Ось ви пройшли вхідну зону, потім місця де
сидять торговці, а вже опісля піднімаєтеся безпосередньо до водоспаду
До речі, водоспад Шипіт був серед інших 17-ти номінантів на «Гордість Карпат».
Зараз буде баааагато води) Це десь в районі
вхідної зони зливаються два потоки
02.
І тут вода летить-шумить
03.
Спокійно піднімаюся льодяною дорогою вгору
04.
Якщо повернути голову праворуч, побачите такий
вид
05.
Стежка до водоспаду є поруч з потоком… Водоспад
за правим поворотом…
06.
Якщо оглянутися назад… Там де ходять туристи,
стежка не слизька (її періодично посипали), а ось збоку – суцільний лід…
07.
Ну що ж, дочекався! Ось він, славетний,
оспіваний всіма, шумить нон-стоп і приваблює до себе круглий рік спраглих
побачити красу і силу природи! Так він виглядає з відстані, якщо стати на один
з каменів потоку (стежка до низу водоспаду на фото праворуч)
08.
Підходжу ближче… Тут більшість туристів
фотографується…
09.
Ще ближче… В цьому місці на тебе летять бризки і
можна стати трохи мокрим) Безперечно, відчувається сильна енергетика водоспаду…
А монотонний шум починає заколисувати )
10.
Це вже максимально близько і то потрібно бути
уважним, щоб не посковзнутися на мокрих каменях…
11.
Вид з підніжжя водоспаду вниз за течією потоку…
На моє щастя, я був в не сезон, серед тижня, тому людей можна сказати майже не
було – чудовий час спокійно насолодитися побаченим…
12.
Звернув увагу, що праворуч по схилу до верху
водоспаду веде стежка з дерев'яними поручнями… Дивлюся, пара молодих (хлопець з
дівчиною) поволі намагаються вилізти по цій стежці… Вирішив, якщо я вже сюди
добрався, то обов'язково побачу зблизька як падає вода вниз… Та спочатку
нелегкий і веселий (якщо ви з жінкою/подругою/сестрою) підйом по крутій
стежині, яка все ще була покрита голим льодом…
13.
Трохи піднявся вгору, обернувся… Можна пробувати
якось лізти боком, поза стежкою, але там мокре і слизьке листя, та й схил… Тому
краще вже по льоді, міцно тримаючись рукою за поручень…
14.
Лід, болото, якісь сходи…
15.
Піднімаюся ще вище… Тут видно як вода з гуркотом
летить вниз
16.
Ще один вид водоспаду згори. До речі, тут
стежка закінчується маленьким оглядовим майданчиком…
17.
Та мене щось потягнуло (мабуть, водоспад справді
зачарував:) побачити як падає вода з мінімальної відстані.
На свій страх і ризик я вирішив спуститися слизьким від болота схилом від
оглядового майданчика до самого місця падіння води. Треба бути дуже обережним –
один необачний рух – і ви полетіли вниз на каміння!!! Якщо ризикнете злізти до
води, тоді побачите ось такий вид…
18.
Погляд вниз з верхньої частини водоспаду
19.
А ось звідти потік випливає, щоб потім білою
стіною впасти на каміння…
20.
Біля верхньої частини водоспаду хтось залишив на
дереві символи гулянки)
21.
Що ж, надивися на масу води, налазився по льоді
(цікаво, що спуститися вниз по цій стежці мені було легше, аніж піднятися),
зійшов назад в долину, сів собі за дерев'яний столик, пообідав, відпочив і
зробив останнє фото в цьому чудовому місці (поки нема моря туристів:) - вид на маленький безіменний потічок. Який швидко
летить з гір до більшого потоку…
22.
Ніколи не купував популярних магнітиків, але
цього разу вирішив на пам’ять придбати в торговців ось такий (15
грн.)
23.
Не поспішаючи покинув відпочинкову територію і
тим же шляхом, яким йшов сюди, вернувся назад до Подобовця. Почекав більше пів
години, поки не приїхала маршрутка Міжгір’я-Ужгород, яка довезла до Воловця. Відразу зафотографував розклад відправлення автобусів з автостанції Воловець
24.
До електрички з Воловця до Львова в мене ще півтори години!
Йду собі Воловцем… Я тут вперше… Напередодні поїздки намагався знайти що в
цьому райцентрі є цікавого подивитися – нічого такого… Мозаїка на місцеву тему
(в чоловіка в руках бензопила «Дружба» якщо хтось не зрозумів:)
25.
Шлях з головної дороги до залізничного вокзалу (споруда на
фото в кінці) веде брукована вулиця
26.
Воловецький залізничний вокзал… Хоча який це
вокзал, проста станція, як у великому селі
27.
Розклад руху приміських і пасажирських потягів по станції Воловець
28.
Я знав, що десь недалеко станції має бути пам’ятник
костилю (ні, не тому, яким користується інвалід, а тому, яким кріпили рейси до
шпал)… На карті Гугла, яку я дивився перед поїздкою, хтось
розумний вказав місце розташування пам'ятника – поблизу будівлі «Укртелекому»,
на схід від станції… Я повірив що це правда і пішов шукати по підворітнях
центру Воловця той костиль)) Врешті зрозумів, що тут щось не те… Запитав
місцевої жінки… Вона каже, що пам'ятник біля …вокзалу стоїть… Вертаюся на вокзал
і …костиль справді біля будівлі є, і я біля нього двічі проходив)) Можливо,
через те, що був трохи змучений, можливо через те, що сонце почало сідати за
гори і все потрохи ховалося у тінь… Ну добре, єдина атракція (якщо це можна так
назвати) цього Воловця розташована ліворуч від залізничної станції (якщо
дивитися на неї від колії)
29.
Велика ода костилю
30.
Біля нього з іноземної держави встановили такі
от вказівники для мандрівників
31.
32.
Церква недалеко станції, біля залізниці…
33.
Трохи начекався на електричку Мукачево-Львів і без п’ятнадцяти
хвилин дев’ятої вечора приїхав на головний залізничний у Львові…
Загалом день вийшов вдалим, хоча без підготовки пройти 18 км. матиме для моїх
ніг неприємні наслідки)
34.
Відвідання Шипоту рекомендую однозначно – це не
так важко, як видається на перший погляд. Повірте, позитивні емоції вам гарантовані!
Детальна практична інформація (станом на 17
лютого 2016 року)
Доїзд
до водоспаду зі Львова
- Електричка Львів-Мукачево (відправлення зі Львова
(головний вокзал) о 7.10, прибуття до станції Воловець о 10.12, вартість квитка
у вагон 3-го класу 24 грн.)
- Виходите у Воловці, йдете забрукованою вулицею вниз від
вокзалу на головну дорогу і повертаєте праворуч. Далі йдете (десь 450 метрів) увесь
час прямо, поки по правій стороні не побачите невеличку автостанцію. Сідаєте на
маршрутку Ужгород-Міжгір’я (відправлення з Воловця о 10.45 (згідно
розкладу). Посадка в маршрутку по придбаних
в касі квитках.
- Є два варіанти куди брати квитки: якщо ви не хочете йти
пішки майже два кілометри через невеликий перевал і вам щастить на попутні
авто, тоді беріть квиток до села Пилипець (вартості не знаю), виходите в центрі
села і на повороті з головної дороги зупиняєте транспорт, який їде в сторону гірськолижного
комплексу «Пилипець» (відстань – 5 км.). Якщо дозволяє погода і у вас є бажання
пройтися пішки 2 км. через невеликий перевал – беріть квиток до села Подобовець
(вартість в касі орієнтовно до 10 грн.). Виходите в центрі Подобовця,
вертаєтеся трохи назад і побачите поворот ліворуч. Йдете цією дорогою, яка після
села почне відчутно підніматися вгору. Рухаєтеся весь час цією дорогою, яка
після перевалу почне стрімко спускатися вниз. Коли зійдете в долину на
асфальтовану дорогу, поверніть праворуч і далі рухаєтеся цією дорогою приблизно
півтора кілометри до водоспаду.
Доїзд
з водоспаду до Львова
- З центру села Подобовець маршрутка Міжгір’я-Ужгород (можливо остання до Воловця, хоча ще має бути маршрутка Хуст-Воловець,
проте не знаю час її відправлення) відправляється о 15.50, прибуває на
автостанцію Воловець о 16.10, вартість проїзду 7 грн.
- Йдете на залізничний вокзал Воловця. Є два варіанти
доїзду до Львова: можете сідати на звичайну електричку Мукачево-Стрий
(відправлення з Воловця о 16.33, прибуття до Стрия о 19.02, зупиняється на всіх
зупинках). В Стрию пересідаєте на будь-яку маршрутку до Львова. Другий варіант –
чекаєте у Воловці півтори години (з часу прибуття на автостанцію з Подобовця) до прибуття
електрички Мукачево-Львів (відправлення з Воловця о 17.41, прибуття до Львова о
20.45 (на головний вокзал), вартість квитка у вагон 3-го класу 21 грн.).
Витрати на дорогу:
- квитки на потяги = 45 грн.
- на маршрутку = 7 грн.
Інші витрати:
- вхід на територію Шипоту = 10 грн.
- сувенір (магнітик) = 15 грн.
Перша частина поїздки | Друга частина поїздки
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Гарні світлини. Був там ще коли за вхід не треба було платити, торговців не було. Треба буде туди якось навідатися. Дякую :)
ВідповістиВидалитиМиколо, дякую :)
ВідповістиВидалити