Берегово (Beregszász)

З того часу, коли я наслухався, що в цьому закарпатському місті більшість мешканців є угорцями, які не розуміють (не розмовляють) українською, в мене з’явилося немале бажання побувати там і все побачити та почути власними очима і вухами. Остання крапля, яка переповнила чашу очікування, це – вигляд безсніжного сонячного Берегово з веб-камери, який занадто контрастував зі ситуацією у заваленому снігом Львові. Оскільки знайомий Тарас погодився скласти компанію в неблизьку дорогу тільки в неділю, тоді вирішили – їдемо! Яке воно Берегово і чи справді це не Україна – дивіться і читайте далі…

Пів сьомої ранку неділі. Надворі ще темно. Вітер і падаючий сніг не дає підняти голови. Більшість нормальних людей ще бачать сни в теплих ліжках, але ж є ненормальні, які в цей день і в цей час вже прибули на головний залізничний вокзал Львова, інші тільки йдуть/їдуть до нього з лижами/сноубордами/наплічниками… При такій погоді я постійно тішу себе думкою, що вже в обід я не буду місити ногами сніг і побачу сонечко…

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Квитки на мукачівську електричку завчасно заброньовані туди/назад, розклад маршруток майже перевірений – можна з легкістю сідати в потяг… З нами у вагоні їдуть відчайдухи (переважно молодь) в зимовому екіпіруванні, виходять у Сколе. Вагон опалюється, тому так приємно дивитися через скло на білосніжну полонину Боржава (це на Закарпатті)…

01.

…на майже завмерле життя в гірських селах…

02.

…на природу, яка відпочиває в зимовий день…

03.

…чорно-біла сувора краса, яку побачите, якщо не заснете від комфортного тепла )

04.

Моя реклама

Закарпаття класне, але Прикарпаття з його цікавими старими церквами не гірше!) Чи справді це так?  

Чим далі від гір, тим снігу стає щораз менше… В 11.15 ми прибули до залізничного вокзалу Мукачева…

05.

Клас, снігу нема, де-не-де, він ще зберігся, правда, в малих кількостях… Надворі прохолодно, земля замерзла, на дорогах слизько… Забіжу в сам кінець поїздки – вертаючись назад до Мукачево, в нас було 50 хв. до відправлення електрички на Львів, тому ще встигли навіть пішки від залізничного вокзалу піти в центр і вернутися назад… В центрі Мукачево також сухо, людей на вулицях чомусь дуже мало…

06.

Отож, з вокзалу йдемо на автовокзал. Це десь 20-25 хв. Знаємо, що на Берегово найближча маршрутка стартує о 12.20. Взяли в касі два квитки з зазначеними місцями. Поки ходили по платформах в очікуванні маршрутки, я пригадав, як весною цього року, коли їхав з Мукачево до Ужгорода, бачив поряд стояла берегівська маршрутка, на якій було написано «Мукачево-Берегово» і це продубльовано на угорській. В передчутті того, що мені доведеться розмовляти з мадярами, які українською розуміють дуже слабо (або взагалі), я навіть на крайній випадок, написав собі угорською як буде «Я не розумію угорською, тільки українською». 

Незабаром до платформи приїхала невелика маршрутка… Я трохи розчарувався – напис звідки і куди їде був тільки на українській… В салоні місця не позначені, тому дуже швидко виник конфлікт між тими, хто також за квитком сів, але раніше і тими (видно, що російськомовні гості здалеку і їдуть на відпочинок), які прийшли пізніше і намагалися доказати, що ці місця є для них… Виявилося, що маршрутка до Берегово їде попри залізничний вокзал, але краще сідати на автовокзалі, якщо не хочете стояти…

Невеликий автобус повільно їде рівнинною дорогою… Прислухаюся до пасажирів… На моє велике здивування, не чую, щоб навколо мене «шваркотіли» мадярською, навпаки, переважно чути українську з закарпатським акцентом, звичайно. Я активно дивлюся у вікно, мені все цікаво… Снігу на полях практично нема, правда в багатьох місцях ще є залишки незібраної кукурудзи… В селі Гать при дорозі в декількох місцях люди зробили такі собі міні-базарчики з карпатськими товарами народних умільців…

Через деякий час в’їжджаємо до Берегово. Маршрутка їде через все місто майже на його південно-східну околицю, до автостанції, яка розташована на вул. Мужайська, на виїзді з міста в сторону Виноградова. Ми вирішили їхати власне до автостанції, щоб остаточно перепитати чи буде в потрібній нам годині автобус до Мукачево. Через 50 хвилин від старту з кінцевої наша маршрутка повільно, перехиляючись на ямах з замерзлими калюжами, в‘їжджає на практично порожню берегівську автостанцію… Перед очима отака московська церква…

07.

Заходимо в автостанцію. Всередині холодно, як і надворі. Великий зал, по якому можна хоч автомобілем їздити. Чималі вікна (уявляю, як через них влітку пече закарпатське сонце). В касі сидить молода жінка. Я точно не запам’ятав її прізвище, але воно, звичайно, угорське, ім’я також. Питаю її українською, чи буде маршрутка до Мукачево о 15.10 ? Касирка на мить розгублюється, потім починає закарпатською перепитувати, я їй ще два рази повторяю питання, вона починає щось дивитися в компютері, врешті каже, що так, буде о 15.10 «додатковий рейс». Нас це дуже заспокоїло, відразу взяли квитки до Мукачево. Маємо майже дві години, за які будемо намагатися подивитися в новому для нас місті якнайбільше з того, що я відзначив на карті. Вийшли з автостанції (побудована в 1970-х роках), обернулися до неї…

08.

Енергійно рухаємося вул. Мужайською в сторону центру, повертаємо на вул. Пушкіна, потім біля цвинтаря на вул. Міхая… До слова, всі відвідані нами вулиці в Берегово на таких-от фірмових табличках і обов’язково продубльовані угорською…

09.

На вул. Міхая рівненький асфальт і типова для Закарпатських містечок садибна забудова…

10.

Воду з дахів відводять за межі тротуарів – так і має бути…

11.

Прийшли до нечинного тепер винзаводу…

12.

Колись тут була літня резиденція відомих на Закарпатті графів Шенборнів, зведена в ХХ ст.(?), перед нею дендропарк… Тепер туди нема доступу (принаймні в неділю) – доводиться фотографувати з-за брами…

13.

Ще трохи вперед цією вулицею – і бачимо, мабуть, головне місце паломництва бажаючих круглорічно похлюпатися в цілющій теплій воді – вітаємо в «Жайворонку» )

14.

Комплекс з відкритих і закритих басейнів з термальною водою, перед яким завжди стоять автівки туристів…

15.

Якщо у вас щось є з вище перелічених на цій таблиці, можете спокійно збиратися до «Жайворонка» )

16.

Наскільки це дорого саме тут? Адміністрація басейнів завбачливо вивісила цінники (з 1. 10. 2016) перед входом до комплексу (мене здивувало, що інформацію не продублювали на угорській)…

17.

Симпатична стоянка для власників двоколісного транспорту з педальним приводом )

18.

Спробував зробити панорами з вулиці – ліворуч басейни, праворуч готельно-ресторанний комплекс…

19.

Сюди їдуть відпочити, хто хоче «по-людськи, з комфортом»… При центральній вул. Мукачівська є ще «Навчально-спортивна база «Закарпаття» зі своїм термальним басейном, але це не приватна власність, тому в інтернеті читав зовсім не приємні відгуки про тамтешній відпочинок… Тепер наша дорога – в центр міста. Швидко рухаємося по вул. Шевченка… Мало не на кожних других воротах будинків висять оголошення (написані українською, і напів-російською, і мадярською) про здачу кімнат в оренду туристам… По вулиці можна побачити таке…

20.

І таке…

21.

І мальовничу зелень на початку зими…

22.

В греко-католицькій церкві Пресвятої Богородиці якраз проводили богослужіння…

23.

На початку вул. Шевченка має бути …молодий Шевченко! ) Обов’язково з книжкою в руках )

24.

Перед нами невелика площа, з усіх сторін оточена вулицями. По центрі встановили каплицю з фігурою Пр. Богородиці…

25.

Від неї рухаємося площею Ференца Ракоці в сторону моста… Перед мостом, з правої сторони , пам’ятник молодому Шандору Петефі, біля постаменту якого чимало вінків зі стрічками в кольорах угорського прапора, серед кольорів яких все ж видно і синьо-жовту стрічку…

26.

За спиною Шандора симпатична будівля відомого в місті ресторану-готелю «Золота Пава» (колись панське казино, 1912 р.)…

27.

Вид на ресторан з мосту через канал Верке…

28.

На огорожі моста (з 1853 року), який, до речі, аварійний (правда, по ньому і далі все і всі їздять, на ліхтарях висить ілюмінація), висять замкИ молодих сімей берегівчан…)

29.

Сам канал і місток зі сторони набережної від ресторану…

30.

Вернемося на пару метрів назад. Перед нами – грандіозний костел Воздвиження…

31.

З іншої сторони. Розміри костелу – ого-го )

32.

Шпиль костелу злітає в зимове закарпатське небо, з якого попри низькі хмарки несміливо намагається виглянути сонце…

33.

Вхідні двері до костелу. Не знаю як вам, але особисто мені ці двері виглядали наче з якоїсь казки про гномів – настільки малими вони сприймаються…)

34.

На південній стіні костелу – сонячний годинник. Слабенька тінь від сонця показує майже першу годину дня. Дивлюся на свій годинник – 14.00 )

35.

На подвір’ї костелу – погруддя Святому Іштвану (Стефан І Святий)…

36.

На стіні будівлі на тому ж подвір’ї висить схема центру Берегова з позначеними на ній пам’ятками – обовязково раджу перефотографувати (якщо у вас нема карти міста) – легше буде орієнтуватися )

37.

Позаду костелу, через вулицю, можете побачити одну з будівель колишнього двору графа Бетлена…

38.

Що тут зараз – дивіться самі…

39.

Заходимо до внутрішнього подвір’я. По його обидві сторони збереглися одноповерхові будівлі, покриті високими черепичними дахами…

40.

Це – тильна сторона головної будівлі з входом до музею Берегівщини…

41.

Прихильники декомунізації можуть задоволено потирати руки – деякі скульптури з радянської епохи поставили тут, ліворуч входу до музею, щоб не кидалися комусь у вічі…)

42.

Рухаємося вперед вул. Бетлена і вже перед очима одноповерховий районний суд…

43.

По тій самій стороні, через одну будівлю, в глибині довгого подвір’я, розташована православна церква Різдва Пр. Богородиці (сучасна)…

44.

Звідси вертаємося назад на пл. Ракоці, переходимо знайомий тепер міст через канал і опиняємося на важливому перехресті, де є світлофор зі звуковою сигналізацією для пішоходів, які навіть за відсутності автівок на вулиці все ж стоять на червоне світло… На куті площі Кошута і вул. Мукачівської не дуже примітний Угорський національний театр…

45.

Відразу по сусідству, далі по вулиці, довжелезна будівля з ХІХ ст. - тепер тут Берегівський медичний коледж…

46.

З цього перехрестя розпочинається серце міста – площа Кошута (як у Львові проспект Свободи, наприклад)…

47.

Мені дивно бачити, що в обід вихідного дня в центрі немалого містечка дуже мало людей... Вже здалеку святковий настрій стає ще святковішим коли бачиш прикрашену новорічну красуню…

48.

Підійшли ближче…

49.

На мою думку, на площі Кошута є дві домінанти, за які обов’язково чіпляються очі – одна з них, палац колишнього комітатського суду з 1909 року (тепер Закарпатський Угорський Інститут)…

50.

Герб вгорі як і вся споруда «вилизані під євро»…

51.

Інша домінанта в центрі – церква Реформаторів…

52.

Велика. Відремонтована. Для своїх угорці з Європи грошей не шкодують – це дуже видно в цьому місті…

53.

В кінці площі Кошута… Обертаємося назад…

54. 

А перед нами - майбутня ковзанка, за нею виявляється це – міський театр…

55.

Стіну театру прикриває гігантське панно з прапорами України, Євросоюзу і Угорщини, а вгорі є герб міста…

56.

Навпроти ковзанки будівля Інститутського гуртожитку ім. Ференца Кільчеї (1910 р.)…

57.

Якщо стояти лицем до міського театру, то ліворуч від нього починається вул. Сечені. На її початку, за міським театром, побачите от такі дві будівлі – в тій, що ліворуч, де зараз ПриватБанк, колись була єврейська ритуальна баня, а в тій, що праворуч - Велика синагога (ХІХ ст.)

58.

З цього місця ще раз обернувся в сторону серця Берегово… В цьому місті чомусь хочеться обертатися і споглядати побачене ще і ще…

59.

По лівій стороні вул. Сечені по-моєму будинок прокуратури або міліції (можу помилятися…)

60.

На першому перехресті два житлові будинки з нестандартним завершенням… У лівому з них колись був Палац Мейгеша, у правому - Палац Кубовича (обидва палаци з початку ХХ ст.)

61.

З цього перехрестя повертаємо ліворуч на тиху вулицю Зріні, на якій, між забудови, притулилася маленька синагога…

62.

Оце і є вулиця Зріні… Подібних в Берегово багато…

63.

З цієї вул. нам знову ліворуч на вул. Б. Хмельницького, яка до центру… Житловий будиночок…

64.

Середня школа №4… Двоповерхова, П-подібна з двориком…

65.

Біля неї яскравим фасадом виділяється «Парижель» )

66.

Поблизу, на іншій стороні вул. Хмельницького скромна будівля міської ради…

67.

На початку Б. Хмельницького ми повертаємо праворуч на вул. Стефаника… Закарпатське зимове сонце трохи змилосердилося над львівськими туристами і трохи виглянуло з-за хмар, щоб освітити перспективу в сторону костелу…

68.

Пора вже поспішати на автостанцію… По вул. Стефаника проходимо повз велику гімназію №1, збудовану на зламі ХІХ-ХХ століть…

68.

Потім по вул. Йожефа переходимо місток через вже бачений канал Верке, вода в якому подібна на все що завгодно…

69.

…і крокуємо по вул. Ліннера в сторону знайомої вул. Мужайської, зупинившись на хвилинку зафіксувати два особняки-близнюки…
70.

О третій годині дня на автостанцію приїхала маршрутка Берегово-Мукачево, яка всього за сорок хвилин з комфортом (на борту був навіть Wi-Fi, не знаю чи працював) довезла до залізничного вокзалу в Мукачевому… Дивлюся на майже безсніжне місто, сонце, яке поспішає сховатися і вже відчуваю як через чотири години неохоче доведеться топтати львівський сніг…

Якщо коротко – Берегово, в якому я (точніше ми) були вперше (але не встигли побувати всюди), справило на мене позитивне враження… Аура в міста, де є на що подивитися, заспокоює, розслабляє… Не бачив, щоб в районі центру чи на вулицях, якими йшов, було сміття… Звичайно, шкодую, що через брак часу не зміг поспілкуватися з різними віковими категоріями берегівчан і дати собі остаточну відповідь на питання «Так будуть розуміти мої питання українською чи ні ?». Після прогулянки Береговим виникло бажання повернутися сюди ще раз… Весною… Коли у Львові ще сніг і холодно, а тут тепло, все все цвіте і зеленіє (хоча навіть тепер, на початку грудня, коли на дворі мороз, бачив і зелене листя і зелену траву)… Навіть варто вибратися сюди наприклад на два дні і поплавати в термальному басейні… Берегово знімає стрес. Ваші нерви залишаться тут. Переконайтеся в цьому самі…)

 -- Після посту є блок, в якому ви можете позначити свою реакцію на цей пост !

Практична інформація (станом на 4. 12. 2006)

Доїзд Львів-Берегово

Регіональний експрес (пасажирська електричка, посадка тільки по квитках) Львів-Мукачево – відправлення зі Львова (головний вокзал) о 7.10, прибуття до Мукачево – 11.15. Вартість квитка третього класу в касі – 36 грн. При бронюванні через інтернет ще й на неділю вартість квитка в третій клас зростає до 43 грн. Від залізничного вокзалу до автовокзалу в Мукачево пішки 20-25 хв. (відстань 2 км.). Можна чекати маршрутку до Берегово на зупинці напроти залізничного вокзалу. Відправлення маршрутки до Берегово з автовокзалу о 12.20 (в неділю), в будні о 11.55. Вартість квитка в касі до Берегово – 17 грн. Час в дорозі – біля 40-50 хв. УВАГА! В суботу і неділю маршрутки до Берегово їздять не так часто, як в робочі дні, тому дуже рекомендую в день перед поїздкою уважно подивитися на онлайн табло руху автобусів по автостанціях Мукачево і Берегово на сайті bus.com.ua або ж зателефонувати в ці автостанції (тел. є в інтернеті) для отримання актуальної інформації.

Для екстремалів – пасажирським потягом Львів-Солотвино (відправлення зі Львова 20.40, прибуття до Берегово 4.57).

Прямого автобусного сполучення зі Львова до Берегово нема (згідно розкладу на автостанції в Берегово)

Доїзд Берегово-Львів

В неділю була додаткова маршрутка (не відомо чи вона є завжди) відправленням з автостанції в Берегово 15.10, прибуття до Мукачево (біля залізничного вокзалу) о 15.50. Вартість квитка – 20 грн. В робочі дні, згідно розкладу на автостанції, маршрутка до Мукачево їде о 15.00. З Мукачево до Львова регіональний експрес (пасажирська електричка, посадка тільки по квитках) Мукачево-Львів – відправлення з Мукачево о 16.40, прибуття до Львова (головний вокзал) – 20.45. Вартість квитка третього класу в касі – біля 30 грн. При бронюванні через інтернет ще й на неділю вартість квитка в третій клас зростає до 43 грн. В неділю варто купувати квиток до Львова ЗАЗДАЛЕГІДЬ через великий попит серед пасажирів на цей потяг!

Для екстремалів – пасажирським потягом Солотвино-Львів (відправлення з Берегово 21.36, прибуття до Львова 5.55).

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ