Тартаків

Від слави колишнього містечка, а сьогодні великого села за 10 км. на схід від м. Сокаль, залишилися дві споруди, які, безперечно, приваблять мандрівника: величенький мурований костел св. арх. Михайла з далекого 1603 р. і дуже привабливий палац 1896 р. збудований на місці оборонного замку Потоцьких XVII ст.  Я позапланово потрапив до Тартакова морозного зимового ранку 2011 року і щоб не перетворитися на бурульку побіг оглянути і зафіксувати місцеві пам’ятки… (репост з поїздки в лютому 2011 року)

Взагалі-то мене Тартаків особливо не цікавив. Та оскільки в Сокалі на маршрутку до Княже довелося б чекати півтора години, я сів до першої маршрутки-скотовозки, яка їхала до Тартакова. Вийшов у центрі села. Тут я уперше. 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Повертаю на південь в напрямку силуету, який здалеку навіть не нагадує костел - швидше якусь велику промислову будівлю.

Підходжу ближче. Освітлення - суперове. Костел звичайно захоплює своїми розмірами, високим муром і розчаровує технічним станом.

Зрозуміло чому - римо-католицькій громаді Тартакова костел, який довго використовувався як склад колгоспу, передали в 2003 р. До речі, надрукована історія цього костелу висить на дверях святині, які замкнені на колодку з ланцюгом. Ось головний фасад з вхідної брами.

Заходжу на подвір'я. Костел ледве поміщається у кадр. Видно, що на місці сигнатурки поставили великий тимчасовий хрест. В кутку подвір'я стоїть мурована дзвіниця. Щоб відновити ці споруди, мабуть, вся Польща має збирати кошти...

Зробимо коротку паузу: погода цього дня, як бачите, словами не описати, фотоапаратом не передати. Гілки дерев були просто обліплені величезним інеєм, який падав з гілок як лапатий сніг - чарівне видовище!

Моя реклама

Краса праці людських рук.. Вони всі тут, можете переконатися!

Я не фото-художник, але іноді так хочеться... Особливо коли бачиш ось такі масштабні плани (при дорозі Тартаків-Княже).

Але повернемося назад до Тартакова - йдемо подивитися на палац (або те, що від нього залишилося). Шукати його не потрібно - ось він за деревами у центрі села, біля роздоріжжя. Дивлюся зблизька - вау, оце так річ!

Гарний і страшний водночас. Про його історію читайте у Блеки. Найперше звертаю увагу на вежу та її закінчення.

Так, треба обійти це чудо від західної сторони (зі сторони парку).

Зрозуміло, навколо все запущене (уявляю ці джунглі влітку). Вирішив заглянути всередину. Б-р-р, страшнувато. Краще не ризикувати здоров'ям, бо після пожежі всередині будівлі все тримається на шмарклях.

Заходжу з північної сторони.

З'явилося сонце - стало трохи веселіше... Фасад палацу зі сторони внутрішнього двору.

Щось ці руїни (та й погода) зі мною зробили - часу нема, а фоткати більше захотілося...

Господарський корпус напроти палацу.

Внутрішній вигляд само-собою зрозумілий...

Прощальний погляд на колишню красу, яка впевнено помирає...

У цій споруді запросто можна знімати фільми жахів чи містику - навіть порядок наводити не треба... Ага, мало не забув - на захід від костелу стоїть великий мурований триверхий храм Різдва Пр. Богородиці 1874 р., а на південь від села, на цвинтарі має бути (сам не бачив) мурована каплиця св. Івана Хрестителя ХІХ ст.

О'кей, далі мій шлях лежить на сам схід Сокальщини - па-па Тартаків! Якщо коли-небудь вас занесе до Сокаля, то знайдіть трохи часу на відвідання Тартакова - думаю, не пошкодуєте!

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
 

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ