Розділ. Березина. Дем'янка. Розвадів

Якось з Назаром Ланьком сперечалися: куди б на Львівщині разом поїхати так, де ні я, ні він ще не були. В результаті вийшов варіант - селище РОЗДІЛ, Миколаївського р-ну.

То робота, то погоди нема, то інші справи - так я тягнув з відвіданням Роздолу, аж поки не прийшов кінець липня. Це означає: або їду вже або липень залишиться невиїзним. Ні не залишиться! 28 липня таки стартую побачити цей загадковий Розділ. 

До речі, мій новий канал на YouTube !

На приміському Львова сідаю в шестивагонну електричку Львів-Лавочне (а виявляється тепер замість Лавочного вони їдуть до Мукачева!), яка відправляється о 8.26. Ця напів-розвалюха до ст.Миколаїв пхалася аж годину, притому, що зупинялася тільки в Скнилові, Оброшино, Пустомитах, Щирці та Задорожній (на численні прохання рибаків-пенсіонерів Львівщини). Для порівняння: назад зі ст.Миколаїв я також їхав до Львова мукачівкою (приб. до Миколаєва о 13.58), яка зупинялася на ВСІХ зупинках і також прибула до міста за годину! 

Вийшов я на ст.Миколаїв (ага, тепер вона в бузково-білих кольорах), зафоткав розклад, пішов на автобусну зупинку на трасу і чекаю. Зупинилася маршрутка Львів-Монастирець. Зайшов, кажу до Роздолу. Водій: "Через Новий Розділ не їду!". Кажу, що до старого Роздолу. Поїхали. За якихось 10 хв. я вже біля роздільської кільцевої. Отож, велкам ту Розділ!

Центральною вулицею Січових Стрільців топаю до центру селища. Розглядаюся навколо - все цікаво, бо ж тут уперше. Вже біля центру не можливо не зауважити симпатичні з ганками старі житлові будиночки

А поруч, на іншій стороні роздоріжжя лякає своїм виглядом стара будівля школи з 1905 року

З дороги бачу пішохідний прохід в напрямку місцевого храму. Вийшов до нього. Це - храм Успіння Пр. Богородиці. Затиснутий на маленькій ділянці. В храмі якраз йде богослужіння (все ж свято св.кн.Володимира, хрестителя Русі-України). Ось з освітленням не пощастило...

Так виглядає вхід у святиню

Ага, мало не забув - на куті прицерковного подвір'я не можливо не побачити високий постамент з 1853 р. увесь списаний словами на строруській та польській. З польської десь так: "Або знаю, не мав себе не за того, щоб що мав вміти між вами одного Ісуса Христа і його розіп'ятого" (з послання ап.Павла до коринтян). По тому я пішов через центральну площу на захід, до цвинтара. На ньому стоїть відновлена цвинтарна каплиця

Поруч є чимало старих скульптур на могилах

Вернувся назад. Бачу на куті площі, збоку новобудови (типу-кафе-бар), стоїть ще якась руїна. Подібна за архітектурою на синагогу. Питаю місцевого діда, що це. Так, каже, була синагога, тепер пустка...

Якщо пройти від головної вулиці вгору, то побачите колишній костел (видно по сигнатурці), будівлі якого використовує місцевий дитячий інтернат. Ото класичний ракурс зі сторони каплиці

Вернувся назад на площу. Так, тепер піду в сторону палацу. Йдучи біля центру вуличками все щось цікаве потрапить на очі. Ще одна стара будівля невідомого призначення (хіба не житлового)

Симпатичний ганок старої хатинки (біля вулички, яка спускається до озера)

А це ще одна цікава будівля вже на березі озера. Тут, як розумію, люди живуть...

Ось і саме озерце

Закинутий млин біля озерної дамби

Ще пару метрів і бачу шикарні старі ковані ворота на територію палацу. На воротах, як і очікував, напис-застереження

Оскільки брами немає і людей-охоронників також, я ризикую зайти на територію, щоб побачити і зафоткати хоч частину палацу. Як зловлять, скажу, нє мєстний, нічо не знаю, більше не буду... Ризикнув. Здалеку зафіксував північну частину палацу

Вже згодом потрапив на територію палацового парку зі сторони дороги до Нового Роздолу. Парк це - дикі джунглі-зарослі. Через них тихенько підійшов до південного корпусу палацу Жевуських-Лянцкоронських. Ніхто не бачив, ніхто не зловив

Коли робив цю петлю, біля вулиці яка веде на об'їзну, при старій нежитловій хаті побачив пам'ятник св. Івану Непомуцину (священник-мученик, 1350-1393). Памятник поставили стараннями Василя і Катарини Цвиків у 1862 р. (написано польською мовою), відновили у 2005 р. стараннями Дем'яка і Шеремети.

Ось так я оглянув Розділ за півтори години. Можливо, не все побачив, але найголовніше потрапило на очі. Кому цікаво - намалював схему Роздолу з розташуванням цікавих до відвідання об'єктів (можливо, стане в нагоді)

На годиннику пів дванадцятої, а електричка зі ст.Миколаїв аж о чотирнадцятій. Я по об'їзній Роздолу вийшов знову на кільце і так собі думаю, що тре йти подивитися поблизькі села. Від кільця на південь в напрямку Жидачева простягається на вигляд типове село БЕРЕЗИНА. Не встиг я трохи пройти селом на південь, як при дорозі привернув увагу високий постамент з написами (подібний, як біля храму в Роздолі). На постаменті спочатку на українській, а потім польській напис (подаю переклад): "Памятник цей Всемогучому Богу в честь і хвалу Благородному же Господину с.р.КАЗИМИРУ ГРАФУ РЖЕВУСЬКОМУ писареві коронному фундаторові громадської допомоги правдивому Благочинцю і Батькові народу руського в знак вдячності поставила громада Березинська року Божого 1864".

Йду собі далі селом, сонце припікає. Бачу по правій стороні недалеко дороги з-за дерев хрести. Пішов подивитися - то православна громада працює біля своєї церкви

Зовсім недалеко, при дорозі, біля симпатичного зовні храму Покрова(?) трудяться парафіяни греко-католицької громади

Мені дуже сподобалося завершення цієї святині, але не сподобалося, як сучасні майстри зварганили завершення над банею храму

Дивлюся на топокарту 1:200 000, а на східній частині Березини показаний хрестик. Цікаво, що за ним ховається в натурі. Питаю місцевого хлопчину шо то за хрестик - церква чи каплиця чи костел? Каже що він з с.Київець. Показав шлях. Йду я ним і бачу маленьку капличку. Дивно. А нічого дивного, виявляється. Згодом один з селян сказав, що колись там стояла церковця, її розвалили ніби, а потім поставили капличку на пам'ять

Хто б подумав, що в звичайному селі таки можна немало побачити. Часу ще досить. Куди далі? Вирішую дістатися пішки до наступного села ДЕМ'ЯНКА-НАДДНІСТРЯНСЬКА. По дорозі перейшов через міст над каламутним Дністром

оминув старий цвинтар і незабаром прийшов до цього маленького села. Поблизу дороги стоїть невелика церковця Різдва Богородиці (УГКЦ).

Місцева бабця розказала, що до війни то була польська каплиця, за совєтів тут розмістили архів, а за України будівлю "вибили" греко-католики для богослужінь. А за Польщі місцевим українцям доводилося ходити на відправи до сусідніх сіл. В Дем'янці почекав якихось 5 хв. і приїхала маршрутка до Львова. Питаю водія (старий дядько підпенсійного віку) скільки з Дем'янки до Розвадова. Той думає декілька секунд і називає число 5 грн. Прикол в тому, що з Розвадова до Роздолу (10-11 км.) я їхав за 2,5 грн. А з Роздолу до Дем'янки буде кілометрів чотири. і за цей шлях виходить заплатити стільки ж скільки за 10 км. Тут я ще раз переконався: НІКОЛИ НЕ ПИТАЙТЕ у ВОДІЯ МАРШРУТКИ СКІЛЬКИ КОШТУЄ ДОРОГА - просто давайте більшу купюру і кажіть куди треба! Через 15 хв. я вже вийшов на першій зупинці в селі РОЗВАДІВ. До електрички є часу - піду подивлюся на село. Біля переїзду є цвинтар, при вході до нього цікаві великі скульптури. А ось і найбільш яскрава будівля села - храм Вознесіння(?), над входом до якого напис сповіщає, що святиня збудована 1861 року, а цьогоріч святкують її 150-ліття

Над вхідними воротами побачив ось таку скульптуру (зверніть увагу на вираз обличчя жінки)

В центрі Розвадова, на роздоріжжі, масштабна скульптура ангела (такого розміру ще не бачив) з хрестом

А ще в цьому селі запам'яталася каплиця на чиємось подвір'ї та старі житлові хатинки, обернені до вулиці бічною стороною. Цікаво виглядають профільовані закінчення деревяного фронтону з цих сторін, причому на кожному будинку профілювання різне. 

Ось так надивився всього за пів дня і пішов собі на станцію чекати електричку....

Підсумок: Розділ, безперечно вартий уваги. Варто після його відвідання сідати на маршрутку і їхати подивитися на Жидачів (на жаль, я не мав часу на такий варіант).

Час у дорозі: зі Львова>до Львова - 6 год. 34 хв. 

Бюджет на дорогу: маршр. по Львові+електрички+маршрутки між селами - 4+16+7,5= 27,5 грн.

Гігантський інтернет-архів "Дерев'яні церкви Західної України"

ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ