Аеродром «Цунів»

Сонячного недільного дня вирішив поїхати ровером туди, де не далеко і де ніколи не був. Знав, що там побачу літачки і парашутистів… Як все вийшло?

За моїми підрахунками мене чекає 25-26 км. з дому в одну сторону, до цунівського аеродрому (дивитися на карті). Ще перед Конопницею побачив на горизонті велосипедиста… Дурна звичка – спробувати з усіх сил догнати того, хто далеченько і також тисне на педалі… В мене повно сил, тому як розкрутив педалі (місцями швидкість доходила понад 40 км./ год.), то все таки догнав чоловіка на ровері, правда, аж на початку Бартатова… 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Як виявилося він повертав з траси на Мшану, тому навіть не встиг з велосипедистом поспілкуватися… За деякий час я в Городку і незабаром бачу на стовпі вказівник де повертати…

01.

Жахлива дорога тільки на початку, далі знову асфальт… Тільки виїхав за межі міста, о, вже чути і видно, як з «кукурузника» вистрибують парашутисти…

02.

Моя реклама

Мати її у своїй бібліотеці чи не мати? Про що мова ?

Зупинився, рахую собі: один, два, три, є вже шість. Поки вони летять, «кукурузник» робить коло ще вище і знову шестеро вилітають в небесну блакить… З дороги Городок - Івано-Франкове потрібно повертати ліворуч в сторону лісу (на стовпі причепили вказівник, тому якщо ви уважні, то не проїдете)…

03.

Далі піщаною дорогою рухаєтеся попри ліс, потім дорога заводить в сам ліс, піднімається вгору, ще трохи – і ви на місці…

04.

На стоянці бачу щонайменше 10 - 12 автомобілів – видно, що зацікавлених і бажаючих адреналіну в таку погоду не бракує… Праворуч розміщена схема всього комплексу…

05.

Вже на вході вам дають зрозуміти, що ходити там, де вам заманеться не вийде, це ж не Діснейленд все таки…

06.

Ліворуч на фото будівля з диспетчерами (далі за неї вас точно не пустять), поруч молодь чекає своїх друзів, які вже стибнули/приземлилися…

07.

Ось вони, щасливчики, йдуть усміхнені з парашутами в руках… Ліворуч видно чоловіка в червоній куртці (ходив знімав з відеокамерою), праворуч – чоловік, який щось відмічав у паперах…

08.

Як бачив, стрибала сама молодь, причому багато дівчат… Підходив де декількох, питав, як враження… Всі казали, що це просто «вау», словами не описати… Поки одні на землі, інші вистрибують один за одним з «Ан-2»…

09.

Кажуть, що висота близько 800 метрів… В процесі польоту вниз (швидкість залежить, напр. від ваги людини) народ трохи розлітається по боках, але не сильно…

10.

Чим ближче до землі, кожен починає свої рухи… Цікаво, що біля злітно-посадкової смуги ходить інструктор з мегафоном в руках і кричить в небо кожному по імені, що той робить не так і як потрібно діяти, щоб правильно приземлитися… Не знаю, чи взагалі ці парашутисти щось там вгорі чують і чи взагалі в той момент слухають (якщо чують) настанови…

11.

Перед посадкою, бачу всі парашутисти тримають ноги прямо і зведені… Видно, що приземляються на досить немалій швидкості… Думаю, тут один необережний рух – і як мінімум вивихнута ноги (чи ноги) точно будуть…

12.

Черга бажаючих полоскотати собі нерви не зменшується – тільки літак випустив партію (12 людей), йде на посадку, зупиняється на злітній смузі на короткий час і вже з новими екстемалами летить вгору, де, після набраної висоти, починається нове свято, вже для інших…

13.

Інтервал між вистрибуванням з літака чітко визначений…

14.

У всіх однакового типу парашути…

15.

На вежі сидять диспетчери, які керують рухом літачків…

16.

«Ан-2» заходить на чергову посадку…

17.

Ті, що приземлилися йдуть здавати парашути…

18.

Тут є стоянка літаків цунівського аеродрому… Так, пише і видно, що вхід заборонений, але я сам як побачив що жінки з дітьми ходять по території то і собі пішов подивитися ближче/пофотографувати…

19.

Вибір повітряних суден досить скромний – три «кукрузника», один «Ан-28», і ще декілька легких спортивних літачків…

20.

Насолодитися виглядом зблизька я встиг тільки ось цим білим красенем…

21.

…який всередині наче «маршрутка»…

22.

Потім два чоловіки, які стояли біля одного з літачків попросили мене вийти, бо зараз час польотів і знаходитися на цій території де стоять літачки заборонено! Мовляв, вони вже змучилися кожному роззяві про це говорити (а хто ж не хоче подивитися літачок з відстані витягнутої руки і заглянути всередину?)… Поруч ходила молода жінка і ми з нею розговорилися… Пояснив, що я веду блог, тут вперше, тому цікаво, хотів пофотографувати і написати про побачене… Жінка сказала, що «після шостої вечора», коли рух скінчиться, вона мені готова провести екскурсію по літачках… На жаль, така година мені не підходила… Вона поцікавилася скільки людей відвідують мій блог… Вирішив не брехати, сказав, що мало, бо я блог не піарю і часто не можу їздити… Її інтерес до моєї персони відразу зник, хоча на всі питання, які мене цікавили, вона змогла відповісти… Цікаво, що за деякий час зі сторони злітної смуги разом з парашутистами прийшли ще двоє – молоді хлопець і дівчина. В нього в руках дзеркальна фотокамера. Моя співрозмовниця підійшла до них і спитала «І як вам політ?», на що ці двоє почали ділитися позитивними враженнями. За хвилину той чоловік спитав, чи можна підійти до літаків на стоянці і пофотографувати, на що жінка легко відповіла «Для вас можна» і повела тих двох туди, звідки мене недавно попросили вийти… Тоді я ще раз переконався, що таке бути модним чи хоч трохи відомим блогером/журналістом/чи іншим писакою – за гарну рекламу для тебе готові майже на все…

«Кукурузник» налітався і зарулює на стоянку…

23.

Ніколи не бачив це чудо з фанери зблизька… Реве наче трактор без глушника ) При поворотах чути як в нього все скрипить…

24.

В цей час диспетчери дають добро на виліт одномоторного одномісного (один пасажир) літачка, який наче бжола летить в сторону злітної смуги… До речі, ця «забавка» дуже швидка, і маючи гроші вас можуть не тільки на ній покатати, а й, за домовленістю з пілотом, вам в повітрі покажуть такий екстрім (я бачив що витворяв над аеродромом пілот цього літачка!), що до кінця життя будете всім розказувати про свої відчуття (якщо, звичайно, ваше серце здорове)…

25.

Я уважно прислуховувався до розмов працівників аеродрому і почув, що готується виліт «спортсменів»… Вирішив зачекати на це… «Кукурузник» ще був на стоянці, а шестеро чоловіків різного віку і одна молода дівчина біля будівлі казарми уважно слухали настанови інструктора… До слова, на аеродромі багато (можливо більшість) працівників говорять російською… Серед тих сімох помітив двох чоловіків з іншими рюкзаками на плечах (видно, що зі своїми парашутами) з шоломами, на яких закріплені камери «GoPro»… За деякий час інструктор крикнув пілотам, щоб ті вирулювали зі стоянки… Подивився з відстані як заводять цей «кукурузник»… Чудо авіатехніки зупиняється недалеко мене, ці семеро спортсменів швидко запаковуються всередину і літак покотився на смугу зльоту… Бачите на борту іменну назву? Мабуть, це через вагу пілота (до слова, їх є двоє) так назвали )

26.

Кожен вилітає з дверей літака по-своєму… Мені казали, що парашут відкривається автоматично через три секунди після того, як людина вистрибнула…

27.

Лети собі, лети…

28.

Праворуч на фото один з двох спортсменів на невеличкому маневреному парашуті…

29.

Ха-ха, при польоті в одного виліз назовні запасний парашут…)

30.

Такий спец ще літав у небі, коли інші вже приземлилися… Хоча всі вистрибували з одного літака…

31.

Одномісний повертається після польотів на стоянку… Не одному пасажиру сьогодні пощастило на ньому повозитися…

32.

Насамкінець саме цікаве – скільки коштують такі речі… Вище згадана жіночка дозволила перефотографувати прайси на послуги їхньої школи авіації… 

33.

34.

Так що збирайте гроші – враження від польотів, так думаю, дорожчі і безцінні, а «папери» ще заробите (це не реклама, нічого мені за цей пост ніхто не платив і не обіцяв)…

Дорога:

-загальна відстань, яку накрутив – 52 км.

-максимальна швидкість – 44 км./год.

-середня швидкість – 22 км./год.

-час в дорозі – 2 год. 23 хв.

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ