Ще в 2000-х роках один раз я був у цьому
старовинному волинському місті. З того часу в мене залишилися добрі спогади.
Чому б не освіжити їх в реальності ще раз відвідавши Володимир (в побуті саме
так називають Володимир-Волинський). Сказано – зроблено. Отож, поїхали
подивимося?
Чому саме Володимир? Все просто – це єдине цікаве місто на дорозі зі Львова
до Ковеля, до якого є зручна логістика зі Львова і назад на один день.
Сонячного і морозного ранку відправляюся з автовокзалу «Північний» (на вул.
Хмельницького) ковельською маршруткою. На моє здивування замість «Еталон’у" приїхав
видовжений бус Mercedes 814D давнього року виробництва (в салоні крісла 2+2). Пасажирів
мало, адже будній день. Мені якось пощастило, бо в касі продали квиток на
місце, перед яким внизу був обігрівач, який трохи грів).
До речі, мій новий канал на YouTube !
Це – перший цього
року виїзд маршруткою в іншу область, адже іншого варіанту транспорту, щоб потрапити
до Володимира якнайшвидше немає. По дорозі є дві десятихвилинні зупинки: в
Червонограді і Нововолинську. Маршрутка прибула на автостанцію у Володимирі
через 3 год. 10 хв. після відправлення зі Львова. Відразу йду перефотографовую
розклади відправлення автобусів. Карти Володимира в мене нема, тому заздалегідь
з інтернету намалював собі схему міста з позначеннями цікавих мені об’єктів. З автостанції рухаюся головною вулицею на захід.
Забудова вул. Князя Василька біля невеличкого скверику
01.
Навпроти скверику, на повороті з головної вул. Устилузька до вул. Соборна
стоїть каплиця св. Володимира
02.
На протилежній стороні вул. Соборна побачите споруди колишнього
домініканського монастиря
03.
Вулиця Соборна тому і назву таку має, адже веде просто до, мабуть, символу
Володимира – Успенського собору
04.
Ліворуч вхідної брами на територію комплексу можна прочитати про собор
05.
А ось і головний вхід
06.
І вид на собор через браму
07.
Давайте спочатку подивимося територію біля собору, а наприкінці саму
святиню. Територія велика. Тут і фонтан
08.
І пам’ятна колона(?)
09.
Пам’ятна
таблиця на старому дерев’яному
будинку, який зберегли…
10.
Та найбільше кидається у вічі ціла «команда» скульптур
11.
Щоб відвідувач не вгадував хто це такий зображений, біля кожної скульптури
є детальний опис.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
Єдина скульптура яка стояла трохи збоку від основної групи і не була
підписана (або я не побачив інформаційної таблиці)
22.
Вид з південної бічної брами на долину. До слова, територія комплексу
оточена високим кам’яним муром…
23.
Хрест перед яким поставили два невеликі дзвони
24.
Службова будівля, в якій розташоване єпархіяльне управління Московського
патріархату (офіційно написано «Українська Православна Церква»)
25.
До будівлі прилягає височенна дзвіниця
26.
27.
Прийшла черга подивитися сам Успенський собор. Храм безперечно великий.
Єдине, що не сприймається (говорю особисто за себе!) це – ядовито-зелений колір
зовнішніх стін…
28.
Вигляд у профіль зі сторони головного входу на територію комплексу
29.
А так зблизька
30.
Якщо підняти голову догори перед головним входом до храму
31.
Загальний вид. Дивиться масштабно, як на мою думку…
32.
Побачив, що двері до храму не зачинені. Виходила одна жінка, тому зайшов
всередину. Побачив трьох осіб. Постояв хвилинку, роздивився, тоді спокійно
зробив фото…
33.
Від Успенського собору знову вертаюся в центр Володимира. Вид на Площу
Героїв – центральний майдан міста
34.
А так з протилежної, східної сторони
35.
Один з ліхтарів в центрі
36.
Саме тут, в серці міста, море голубів… А злітаються вони в це місце, бо
знають, що халявну їжу хтось обов’язково принесе… До слова, жінка, яка стояла поруч дитини
(яка на фото), побачивши що я фотографую, трохи нервово запитала для чого я це
роблю… Пояснив, що просто хочу зафіксувати таку кількість голубів і всього-то…
37.
Центр. Сонце. Водні процедури…
38.
Прикрашена штучними квітами пам’ятна стела Героям Небесної
Сотні
39.
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар