Долина

Вона може бути і Сонячна і Кремнієва і Нарцисів і навіть Смерті ! А може без додатків – просто місто Долина. Я пройшов її з одного кінця в другий і розкажу як там і покажу вам без малого пів сотні фоток…

В Долину мене тягнуло-тягнуло і якось витягнуло з дому. Зранку лечу лоу-костом (тепер так називатиму приміські потяги) Львів-Трускавець, виходжу в Стрию. Тут, біля вокзалу , вже чекає довгий німецький авто секонд-хенд Самбір – Франківськ. Посадка тілько по квитках. Зі Стрия в Долину всього 38 км., які водій плентався …годину(!). 

До речі, мій новий канал на YouTube !

За цей час в автобусі можна завагітніти і народитиJ 10.10. Мої черевики вперше ступають на щедро залиту сонцем землю Долини. О, на дворі часом не початок весни? Від Стрия до Долини навіть не шукайте сніг! Отож, вийшов я з автобуса перед кільцем (водій сказав, що на вокзал не їде). Чомусь думав, що ті будівлі біля кільця то – автостанція. Піщов туди. Брехня! Тільки WC по дві гривні. За пару кроків такий собі новітній символ міста – великий, ні, величезний ангел на височенній колоні – «Борцям за Українську державу» (2002 р.)

В руках – меч і сніп колосся(?)

Гігантоманія номер 2 – просто внизу. Йду зеленою, мокрою травою навпростець через «Міський парк» подивитися на замерзле озеро. Так, справляє враження!

У воду ведуть декілька пірсів. На них топчуться рибалки. Пізніше я побачив, що ці любителі халявної рибки вже топчуться по льоді. Ось один з них, недалеко берега, сьогодні вирішив переконатися чи існує в природі Фортуна…

Моя реклама

Вона враження справляє, тільки в тих, хто її вже має! Книга, яке переверне ваше уявлення про Івано-Франківщину! Хочу її придбати, ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?

Між парком і озером відновили і облаштували природне джерело

Так, в мене план давно продуманий: спочатку йду на схід, потім вертаю на захід. Всі цікаві об’єкти маю позначені на перемальованій з Гугла схемі. Я знав, що Долина поділяється на Стару і Нову і взагалі вона велика. Запитаєте наскільки велика? Ну, наприклад, від кільця на трасі (біля озера) до центру Старої Долини десь 3 км. Відповідно містом курсують автобуси. Як розумію, за одним маршрутом РЕМ-ДЕД (я переклав, як «Мертві районні електро мережіJ). Причому, номери на автобусах не відображають номер маршруту, а порядковий номер машини на маршруті (якщо правильно зрозумів). Все одно я б маршруткою не їхав навіть за дарма, тому йду вздовж траси на схід. Ліворуч бачу памятник Шевченку. А праворуч на високому березі стоїть, можливо, домінанта Долини – конкретний п’ятиверхий православний Успенський собор (не церква!), який звели «в пам'ять проголошення незалежності України 24.08.1991 р.». Біля нього дзвіниця, подібна до Пізанської вежіJ

Нижче собору – висока стела в пам'ять тих, хто загинув під час Другої світової

На розі доріг – цегляно-деревяні будівлі промислового призначення. Виявляється це – млин і мелють тут тільки за попереднім записом

Те, що Долина якнайкраще намагається себе показати проїжджим свідчить ось цей біг-борд біля зупинки на трасі

Від траси йде дорога вниз, до Старої Долини. Я ж рухаюся навпростець пішохідним проходом. По праву сторону цілий комплекс будівель центральної райлікарні. Хочете побачити її старий корпус з 1902 року? Просто зайдіть з тилу

Трохи нижче лікарні, але вже по ліву сторону побачив щось на кшталт льоху чи як, над входом в який дата «1926»

Всередину я навіть не намагався зайти. Ще нижче по тій же стороні – відремонтована школа, перед входом до якої побачив діда Мороза… Щоб дістатися ногами Старої Долини вам необхідно пройти таким-от проходом (вид знизу)

На цих «сходах» запросто вивернути ноги чи покалічитися, якщо на секунду втратили пильність. Чому міська влада зовсім не бідного міста не зробить нормальне покриття – для мене загадка! По праву сторону пішохідного проходу побачив поштовий антикваріат

Біля нього – чимала, відремонтована будівля колишнього повітового суду, збудована на поч. ХХ ст. З 2005 р. в ній – Долинський райсуд

Вийшов до вул. Міцкевича, яка і веде до старого міста. На повороті – найсимпатичніший побачений в Долині особнячок, навіть не зважаючи на пластик і металодахівку…

По цій же стороні вулиці будівля місцевого РАЦС

На протилежній стороні вул.Міцкевича після суду йде будівля дитячої райлікарні, яка зовні зовсім не зацікавила, а ось далі кинулася у вічі зеленого кольору деревяна хатинка місцевого військкомату (1920 р.)

А там підпирає шпилем синє-синє долинське небо костел Різдва Анни-Марії з 1835 р.

До речі, годинник на вежі реально діючий і показує правильний час

Філіал міської бібліотеки з чудово декорованим деревяною різьбою ганком

Ганок сусіднього будинку нехай і менше вишуканий, та все ж…

Вже центральна площа Старої Долини. На ній ціла стіна «Гєроям Совецкаго Саюза» і «Визволителям Долинського району». Під плитами, на яких маса прізвищ солдатів, звязані вінки з штучної хвої та квітів – хтось все-ще пам’ятає…

Ліворуч, трохи далі, яскрава пляма – колишня будівля польської гімназії (1908 р.). Сьогодні тут Гімназія №1

На стіні пам’ятні дошки уродженцю Долини, відомому архітекту Івану Левинському  і Михайлу Пачовському (в 1918-1921 рр. працював директором укр. Гімназії)

Поблизу гімназії побачите двоповерхову будівлю зі стрімким дахом. Колишній Народний Дім (1899р.) який звели для спортивного товариства «Сокіл»

Поруч, при пожежній частині, не зовсім примітна довга будівля. В ній, як розумію, в кінці 19 ст. розташовувався Магістрат…

Центр старого міста. Розбиті дороги і тротуари. Мало людей на вулиці. Будиночки туляться один до іншого…

Входи до них як правило з таких підворітнів…

Синагогу, збудовану в 1897 р., яка тут в центрі дивом збереглася, тепер перетворили на Дім Молитви

Найяскравіша будівля старого міста – церква Різдва Пр. Богородиці 1896 р.

На даху одного з сучасних будинків при вул.Міцкевича поставили сучасну і корисну річ – трубчатий сонячний колектор (на даху їх три) – в таку погоду працює на всі 100!

Після церкви я повернув праворуч на новеньку асфальтовану дорогу. Ліворуч неї ще збереглися старенькі особняки на високих цоколях, накриті черепицею

Після мосту через потік (до речі, в старій Долині потоків не мало) повернув до напів-руїн місцевої солеварні. Це колись вона була ого-го, а тепер…

Стара будівля ще міцно тримається. Її деревяне завершення на диво також

Ну ось ніби і вся Стара Долина. Варто додати, що комунальна служба міста працює як і належить – то тут, то там (і в Новій Долині також), бачив жіночок з накидками помаранчевого кольору, які постійно замітають, щось носять, збирають… Складається враження, що тут люди не перебирають роботою – головне щоб вона була і щоб платили хоч якісь гроші… Двірники тут чітко виконують вказівки – як сказали взимку постійно сипати на тротуари пісок з дрібними камінцями, то вони і сипали. Сніг зійшов, а на тротуарах море камінців… Також в старій частині міста крім доріг, тротуарів і вигляду хатинок неприємно вразив повний безлад по обочинах дороги, особливо на берегах потоків та й на деяких подвір’ях. Пора вибиратися зі старої Долини до нової… Поволі йду на вихідну точку – кільце на трасі – звідки повертаю на вул.Обліски, та, якою їдуть до Вигоди і далі на Закарпаття. І справді, тут вже Долина інша. Колишня радянська. По ліву сторону вулиці садибна забудова, по праву сторону – така…

Або така… Перед будинками щось подібне до грядок…

Йду собі, йду, поки не побачив поворот на проспект Незалежності. Вау, який простір, оце і є справжнісінький проспект – широчезний, облаштований

Серце Нової Долини, тут кипить життя! Ялинка навпроти кінотеатру «Україна»

З вітрин української книгарні на перехожих дивляться Українські Герої

Памятник Грушевському біля будівлі райадміністрації

Поруч – музей «Бойківщина» подружжя Антоновичів

З проспекту Незалежності повертаю на вул. Грушевського, по якій вийду знов на трасу. По правій стороні можна зауважити рівненько підстрижені кущі. Трохи далі побачив символічний камінь поставлений в пам’ять про насильне виселення українців з їх етнічних земель

Також по вул.Грушевського є конструкції з видами міста для його гостей…

І схема Долини, щоб зорієнтуватися куди піти і що побачити

Знак на Грушевського який інформує про велодоріжку. Такого я точно не чекав!

Але ще більше здивування було попереду. Дорогою з траси до вокзалу бачу двоколісного «коня» в металевому виконанні – місто Долина для велосипедистів! Мій ріспект! Класний ровер!

І насамкінець – Долинський залізничний і автовокзал в одному

Там пообідав, на той час маршруток до Стрия не було, тому пішов знов на трасу, звідки сів на Долина-Болехів, ще раз швидко глянув це містечко, там Коломия-Трускавець довіз до Стрия і в теплому вагоні трускавецького лоу-косту додому…

Підсумок: Що вам сказати про Долину… Вона як пляцок з двох шарів: той, що зверху (нове місто) акуратний, весь кремом намащений, хоч і їсти цей крем не дуже хочеться ; шар знизу (старе місто) зверху не привабливий, але якщо заглянути всередину, то побачите і посмакуєте «родзинками і горішками». Безперечно, хочу поставити Долині великий і жирний «плюс» за щирі намагання позиціонувати себе як місто бажане для туристів та роверистівJ Офіційний сайт з необхідною туристам інформацією є (rada.dolyna.info/), вказівники вулиць продубльовані англійською, з Долини починаються турмаршрути в гори, в місті старються підтримувати чистоту, по-моєму взагалі стараються і працюють. Тобто не стоять на місці. А це має викликати щонайменше повагу і побажання подальшого розвитку. Чи відвідувати Долину Смерті чи мальовничу Долину на Прикарпатті – вирішувати Вам…

Бюджет на дорогу: маршрутки по місту+приміські потяги+міжміські маршрутки - 4+20+25=49 грн.

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ