Яким ви уявляєте ідеальне місто? Без автомобільних корків? Безпечним? Щоб
все було поруч і одразу? А, і щоб сонце світило 365 днів у році? Ну, тоді
Жовква найідеальніша серед ідеальних! ) Хто тут заперечливо хитає головою,
зараз я вам покажу і розкажу !..
Знаю,
знаю, тут всі скажуть, що були в цьому райцентрі «мільйон і один раз», мовляв,
місто як місто, у Венеції, наприклад нааааабагато гарніше і цікавіше…)
Та
давайте від романтики повернемося назад, на грішну львівську землю, з якої ви,
як особа без набутого непосильно важкою працею власного автотранспорту,
випадково захочете зробити собі приємний культурний сюрприз… Для нетерплячих
все починається на автовокзалі «Північний» (вона ж колишня автостанція №2 біля
кільця Б.Хмельницького/Липинського), де ви спраглим поглядом шукаєте автобус на
якому пише номер 151 «Львів-Жовква» , з радістю пхаєте в спітнілі руки водія
шістнадцять гривень і за якихось тридцять п’ять хвилин на крилах вилітаєте з автобусу в передчутті повної душевної гармонії з навколишнім світом…
Варіант другий, для терплячих мазохістів, для витончених естетів або для тих,
хто любить в’язати у транспорті – вперед на залізничний вокзал, сідайте на
приміський дизель до Рави-Руської і маєте 1 год. 22 хвилини щоб:
виспатися/подумати про своє майбутнє/причепитися до старшої жінки з питанням «Чи
вам вистачає пенсії?»/мільйон інших варіантів під монотонне постукування коліс…
Шановне панство, а ще бідні студенти і «середній клас» - «Доброго
дня. Вітаємо Вас у Жовкві. Почувайте себе, як вдома, але, будь-ласка, не
будьте, як наша річка Свиня )». Якщо театр починається з гардеробу, то Жовква
починається з: або залізничної станції або з дуже відомої, просто заворожуючої
дерев’яної церкви Пресвятої
Тройці (попросіться всередину, зрозумієте про що мова)…
01.
Трохи далі на іншій стороні головної вулиці вражає
розмірами храм святих ап. Петра і Павла, який належить не комусь там, а самому
московському патріархату!
02.
А поруч скромна церковця св. Лазаря (УАПЦ)…
03.
Круте місто, все тут супер-пупер, але як до цього часу не
зняли/не замінили цей вказівник-нагадування на більш сучасний ?
04.
Тут ви не загубитеся, тут не треба питати «Вибачаюся,
скажіть як знайти…?», тут все для тих, хто має очі і голову на плечах)
05.
Весняне сонце, весняне небо, весняні запахи в повітрі,
весняні жовківські дівчата… Стоп! Я ж приїхав пофоткати архітектуру! Що там
далі? О, дивіться який красень – колишній монастир домініканців (на фото
ліворуч)…
06.
Пам’ятаю
його з обдертими стінами, тепер не до порівняння…
07.
Зараз храм св. Йосафата…
08.
Якщо у вас є звичка розгублено крутити головою по
сторонах, то навряд чи ви пропустите план-схему Жовкви, біля якої можна стояти
і дивитися, стояти і дивитися, аж поки сонечко не прогріє вас наскрізь )
09.
Давайте відійдемо від ідеальної Жовкви до трохи не зовсім
ідеальної – недалечко від колишнього монастиря домініканців, всього-то за 50
метрів бачите біля парку не дуже мальовничу її? Так, це колишня синагога…
10.
Тут видно нічого з часом в позитивну сторону не рухається…
11.
Саме-пресаме серце Жовкви – площа Вічева з такою-от
забудовою…
12.
І навіть таким антикваріатом…
13.
Підходьте, читайте, для вас старалися…
14.
Тут рука так і просить робити фотокамерою панорами, але я
стримався і просто насолоджувався прекрасним, розуміючи, що ніяка панорама не
зможе передати це відчуття де ти і що ти…
14.
Всі знають, що я фанат перспектив? У Жовкві в цьому плані
можна отримати фотографічний оргазм )
15.
16.
Там же, як з цих дверей ароматно пахло, м-м-м…
17.
А це що таке збоку велике, біле і приємне для ока?
18.
Ще й намагається грати в піджмурки ховаючись за дахи?
19.
Просто монастир Різдва Христового…
20.
Які ракурси!
21.
Які фото-перспективи!
22.
Найближчий конкурент за масштабами – костел св. Лаврентія…
23.
І з ліхтарями він класний…
24.
І з Глинської брами красень…
25.
І зблизька – «вау»…
26.
І з дуже близька…
27.
Одним словом – з будь-якої сторони )
28.
Все, все, то просто сподобався кадр…)
29.
До комплекту додається масивна вежа-дзвіниця…
30.
Хто наступний в черзі? Ага, місцева ратуша!
31.
Вишукана пані )
32.
Ще й вміє сама на себе заробити – всього за 20 грн. вам
запропонують піднятися на її вежу для остаточного кайфу від виду на місто…
33.
На десерт, звичайно, залишив Жовківський замок. Проте
почнемо його оглядати трохи не з тієї сторони… Проходимо через Звіринецьку
браму…
34.
Бачимо, що взялися за облаштування парку біля замку…
35.
Південний фасад…
36.
Трохи по болоті зайшли за нову вежу і побачили такий вид…
37.
Пишу «ми», бо компанію походеньками біля/по замку склав
Роман Карвацький, який фанатіє від цього типу споруд… Ще б трохи і Роман виліз
би на галерею, вхід до якої закрили…
38.
Класичний ракурс…
39.
Вхід до замку…
40.
З цього ж місця, якщо підняти голову догори…
41.
Вхід на територію замку платний, ще більш платний вхід в
його виставкові зали + за фотографування… Фрагменти замку з різних кінців
внутрішнього подвір’я…
42.
43.
Чесно, не прихильник ходити по виставках, але Роман
запросив «за компанію», тому ось частина з того, що там всередині…
44.
45.
46.
47.
Прощаємося з замком…
48.
І з яскравою дахівкою на його дахах…
49.
Прощаємося з ідилією, яку буду довго і приємно згадувати…
На яку не шкода слів… Яка надихає, закохує, ревнує і прощає… Жовква, «до
побачення»! Наступного разу…
50.
P.P.S. Романе, дякую за спільну походеньку містом )
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар