Ви ніколи не були в Перемишлянах? Ні, вам не причулося, мова не про
польський Перемишль, а про наш районний центр. А дарма, якщо не були! Я вас не
підколюю, а пишу цілком серйозно. Подивіться і прочитайте пост до кінця і зрозумієте
мою думку…
Питання «А де є ці Перемишляни?» цілком закономірне у
вибагливого мандрівника і ще більш логічне в тих, хто віддає перевагу
відпочинку лежачи на дивані і дивлячись в стелю. Пошукайте на карті. А Перемишляни
великі? Ось уявіть собі, якщо на одному кінці даного райцентру хтось гукне,
наприклад, «Василь, в мене ще є пів літри!», то за пару секунд на іншому кінці
Перемишлян вийде на дорогу як мінімум з десяток Василів) Якщо ви не зрозуміли
мого порівняння, тоді знайте – від найбільшого храму в Перемишлянах, який
стоїть в північній частині міста, до костелу, який є в південній частині,
всього навсього 1 кілометр і 200 метрів.
Доїзд в Перемишляни зі Львова громадським транспортом тільки
маршруткою. Краще з «автостанції» на вул. Личаківській (звідси буде ближче і
швидше і дешевше). Дорогою починаю витягати з пам’яті шокуючі спогади десятирічної
давнини про цей райцентр. За годину і десять хвилин виходжу на початку
містечка. Знаю, що сьогодні сонця не буде. Першим зустрічає рідкісного
(особливо в цю пору року) гостя Перемишлян величезний собор (язик не повернеться
написати «церква») Святого Володимира і свмч. Омеляна Ковча, зведений в 2002
році…
01.
Нижче від собору розташований радянської архітектури
Народний дім, біля якого збереглася стара фігура. Один з варіантів сучасної
назви «Подайте в бюджет Перемишлян хто скільки може!» (до слова, лице жінки обернене
в сторону Івано-Франківська)…
02.
Кут вулиць Галицька (головна в містечку) і Привокзальна.
Ліворуч на фото – Народний дім, праворуч – будинок «Сокола»…
03.
Серед збережених історичних будівель громадського
призначення в Перемишлянах, саме цей будинок ("Сокола") однозначно найцікавіший…
04.
Хоч і не відреставрований, зате можна сміливо назвати
його візитівкою Перемишлян…
05.
Рухаюся вниз вулицею Привокзальна. Не дуже примітний
зовні Перемишлянський історико-краєзнавчий музей (якщо б не вивіска, то і не
здогадатися)…
06.
Збудований наприкінці ХІХ ст. як будинок повітового
(районного) лікаря…
07.
У спеціалістів по Перемишлянах, які читають, що я йду по
вул. Привокзальна в долину, можливо з’явиться підозра, що насправді мета мого приїзду не показати містечко, а
завітати до тещі на фірмові перемишлянські вареники)) Розчарую вас – нема тут в мене тещі це – раз, а по друге, вам нічого не
говорить назва вулиці «Привокзальна»? Думаєте правильно – ця вулиця має
привести до вокзалу. В даному випадку не до автовокзалу. «Але ж залізничного
вокзалу в Перемишлянах «сто років» нема!», - обуриться хтось з професійних
туристів. Так і є. Проте на сучасній карті бачив позначену будівлю, де колись
був залізничний вокзал!
Я приблизно знав це місце, проте не зорієнтувався як до
нього пройти, тому спитав в місцевого чоловіка, який був неабияк спантеличений від
мого запитання. На жаль, мені вказали неправильну дорогу – в результаті стою
перед якимись гаражами/курниками один і думаю, що тепер робити… Проте моя
шалена любов до залізничних вокзалів була сильнішою за бажання швидше вернутися
в центр містечка, тому я пішов через ці гаражі вперед… Роззираюся навколо і так
розумію, що ця будівля, зрозуміло з новішими прибудовами, могла бути (або і є!)
колишнім залізничним вокзалом…
08.
Можливо, середня частина вокзалу залишилася майже оригінальною…
Тепер тут повсюдно живуть люди…
09.
Ось я знову на головній вулиці Перемишлян. Мій маршрут на
південь. Пам’ятник священно-мученику Омеляну Ковчу, якого в містечку направду
шанують… Площа біля пам’ятника
гарно облаштована…
10.
Звідси мені у вічі впав шпиль якогось будиночка
неподалік. Піднімаюся вгору по вул. Лісна і от ця невеличка вілла…
11.
Якщо пройти трохи вище, то її вигляд буде такий…
12.
Центральна вулиця… По одній її стороні на хідниках все ще
розбитий асфальт, по іншій – нова бруківка…
13.
Просто при вулиці збереглися ручні водокачки – реальний антикваріат
часів без централізованого водопостачання…
14.
А як вам такий мурал з совєтських часів? Тут видно, що
тоді Перемишляни вчили, вчили і ще раз вчили…
15.
Шевченко… Дуже зажурений… Стояти непорушно і дивитися на
тепер безперспективне містечко, це вам не жарти…
16.
Направду цікавий будиночок при тій самій вул. Галицька…
Ідеальне місце, щоб сховатися від раптового дощу…
17.
Біля міської ради є дві речі, які обов’язково
притягують погляд серед навколишньої сірості. Перше – це герб Перемишлян (пан
Ющенко був би в захопленні, чи не так?)
18.
Друге – це дооооовжелезний банер-вітання з Різдвяним
святами. Вид на зимові Перемишляни з висоти пташиного лету. Хм, тут вони
виглядають на велике село…
19.
Місцеві старовинні балкончики – хоч щось вишукане…
20.
Так, от він маленький, доведений до ладу парк ім. Богдана
Хмельницького, в якому однозначно має стояти «штампована фігура» самого
гетьмана…
21.
Навпроти парку через вулицю побачите старовинну, зовні не
цікаву церкву святого Миколая…
22.
А он там, трохи далі праворуч, видно вежу великої споруди,
з якої почув дзвін. Піднімаюся вгору, навпроти пожежної частини бачу цегляний
будинок. Видно, що старий…
23.
Саме попри нього доріжка веде до польського костелу…
24.
Називається св. апостолів Петра і Павла. Головний вхід до
святині досить симпатичний…
25.
Через гучномовець було чутно, що всередині костелу якраз
проводили службу і ксьондз (священик) співав частково польською, частково
українською мовами. Також грав оргАн. З такого ракурсу споруду ніяк не втиснути
в один кадр…
26.
Навколо жодної людини, тому вільно ходив і фотографував…
27.
Дивіться яка мила розмальовка на стіні, що виходить на
прикостельну територію…
28.
О, забув додати, що тут є сторожові собаки, які під час
моїх походеньок біля костелу здійняли немалий гавкіт і один з них намагався скочити
на мене…
Ну от вам і всі
Перемишляни… Ви розчаровані, що навіть нічого не змогли побачити цікавого? Так
і є. Через фото відчуваєте депресивну атмосферу містечка? Все правда. Тоді чому
на початку цього посту написав слова «А дарма, що не були (в Перемишлянах)»? Бо
все пізнається в порівнянні ! Після відвідин даного райцентру, який з усіх сил
намагається і змінює своє обличчя на краще (особливо з тим, яким воно було 10
років назад), ти буквально розумієш різницю між «майже не цікаво» і «реально дуже
цікаво» від побаченого власними очима в наступному місті…
29.
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!
Сподобався
пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!
"Дорогою починаю витягати з пам’яті шокуючі спогади десятирічної давнини про цей райцентр..."
ВідповістиВидалитидоброго дня, це Ви про що?