Про це місто, на гербі та прапорі якого зображений олень (мова про
тварину, а не чоловіка «з рогами») особисто в мене є два епізоди з далекого
дитинства, які чомусь досі пам’ятаю. Якщо вам цікаво прочитати мої спогади і подивитися, що такого є в Самборі,
тоді вперед !
Епізод перший.
Моє заочне знайомство з цим містом було в часи, коли я,
малий і безтурботний школяр, на літніх канікулах відпочивав у селі. Там часто
від одного родича, чоловіка в розквіті сил і тоді не одруженого, чув приспів з
популярної на той час пісні, в якому були наступні слова: «В Сам-бо-рі,
дів-ча-та мо-ло-ді…». Чоловік так часто собі під ніс наспівував ці рядки, що в
моїй дитячій безмежній уяві Самбір видавався просто неймовірно цікавим і
дивовижним містом, в якому то тут, то там, на лавках в затінку дерев сиділи
темноокі дуже гарні молоді брюнетки (така тоді в мене була асоціація з жіночою
вродою) і чекали на знайомство з молодими симпатичними чоловіками. І дуже
хотілося побачити на живо цей Самбір і тих брюнеток!
Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !
До речі, мій канал на YouTube !
Епізод другий.
Якось на літніх канікулах в селі, одна з наших молодих і
незаміжніх родичок, яка їхала в Самбір у справах, вирішила взяти мене з собою,
щоб не тинявся вдома без нагляду. Пам’ятаю як сьогодні – спекотний літній
полудень. Ми вийшли на автостанції в центрі Самбора – це було моє перше реальне
знайомство з даним райцентром. Сказати, що я був у шоці від побаченого, означає
нічого не сказати! Багато машин і людей, всюди рух, шум, всі поспішають, а ще
нема чим дихати – після спокійного, свіжого і просторого села було враження, що
я потрапив ніби в пекло!) Ми першим ділом пішли до …польського костелу, двері
якого весь день були відчинені. До цього я ніколи не був в костелі і
сподівався, що мені просто хочуть показати як він виглядає всередині. Але як я
помилився!) Зайшли ми в костел і я немов потрапив з «пекла» у справжній рай –
тут було прохолодно і тихо, жодної людини. Мене, з роззявленим від здивування
ротом, родичка мовчки відвела в куток костелу, перша стала на коліна і жестом
показала мені зробити те саме. Бачу, що вона тричі перехрестилася, склала руки
долоня до долоні і почала тихо шепотіти молитву. Я зрозумів, що маю робити те ж
саме. В той момент мені було незручно так само скласти руки, тому просто
схрестив пальці в долонях, поклав руки собі на груди і почав щось бубоніти під
ніс, одночасно з широко розплющеними очима розглядаючи все навколо. І тут цю
неймовірно тиху, божественну атмосферу в костелі розриває звук удару по моїх
руках і я переляканий бачу сердиті від гніву очі родички, яка нахилившись до
мене шепоче: «Ану склав руки як я! Вже!». Після цього шоку, звичайно я послушно
«правильно» склав руки, почав шепотіти набагато натхненніше і збоку, мабуть,
виглядав малим правдивим ангелом, якому через хвилин п’ять знову довелося з
«раю» вийти в »самбірське пекло»)
Та це було колись, в іншому світі, а тепер за помахом
чарівної палички перенесемось в сучасний світ – ранок п’ятниці
на приміському вокзалі Львова. На першу платформу
подається на посадку чотиривагонна Львів-Сянки і хмара народу починає її штурм!
Мені пощастило в числі перших заскочити до вагону, але зовсім не пощастило
зайняти місце біля вікна - в результаті всю дорогу до Самбора їхав затиснутий
між двома жінками (зате наслухався, як люди з села з почуттям непідробного
задоволення «перемивають кістки» багатьом односельчанам, знайомим і родичам)))
Передобідня пора… Самбір – привіт! Я врешті вийшов на
залізничній станції…
01.
Дякую, що першого лютого зустрів мене сонцем і весною –
на термометрі аж +9 градусів, навколо все тече, пливе, капає… Настрій чудовий!
Переходжу через міський парк попри справді експресивний Пам’ятник жертвам
комуністичних репресій і ось переді мною площа, на якій розташували щонайменше
декілька пам’ятників (забігаючи наперед скажу, що в Самборі їх люблять).
Наприклад, відомий Степану Бандері, а далі видно Пам’ятник
жертвам Чорнобиля…
02.
Збоку побачите в пам’ять «Небесній сотні»…
03.
Рухаюся по вул. С. Бандери в сторону центру. Сонце наче
грається в піджмурки – то ховається за хмарки, то знову визирає і тішить всіх
своїм теплом… На куті з вул. Чайковського такий от симпатичний будинок
(насправді в місті просто море гарних старих будиночків в різних стилях)…
04.
Ще далі не можливо не побачити масштабну будівлю, в якій
колись було розміщене Повітове казначейство…
05.
Сьогодні тут Самбірський міський районний суд…
06.
А трохи вбік через головну вулицю стоїть менш масштабний,
але по своєму привабливий будинок, де тепер міське відділення поліції…
07.
Та що справді біля центру Самбора вражає розмахом (і не
тільки), це – давня споруда Повітового суду…
08.
Величезний, зовні «трохи» обдертий триповерховий корпус,
де зараз «Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького державного
педуніверситету ім. Івана Франка»…
09.
Так, це справді погруддя Івана Яковича…
10.
Вертаюся трохи назад і попри будівлю суду піднімаюся
вгору по вул. Мазепи. Бачу на перпендикулярній вулиці Стебельського симпатичну
стару віллу…
11.
Непоганий з вигляду будинок учнівської творчості, в якому
вікна прикрашені витинанками з паперу…
12.
Здалеку видно половину якогось чоловіка на постаменті…
Підійшов ближче… Ага, це ж Андрій Чайковський…
13.
За ним не особливо примітна двоповерхова будівля
Історико-етнографічного музею «Бойківщина»…
14.
Зовнішній вигляд типовий для більшості громадських
будівель Самбора…
15.
Чому варто зайти на подвір’я
музею? Бо звідси відкривається цікавий ракурс на римо-католицький
костел Усікновення Голови св.. Івана Хрестителя…
16.
Святиня захоплює розмірами… Повністю відновлена… Саме про
цей костел була мова на початку спогадів з мого дитинства…
17.
Біля костелу за традицією має стояти пам’ятник
Папі Римському Іванові Павлу ІІ…
18.
Вид на костел з відстані… Оцінили його масштаб?
19.
Чи бачите на фото сонячні панелі і вітрячок над ними?
Самбір може пишатися тим, що тут на вулицях встановили чимало таких об’єктів
відновлювальної енергії… Та мені в центрі цього
міста неймовірно припали до душі вулички, де такі кадри, що просто самі просять
«Сфотографуй нас, правда, які ми красиві !?»
20.
21.
22.
В мене вже починається легка плутанина з самбірськими пам’ятниками,
погруддями, знаками…) Якщо не помиляюся, то
видатний Лесь Курбас дивитися десь в сторону…
23.
Самбірська гімназія…
24.
Оскільки будинок довгий, то фоткаю під кутом… Зауважив,
що майже всі громадські будівлі райцентру пофарбовані в однакові кольори і тони…
25.
Всі, кого мучила нетерплячка «А коли буде площа Ринок»? –
дочекалися!) Після походеньок бічними вуличками я прийшов у саме-саме серце Самбора…
Площа Ринок тут велика… Одна з її сторін…
26.
Інша, менш гарніша сторона Ринку…
27.
Зате тут є стильний і симпатичний будиночок)
28.
Оскільки центр будь-якого міста це – його обличчя
(особливо для туристів), то для них (та й не тільки) тут зробили таку нехай і попсову
річ…
29.
Фігура бравого вояка Швейка… Все б нічого, але його
обличчя…))
30.
І ще не все на Ринку… Он подивіться на дві гармати «з
битви в Італії 1859 р.»…
31.
Або як вам така лавка з ліхтарями? І не кажіть, що Самбір
намагається привабити до себе тільки торговців)…
32.
Мабуть, найбільший в цьому місті національний символ… Хоч
і був вітер, проте довелося почекати майже хвилину, поки прапор повністю
розгорнувся…
33.
Самбірська ратуша – вона просто класна незважаючи на те,
що її давно не оновлювали…
34.
Чи подивитеся на неї у профіль…
35.
…чи з дуже близької відстані (нехай і через об’єктив
камери) – все одно стильна і гарна… До слова, годинник на вежі
ратуші час показує правильно і що пів години(?) звідти чути удари в дзвін…
36.
В історичному місті має бути нагадування наскільки вона
старе – тут його побачите на стіні ратуші…
37.
«Тарасе Григоровичу, ви кудись зібралися йти?» - «Ні,
мені і в Самборі добре стояти…»))
38.
Пора покидати ринкову площу і подивитися зблизька, що є
цікавого поблизу неї. Колись в цій будівлі був костел св.. Станіслава монастиря
отців бернардинів…
39.
Тепер маємо концертний зал органної та камерної музики…
40.
Не знав, що це таке по-сусідству, потім подивився –
навчальний корпус Самбірського коледжу культури і мистецтв (первісно тут могли
бути келії монастиря оо. Бернардинів)…
41.
Церква Різдва Пр. Богородиці приваблює перш за все кольорами
– не бачив, щоб в Самборі для церкви зовні застосували блакитний з білим…
42.
Навпроти входу до святині фігура Богородиці з Дитям на
руках, а поруч продають секонд-хенд…
43.
Храм вирізняється своїми формами, особливо коли світить
сонце…
44.
На фото своєрідний мікс церкви і колишнього костелу…
45.
На відміну від інших пам’ятників,
на Богдана Хмельницького не пошкодували яскравої фарби, за що Богдан своїм жестом показує «лайк»)
46.
Подивіться, як колись виглядали електричні стовпи на площах
Самбора… Якщо у вас є таке фото, отже ви були в цьому райцентрі…
47.
По дорозі до хваленої місцевої художньої школи проходжу
повз непоказний будиночок, в якому зараз Музей Леся Курбаса…
48.
Теперішня Школа декоративного ужиткового мистецтва – найгарніша
стара дерев’яна будівля, що довелося побачити в Самборі…
49.
Вікна тут мають виглядати стильно…
50.
Оскільки в мене як завжди ще є багато вільного часу, то в
голову прийшла ідея: а чому б не піти подивитися що це за такий мисливський
будинок Стефана Баторія ще з XVI ст..? Розташований в південній частині
Самбора, біля центральної лікарні. Туди моя дорога попри, як називаю, «Самбірський
Шанхай» - цілий квартал суцільного базару! Мало того, що біля центру міста
постійні корки з автівок, автобусів та вантажівок і треба мати не два, а
мінімум четверо очей, коли тут переходити вулицю, так ще й людей тут ніби зі
всього району понаїхали одночасно… Обійшовши цей мурашник, йду собі в сторону
лікарні… Потроху людей і машин стає менше… На жаль, мисливський будинок (якщо
це він) мене розчарував… Будівля теперішньої центральної лікарні так собі…
51.
Поблизу неї, коли рухався по тротуарі, перед очима
промайнула якась цифра… Спочатку подумав, що просто після побаченого раніше мені
вже мерехтить в очах) Потім зупинився і бачу …такий каналізаційний люк)
52.
Вернувся назад на одну з головних вулиць і вирішив йти на
залізничну станцію іншим маршрутом… Так, щоб зблизька побачити просто невимовно
гігантських розмірів Собор Покрови Пр. Богородиці…
53.
Він настільки величезний, що коли стоїш біля нього і
хочеш побачити його завершення, то доводиться так задирати голову, що аж шия
болить) Мало того, на просторій території біля Собору встановили 12 стацій
Хресної дороги – цікаві та якісні скульптури в людський зріст дуже нагадують
аналогічну дорогу в популярному селі Страдч (Яворівського району)…
54.
Мої ноги традиційно
дають мені зрозуміти, що час дати їм трохи спокою, тому шлях на станцію,
чекання електрички до Львова і прощання з Самбором – таким різноманітним,
стильним і по своєму атмосферним містом,
яке вміє назавжди залишити в твоєму серці приємні спогади…
55.
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар