Бурштин

…І сниться мені море.  Холодне, оповите містичним туманом. І відкрив я очі. І бачу це море. Закрив очі і відкрив знову (і так три рази підряд). Ні, це вже не сон і не галюцинація. Це справді море. Я – в Бурштині!

Ходорівський дизель повільно суне між напівсонними селами в недільне передобіддя. В Ходорові маю трохи більше години до пересадки на франківський дизель о 12.00, який їздить тільки з ПТ по НД. 

До речі, мій новий канал на YouTube !

Пройшовся по Ходорові (про нього окремий пост буде). За десять хвилин до відправлення сідаю в цей доісторичний бронепоїзд, який неймовірним чином, мабуть, завдяки умілим рукам залізничників, працює до сьогодні

Якщо їхати цим антикваріатом до Бурштина, то є два варінти де вийти: або на зупинці «Мартинів» або на станції «Бурштин». Зрозуміло, що я вийшов на першій з них. 12.58.

Нечисленна молодь чекає на зупинці транспорт до Бурштина, а я і ще двоє чоловіків пішки дорогою вгору. В мене до зворотнього поїзда всього три години. За цей час маю дійти до міста, все подивитися і встигнути назад. Після гори йде спуск вниз до села Дем’янів, яке фактично зрослося з Бурштином. За якихось пів години бачу вказівник

Просимо-просимо до міста, де нема проблем ні зі світлом, ні з теплом, ні з 100% вологістю J Початок знайомства з Бурштином направду веселий – повернув голову праворуч і бачу таке

Повернув голову ліворуч вгору – а тут вона висить (в напрямі з Бурштина)

Моя реклама

Хто в Бурштині проживає, той на неї увагу звертає! Що зробити, щоб мати її вдома? ЧИТАЙТЕ ТУТ !

Йду по вулиці Калуській в центр. Праворуч цегляні чотириповерхівки

Нижче привертає увагу місцевий супермаркет

Цікаво, що в центрі я бачив розклад руху автобусів по самому Бурштину ! Дорога веде вниз. А ось ліворуч очі зупиняються на рожевих кольорах «Енергетичного коледжу». Зліва від головного входу стоїть скульптура Богородиці

А нижче з правої сторони на шлях істинний майбутніх енергетиків наставляє ...м-м-м колишній директор? :)

При тій же вул.Калуській не тільки багатоповерхівки (у місті загалом бачив від 2-х до 9-ти поверхів), а й прості хатинки стоять

Біля головного роздоріжжя Бурштина усім видно, без перебільшення, акцент міста – майже собор Всіх Святих і свмч. Йосафата, збудований 2001 р.

Через дорогу – чималий цвинтар, посеред якого збереглася каплиця-усипальня Скарбків і Яблоновських 1813

Її почали ремонтувати. Через шпаринку в дверях всередині - склад реманенту. На фасаді зі сторони дороги ангели, п’єдестал з написами, які замалювали

Йду далі дорогою в напрямку Рогатина. По правій стороні давно не ремонтований «Будинок культури ім. Т.Г. Шевченка»

Через будинок від нього підпирає шпилем похмуре бурштинське небо костел Пр. Трійці 1774-1800

Навпроти костелу, в 1915 р. існували руїни замку-палацу (більше в Блеки).  В наш час, напр. на Вікімапії, ще видно вільну ділянку в цьому місці, біля якої стоять багатоповерхівки. Але реальність інша – це місце забудували торговим комплексом «Олімп». Правда «замок» таки відбудували. Називається «У Людмили» J

По іншій стороні дороги, позаду скромної автостанції, площа, на якій поставили каплицю Пр. Богородиці

... а з іншої сторони на коліні закамянів радянський «термінатор»

За ним, через перехрестя, триарочний вхід  до насипної могили Борцям за волю України

Через дорогу від неї симпатичний ось такий будиночок

Я повернув ліворуч, щоб зафоткати стару греко-католицьку церкву Воздвиження 1824 р.

Вернувся на перехрестя і йду дорогою на схід, в сторону с.Коростовичі. На бетонній огорожі шедеври місцевих художників-рибалок на відповідну тему (мальовано з натури з дружини одного з рибалок, яка випірнула з води і вимагає повернутися чоловікові додому) :))))

Попереду міст і дамба – північний край «бурштинського моря». З його сторони вітер жене хмари туману. Вистачило декілька хвилин фотографування, щоб руки посиніли…  Вид з моста на бурштинський берег

Вертаюся на головну дорогу і попри цвинтар йду в сторону Франківська. Незабаром з лівої сторони вражає розмірами «Палац культури «Прометей» на торцевій стіні якого саме Прометей і зображений

На площі памятник Шевченку. А щоб йому не було сумно стояти, збоку доставили Кобзаря…

Безлюдна алея через парк веде вниз, до великої води.

Внизу є канал, біля якого закутані в сто одежин топчуться рибалки

За ним простягається сіро-молочно-вологе туманне марево з якого дме різкий, холодний вітер. Так шкода, що я потрапив у найгіршу погоду, адже хотів побачити це «море» у всій красі та масштабі. Зараз краса обмежена видимістю

Вітер жене чималі хвилі, які з шумом набігають на берег, розбиваються і звільняють місце наступним

Пройшовся трохи попри берег. Ось чайка мертва лежить, а там що це таке волохате? А, не пощастило якомусь песику… Трохи далі є будівля чи то рятувальників чи ще кого з пірсами і вежами. Якісь два чоловіка на такому вітрі щось там хімічать

Згадав, що бачив в Інтернеті фото кораблика на пристані. Питаю одного з рибалок, де він? «Та його затопили. Перед тим познімали все цінне…». Ех, нерозумні в нас люди… Часу щораз менше, тому швидко вернувся на трасу. За палацом культури цілий спорткомплекс, а для орієнтації при дорозі поставили такий-от м’ячище

Рухаюся вулицею Шухевича до вул. Калуської. Типова забудова на Шухевича

Від «101» для бурштинців на довгу пам’ять

А далі знайомою дорогою до зуп. Мартинів, майже півгодинне чекання на дизель до Ходорова, посадка на львівський дизель з криками «Та люди, майте совість! Зовсім озвіріли! Не бачите, що дитина на руках!» ну і тому подібне, щасливий доїзд додому і не туманні спогади туманного «моря»…

Підсумок: Бурштин з першого погляду це – такий собі вінігрет зі старої садибної забудови, радянських багатоповерхівок і сучасних будинків з торговими центрами. Зрозуміло, що Бурштин живе і жив завдяки Бурштинській теплоелектро станції, яку всі бачать при дорозі до Франківська. Ну і візитка міста – водосховище від ТЕС – цього разу сховало від мене реальні розміри (7,4 км. на 2,7 км. По прямій згідно вимірів по гуглівській мапі). Тепер пишу, що не встиг побачити: 
- колишній монастир сестер милосердя Елізабеток св.Вікентія і Павла (1843). До 2001 р. в ньому була туберкульозна амбулаторія!
- церква Преображення (УАЦ КП), 2002 р.

Бюджет на дорогу: маршрутки по місту+приміські потяги: 4+34=38 грн.

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ