева бабця, одягнена якби на вулиці було холодно і так з ходу до мене: "Як ті вигнали, то хоть добре жи дали торбу...". Я спочатку не зрозумів про що мова (+40 дає знати), але за секунди дві відповідаю: "Та ні, торба моя!". Трохи далі, поблизу дороги, на цвинтарі, стоїть деревяна церква Різдва Пр. Богородиці 1790 р., перенесена з сусіднього с.Яцківці у 1888 р. Ну, тут вже частину церкви обмурували білою цеглою і видовжили. На стіні церкви побачив якусь таблицю. Думав, що якомусь священику присвячена. Коли прочитав - був здивований
У центрі стара фігура Богородиці з ХІХ ст., яку відновили у наш час і накрили дахом
Не встиг я залишити Сировари (правда не спитав чи тут ще варять сир:)), як потрапив до наступного села
БІЛКІВЦІ
Маленьке таке поселення, в якому недалеко дороги стоїть церква-каплиця св. Миколи. Написано, що збудована у 1844 р., але щось з вигляду не подібна...
Перед церквою побачив сучасну фігуру св. Миколая поставлено з нагоди храмового празника
Трохи далі від вулиці бачу маленьку низеньку хатку з таблицею на стіні. Що це? Так-так, місцева початкова школа. А на дворі вже 21 століття:)))
Між Білківцями і наступним селом колись при дорозі стояла каплиця - тепер і сліду не залишилося, хащі навколо. Вузький кам'янистий шлях з долини веде до села
БОГДАНІВКА
На протилежній частині поселення, при дорозі до Яцківців на зупинці є навіть розклад автобусів з прибуттям/відправленням - неймовірна пунктуальність громадського транспорту Тернопілля:))) Правда не відомо чи розклад дійсний...
У Богданівці єдина атракція яку побачив - церква св. Анни з 1910 року, подібна до перебудованого костелу...
Фотографуючи її надійшли місцеві мешканці і так собі вголос одні до одних поблизу мене говорять: "То певно і нас сфотографуют... Мам, а нашо він то роби? Я відки знаю, може священик якійсь..." З Богданівки вертаюся на знайому дорогу, йду до с.Данилівці, а на перехресті повертаю до останнього на сьогодні села
ОСТАШІВЦІ
Поблизу перехрестя у полі тліють останки багаття, яке палили цієї ночі (Івана Купала ж було!). Біля мосту через річку ліворуч поставили памятник-згадку Зарваницькій чудотворній іконі. Чому саме там, а не у селі - важко сказати...
На іншій стороні дороги здалеку виблискує металізованою золотою бляхою сучасна капличка
У центрі Осташівців знаходиться церква Введення у храм Пр. Богородиці 1911 р. (відбудована у 1990 р.)
А ще на околиці села має бути меморіальний комплекс (назва обіцяє щось чимале!) "Висота 417" збудований у 1978 р. де рад. війська у 1944 р. прорвали німецький фронт. Проте мені вже ніякого комплексу не хочеться... Повернувся до Озерної де майже годину відпочивав чекаючи на електричку...
Підсумок: пройти 20 км. за 4,5 год. під +40 градусів нелегко, проте реально... Принаймі коли є вітер. Їзда у розпеченій електричці більше вимотує... Не менше, аніж літаючі кровопивці... Плюс дві дерев. церкви зробив до архіву...
Бюджет на дорогу: електричка+маршрутки по місту = 22+4=26 грн. Випив 3,5 літрів води.
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Автор не перестає дивувати своєю ерудицією. І стиль, і погляд, і подача матеріалу - все просто чудово!
ВідповістиВидалити