Стрий. Дашава. Жирівське. Антонівка. Журавно. Монастирець. Довгий Войнилів. Негівці. Гуменів

Як мене понесло зі Стрия на схід аж на Калущину на недавно купленому ровері)

Справа така: страшно захотілося чось свіжо-нового. Де ж ще не був? О, Калуський район на сайті «мертвий». Чого чекати – їду. Спланував маршрут: зі Стрия через Дашаву до Журавно (ганьба мені, що в Журавно ще не був!) і далі в сторону Калуша до Негівців і Гуменова (далі б не їхав, бо хотів встигнути на вечірню трускавецьку до Львова зі Стрия). 

До речі, мій новий канал на YouTube !

В суботу зранку сідаю зі своїм «Корратеком» в останній вагон трускавецької ранкової. Мені вона подобається, бо робить до Стрия всього чотири зупинки) У Стрию швидкий перекус-сніданок і вперед! Ага, зі Стрия до Дашави колись їздив на ровері, тому дорога знайома. Ще заувага: фотки я робив щоб просто були і ще й у зворотньому напрямку, але то таке… Довге селище, де газ мав би бути безкоштовним, це –

ДАШАВА

Туди я рухався по об’їзній, а назад через саму Дашаву. При повороті до селища побачите такий ось символічний знак, який дає зрозуміти що «газ – усьому голова» (як і руки і ноги)))

 Ще вам скажу, що через Дашаву веде класна асфальтівка на відміну від розбитої обїзної… Якщо ви думаєте зупинитися в селищі щоб побачити щось цікаве – їдьте собі далі… Я тут побачив хіба місцеву церкву яку зовні цікавою важко назвати…

 Після Дашави проїжджаю малесеньку Корнелівку (без церкви чи як?), таке ж малесеньке Нове Село і трохи більшу Облазницю. На щастя, вітру ще такого нема, я повен сили і бажання бути за графіком десь о 13.00 в Гуменові вже Калуського р-ну, та ще й дорога веде переважно легко вниз… Тому на моєму велокомпютері як правило швидкість не нижче 30 км./год – що значить великі і вузькі колеса які добре напомповані!) Після Облазниці під’їжджаю до села

ЖИРІВСЬКЕ

Ще перед селом в полі по ліву сторону мого лайнера бачу ось це

Завжди щиро дякуючи довоєнними польським топокартам, де все позначено чесно і точно, довідуюся, що ця будівля була паровим млином в складі двору (там ще була гуральня). Трохи далі від повороту до Журавно при дорозі стоїть церква, яку перетворили з колишньої польської каплиці

Проїхавши трохи далі асфальтівкою починається

АНТОНІВКА

Поблизу старої деревяної громада облаштовує нову муровану церковцю

Знаєте, я ще раз переконався у користі подорожі велосипедом перед, наприклад, автівкою. Коли я їду на двох колесах, безперечно швидше побачу те, чого ви не побачите сидячи в своєму «шкляному акваріумі на чотирьох колесиках»))) Про що мова? А про «Гай Івана Франка» просто біля дороги!

Таке видовище піднімає настрій в дорозі)

Все зроблено по-дитячому просто і зрозуміло. Дякую авторам за цей ексклюзив! Антонівка – найкреативніша)))

Після Антонівки починається село-привид. Чому? А все просто – ні напису на зупинці, і навіть вказівник перед селом зі сторони Журавно замальований білим. За що так? Знаєте яка назва села? Мазурівка! (мазурами завжди українці називали поляків яких сюди переселили). Чи то мазурівчанам стидно признатися у назві села чи то націоналісти постаралися, але «маємо те, що маємо»))) Між Мазурівкою і початком Журавно пряма дорога через поле. Оскільки я досить уважний до деталей і дивлюся не тільки тупо на дорогу, то мій погляд привернули якісь таблиці на краю кукурудзяного лану. Зупинився, прочитав і реготав від цього так, що якби мене хтось збоку почув, то подумав, що той роверист з глузду з’їхав)))

А тепер задача для всіх тих, хто закінчив школу з «червоним дипломом», є професором чи офіцером СБУ чи просто в кого логічне мислення переважає і то сильно: ваші версії, де можна в голому полі встановити «фото-відео нагляд»??? Не стидайтеся подумати мізками, бо той хто встановлював ці таблиці (нарахував три) також мав добре думати… Але хіба не тим, чим треба))))) До слова: коли вертався з Калуського р-ну, то побачив при дорозі новий Фольксваген Кадді на київській реєстрації і двох жінок, які дбайливо пакували в автівку щойно зірвані з поля качани кукурудзи (поряд з двома відрами яблук)… Добре, посміявся і далі педалюю до омріяного і оспіваного селища

ЖУРАВНО

Ото я приїхав зі Стрия

Перший шок – дорога. Тобто її фактична відсутність. Дорогою до Журавно була маса ділянок, де згадуєш всю ненормативну лексику яка існує в нашій, російській і навіть англійській мовах! Але між тим були ділянки де можна розігнатися… Але в Журавно не розженешся… Навіть на ровері… Я співчуваю власникам автівок і маршруток… Другий шок – при центральній дорозі я не побачив жодного нормального продуктового магазину. Єдиний був на повороті до Жидачева. Але ж я не приїхав заради магазину? Питаю, як проїхати до палацу. Місцева жіночка вказує шлях паралельно зі здивуванням оглядаючи мене згори до низу) Просто в центрі на роздоріжжі, де стоїть величенька фігура а-ля «родіна-мать», побачите збоку ось цю капличку

Їдете (чи йдете) повз неї стежкою, повертаєте праворуч, потім ліворуч через браму заходите на територію Обласного дитячого протитуберкульозного санаторію. Йдете прямо і потім ліворуч там і побачите те, що залишилося від колись розкішного палацу Скшинських зі сер. ХІХ ст.

Деталь над вікном

Кому сьогодні потрібен цей палац?

Правда, хтось почав його ремонтувати – дахи перекрили, і навіть встановили мансардні вікна!!!

Добре, палац побачив, що там ще є в Журавно дивитися? Ага, в центрі місцева церква

Далі від церкви на схід знаходиться серце Журавно – ринкова площа

А що має бути на Ринку? Правильно, ратуша…

…і будівля сільради

В кінці селища, на роздоріжжі до Моршина/Калуша, на цвинтарі побачите каплицю, яку римо-католики переобладнали для своїх релігійних потреб. Цікаво, що я фоткаю її другий раз з того ж місця при тому ж освітленні і другий раз автофокус змазує…

А вже на самому виїзді в сторону Калуша не можливо не зауважити кафе. Я придивився до назви – «Ріо де Журвно»!!! о-ля-ля, фантазія у власника працює) Мало того, при стіні закладу побачите ось такого любителя пива…

… а в боковому дворику зручно вмостився на лаві і сердито поглядає на «Ріо…» голодний козак)))

З Журавним – крапка. Рухаюся на південний схід. Єдиний в цьому районі міст через Свічу. Тільки «чайники» купаються у ній, а просунуті юзери просто миють свої автівки)

Обабіч милують око поля зі соняхів… Десь вони великі, десь менші…

Вже приїхав до вузлового села

МОНАСТИРЕЦЬ

Чому вузлового? Бо тут кінцева маршруток Львів-Жидачів-Журавно. Це останнє село Львівщини якщо їхати до Калуша. Нову церкву звели в дивному місці, біля якогось складу на краю села…

Капличка в центрі біля зупинки

Після Монастирця халява закінчилась – дорога пішла вгору… Сонечко пригріває, вітер сильнішає, ногам стає важче. За селом приймаю рішення зупинитися в дикому саду при дорозі… Переодягнувся і вирішив спробувати просушити мокрий одяг. Класна картинка)

Вирішив спробувати яблук… Смачні, правда нема куди їх взяти( Відпочивши їду далі на південь. Цікаво, що в лісі тут і там при дорозі стоять порожні автівки. Незабаром після знаку «Калуський район»

Моя реклама

Ти не думай, не чекай, просто клікни і замовляй!

виїхав з лісу і на повороті побачив «Легенду Краю»

Дорога пішла донизу і почався

ДОВГИЙ ВОЙНИЛІВ

І знов зціпивши зуби згадуєш жлобів з рай/облавтодорів, яким вічно «бракує фінансування»… Село давніше називалося «Довга Войнилівська» і я вирішив тут трохи зупинитися, бо мав інфо, що тут був навіть костел/каплиця… Місцева мешканка відразу розчарувала – на місці колишньої польської святині, яку давно зруйнували, тепер серед дерев стоїть мурована капличка

В центрі села православні(?) звели мурований храм

Я поїхав ще далі в село, зафоткав першу на сьогодні дер. церкву з Калуського р-ну і вернувся назад на дорогу до Калуша. То автобусна зупинка, звичайно)

Ну і вже по Довгому Войнилові – кручу педалі до наступного села

НЕГІВЦІ

Для порівняння – зупинка в Негівцях

Село є на перехресті доріг

Тут все на цьому перехресті: і церква, і капличка…

…і бібліотека

Оскільки вдалося навіть випередити планований графік руху, в Негівцях повертаю на захід в сторону с. Верхня і за декілька кілометрів потрапляю до села

ГУМЕНІВ

Спочатку фоткаю місцеву церкву, біля якої троє малолітніх школярів відразу починають завчене «А хто вам дозволив фотографувати нашу церкву?»… Потім контрольне фото автобусної зупинки

короткий перепочинок і шістдесяти кілометровий шлях тією ж дорогою назад до Стрия проти вітру… Хіба шкодую, що не мав можливості відвідати Калуш, а так було безперечно цікаво подивитися щось нове!

Не сидіть вдома – світ навколо насправді має що показати!!!

Статистика:

-      -  Накрутив за день 142 км. (в т.ч. по маршруту 123 км.)

-       - Максимальна швидкість 39 км./год.

-       - Середня швидкість 21,6 км./год.

-   - Час руху 6 год. 35 хв.

     

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ