вівторок, 2 травня 2017 р.

Ковель

«А що там, в Ковелі, є щось цікавого?», - з величезним здивуванням запитували мене перед поїздкою знайомі. Відповідав, що майже в будь-якому місті знайду для себе щось варте уваги… Всі так скептично посміхалися, мовляв, шкода тебе, чоловіче, коли вже їдеш Ковель дивитися… Чи справді друга столиця Волині виявилася нічим не цікавою читайте далі… А, якщо ви ковельчанин чи ковельчанка і дуже чутливо реагуєте на пости про рідне місто від залітних туристів, прошу закрийте цю сторінку і забудьте про її існування )


Вертаємося трохи в мою історію поїздок… Надворі 5 квітня 2005 року… Тоді в мене ще не було інтернету і навіть паперової карти Ковеля, але було маніакальне бажання побачити наживо, що ж це за місто таке велике, де сходяться і розходяться багато залізниць і немало доріг… Зі Львова до Ковеля в той час їхав маршруткою… Думав, що тричі завагітнію і народжу прямо в бусі… Безкінечно довга дорога привела мене на місцеву автостанцію, біля вокзалу… Я бігав по книжкових магазинах Ковеля і ніде не було карти міста… В якомусь торговому центрі продавщиця дала мені простеньку маленьку схему міста, де навіть на ній не були розшифровані позначки… Та не встиг я щось нормально подивитися – в обід відправлявся мій приміський дизель до Червонограда, де я пересів на дизель до Львова…

І забув я про той Ковель надовго, але в пам’яті залишився вокзал з паровозом перед ним… Аж минулого 2016 року ні з того ні з цього вирішив написати на Фейсбук-сторінку «Львівської Залізниці» аргументовану пропозицію запустити новенький дизель, який ходив з Чернівців до Львова і який у Львові стояв майже весь день, зі Львова до Ковеля, оскільки зранку в ту сторону залізницею нічим не доберешся… О, чудо сталося на світі – за півтора місяця читаю в новинах, що запустили цей дизель до Ковеля і назад! Поки я думав чи їхати, цей потяг скасували, проте пізніше відновили, але тільки з п’ятниці до понеділка включно.

Настало перше травня… День, де одні «трудящієся» ще більше гарують на полях/городах, а інші …вже на природі смажать шашлики і запивають самогонкою ) Подумав собі, що треба зараз гнати до Ковеля, поки «Львівська Залізниця» не передумала, або потім не буде чим і як… Цього разу гарно готовий до відвідання «міста ковалів» – маю схему, на якій відзначені найбільш цікаві об’єкти, про які знайшов інформацію, маю бажання, маю банани і до бананів, та ніби все маю, тільки треба вийти з дому і…

Вічно забитий народом Львівський залізничний… Прошу касирку квиток до Ковеля на 702-й і назад… Фарбована блондинка трохи спантеличена, мовляв, назад поїзд їде через півтори години після прибуття… Кажу їй, що в курсі, давайте квитки… На мій подив квиток вийшов навіть на 2 грн. дорожчий, аніж якби я брав через інтернет (а читав що має бути навпаки)… Розпрощався з пачкою кровно зароблених, пішов на другий перон чекати прибуття свого потяга з Чернівців… Хто їздить з Львівського залізничного той, мабуть, знає, що тепер диктор по вокзалу не вживає виразів «нумерація з голови чи хвоста поїзда», а промовляє: «Нумерація вагонів з західної сторони вокзалу»… Ставлю себе на місці приїжджої людини, яка виходить на перон, де прибуває її потяг і як мінімум в шоці де ж та західна сторона ??? На пероні я не побачив жодного напису, який би пояснював у якому напрямку яка сторона вокзалу! Хтось скаже, що це все дрібниці і дурниці, але… Що тут додати – в цій країні все задумано і зроблено проти людей…
У визначений розкладом час з-за вагонів на другий перон влітає модний сучасний тривагонний дизельний лайнер, на який я раніше тільки облизувався, але тепер спробую його зсередини… «Двері відкриваються – шоу починається», - така думка промайнула в голові, коли з вагонів почав хмарами вивалювати різношерстий народ з чернівецько-франківського напрямку…
01.

Я знав що надворі буде не тепло (зранку у Львові показувало +6), тому нормально одягнувся… Коли зайшов майже до порожнього вагону цього експресу, то дістав справжній шок! Про що мова? Подивіться на різницю температур назовні вагону і всередині… Таке враження, що надихали темпераментні чернівецькі дівчата і жінки... )
02.

Це фото робив перед відправленням потяга зі Львова… У вагоні дуже темно, не включав спалах, щоб не лякати рідкісних пасажирів… Думаю, вам видно, що де-не-де сидять люди – все решта порожні місця…
03.

Заповненість цього ж самого другого вагону, коли потяг виїхав з Ковеля до Львова…
04.

Трохи розговорився з провідницею… Каже, що з Чернівців на Львів і зворотньо всі місця зайняті, а до Ковеля трохи народ їде хіба в п'ятницю і неділю, а в понеділок переважно возять повітря… Жінка припустила, що рейси на Ковель можуть навіть відмінити через збитковість маршруту… Сам потяг має три вагони, але без дверей між вагонами, тому виглядає всередині як один довжелезний вагон метро… В кожному вагоні ведеться відео нагляд… Сидіння з тканинною оббивкою… Зручно, що в нумерації місць виділені місця, які біля вікна… До стелі прикріплені поручні, на поручнях висять ручки… Вхід і вихід з вагонів тільки через широкі двері (вузькі, видно, як запасні)… Не зручно, що вішаки для одягу розміщені над головами пасажирів… Максимальна швидкість руху на деяких ділянках була десь така (можливо, на пару кілометрів більша)
05.

На протилежних кінцях потягу є по туалету… Хоч людей зі Львова було мало, але склалося враження, що майже кожен ходив до туалету (принаймні в тому кінці потягу, де мені було ближче). Цікавість моя почала шепотіти на вушко, щоб я також пішов, навіть коли не хочу… Просто подивитися, це ж не заборонено? Коли черга закінчилася, беру в кишеню фотоапарат і вперед… Система тут не для села – заходити можна, коли назовні кружечок світиться зеленим. Коли заходиш, справа є підсвічена кнопка, тре її натиснути, щоб двері закрилися і відповідно назовні засвітився червоний кружечок (щоб відкрити двері, потрібно ще раз натиснути цю кнопку)… Я спостерігав комічну картину – заходить в туалет стара бабця (без поняття звідки вона в такому дорогому потязі взялася))… Ніби двері за собою прикрила, але кружечок то світиться зелений… Десь за пару хвилин молодий хлопець поспішає туди ж… Бачить, що зелене, то сміливо відкриває двері, а там вона з переляканими очима…)) І хлопець спантеличений моментально закриває двері назад…)) До слова, ця бабця сиділа в туалеті нереально довго, підозрюю, що вона просто розгубилася всередині серед тих блимаючих кнопок…)) Всередині туалет досить просторий і чистий…
06.

Там навіть додумалися вмонтувати відкидну полицю (на фото праворуч), призначену для «пеленання немовляти» (ну, щоб памперс змінити)
07.

Їхав в другому вагоні, не докучав звук дизельної установки (швидше, крики і галас дітей), потяг плавно рушає і гальмує, всередині просторий і світлий, можна просто походити вагонами, щоб розім’ятися… Загалом мені сподобався… Зі Львова до Ковеля (як і назад) робить всього чотири зупинки на станціях:
Червоногад
08.

Сокаль
09.

Іваничі
10.

Володимир-Волинський
11.

О, вже передмістя Ковеля за вікном…
12.

Чітко згідно графіку, о 13.43 наш напівпорожній експрес пригальмовує у залізничному серці західної Волині…
13.

Ковельський залізничний вокзал (буд. 1907 року), як на мене, символ міста. Єдиний історичний (після Львівського), в якому на перони з міста потрібно підніматися по сходах вгору. Подібна схема є в Ужгороді, але там новобуд, тому не враховую… Для людини, яка вперше в Ковелі, напевне цікаво так – бачиш що люди там, внизу, але не видно як туди спуститися… Ну, добре, в мене година і тридцять хвилин пройтися по маршруту і по третій годині дня бути знову перед дверима потяга… Зайшов з перону всередину вокзалу…
14.

Будівля зовні і в інтер’єрі цікава, мені сподобалася (перед відправленням ходив також по першому ярусу вокзалу, там де приміські каси, то так собі…)
15.

Вийшов знову на перони і так дивлюся де ж то можна спуститися вниз, до міста… А, ось і не дуже примітна будка з магічними дверима – зайшов в них…
16.

…а вийшов до…ну як це назвати, навіть слів не підберу… Це як мінімум шокує… Буквально за пару кроків від виходу з вокзалу щільним півколом сидять жінки з сіл, перед ними сир-масло-яйця-сметана-інше і я дивлюся на цю ідилічну картину і думаю, чи просто переступати через ці сільські дари, чи жіночок розпихати ліктями зі словами «Дайте пройти!» чи обходити їх боком?
17.

Розумію, що селяни так заробляють на життя (чи виживання), але, бляха, міський голова нафіга Ковелю, якщо не може (чи не хоче) цей бардак якось впорядкувати чи що? Протиснувся між продавчинями, подивився ліворуч. Маємо Церкву Почаївської Ікони Богоматері і, звичайно, безсмертний паровоз…
18.

На території храму за вами спостерігатиме відео нагляд…
19.

Запилити селфі біля ковельського паровоза це – обов’язковий пункт при відвіданні міста (зловив момент коли ніхто не фоткався:)
20.

При вул. Ветеранів, яка йде паралельно залізниці, височить водонапірна вежа (ХХ ст.)
21.

Від вокзалу в сторону головної вулиці веде вул. Лесі Українки, яка на завершальній частині є пішохідною…
22.

По ліву сторону видно Центральний парк, на його краю пам’ятник Борцям за волю України…
23.

Коли пішохідна вулиця виходить на головну Незалежності, на площі побачите пам’ятник Лесі Українці, біля якого є фонтан (шкода, що був не чинним)
24.

Поруч на ліхтарі читайте міста-побратими Ковеля і відстані до них…
25.

Я повертаю ліворуч і кидається у вічі Палац учнівської молоді з погруддям Івана Франка на фасаді…
26.

Потім знову звернув ліворуч на вул. О. Пчілки… Модна хатинка, чи не так?
27.

А це корпус міської лікарні…
28.

По тій же стороні побачите церкву Св. Пантелеймона…
29.

Вулиця Олександра Богомольця… Одноповерхова забудова, ні машин, ні людей не видно… Дуже нагадало бічні вулиці у Володимирі-Волинському…
30.

За пару кроків Монастир Чину Найсвятішого Ізбавителя (УГКЦ)…
31.

Потім я повернув на вул. Чубинського, далі на Івасюка… Знову тиша навколо…
32.

Вийшов на головну вул. Незалежності і повернув ліворуч. Така тут забудова переважає…
33.

Біля старого міського цвинтаря є дві церкви: Св. Архангела Михаїла з 1910 року…
34.

…і Св. Апостола Андрія…
35.

Вернувся головною вулицею трохи назад і пішов на вул. Вербицького – саме тут стоїть другий визначний (на мою особисту думку) об’єкт у Ковелі – реально дерев’яний костел Св. Анни…
36.

Цікава святиня, але… поясніть мені чисто логічно, для чого перед фасадом садити стільки ялинок, для чого? Щоб не можна було костел роздивитися чи що? Я вже промовчу про цю багатоповерхівку позаду – це тільки в Україні такі речі можуть витворяти, ніби в Ковелі більше місця не було, де можна поставити цю багатоквартирну стіну…
37.

Подивився на костел з двору одного з будинків…
38.

Вулицею Незалежності вернувся назад в центр міста, тепер йду в західному напрямку… Це будівля районної поліклініки (ліворуч на фото) і вузький та довгий будиночок по сусідству…
39.

Трохи простіший, з проїздом і пластиковими вікнами… «МАКС» / «Ощадбанк»…
40.

Піцца «Сопрано» внизу, а колись (ХІХ ст.) тут була аптека Фрідріксона…
41.

«Герои Советского Союза»… Ото хтось написався на тих таблицях…
42.

«Собор Святого Дмитрія Солунського»… Одна висока ялинка – і гарно і вистачає…
43.

Вид на Міський парк ім. Шевченка зі сторони собору Св. Дмитрія…
44.

Коли ви йдете вул. Незалежності, тут будинки, там будинки, а тут – раз – і перед вами відкривається величезний простір, в якому на пагорбі бачите домінанту…
45.

Так-так, це найвищий у світі Тарас Григорович Шевченко, вказівний палець правої руки якого показує в ковельське небо…
46.

За парком річка, водосховище і нові райони Ковеля
47.

Наче погода добра, наче вихідний державний, але людей мало… Хоч парк класний… Головний вхід до нього з центральної вулиці…
48.

Тихоплинна Турія, яка розділяє місто на західну і східну частини…
49.

На краю східної частини Ковеля, біля перехрестя, недалеко одна від одної дві церкви – яскрава і сіра… Церква Воскресіння (1848 р.)…Її колір в сонячну погоду сприяє автоматичному виробленню гормонів доброго настрою в необмеженій кількості…
50.

Ріспект і повага прихожанам-ковельчанам за таку красу біля церкви Воскресіння…
51.

Трохи нижче від неї церква Благовіщення (1877 р.)… Тут все дуже стримано, проте масштаби будівель ого-го, це і є собор…
52.

Вулицею Сагайдачного знову переходжу мостом Турію…
53.

Фрагмент вул. Театральної… Широкий тротуар, розділений, мабуть, на велодоріжку…
54.

Час невблаганно вимагає вернутися туди, звідки стартував… Прочавчині з домашніми продуктами трохи розійшлися з-перед входу до вокзалу, тепер вільно можна пройти…
55.

Чергова по вокзалу оголошує, що мій красень-експрес вже подається на перон для посадки…
56.

Прощальний погляд на ковельський вокзал – звідси все починається, тут і закінчується…
57.

Навіть, якщо б моя теща була з Ковеля і радо запрошувала «любого зятя» в гості, я б їй так: «Мамо, включайте «Скайп», а зарізану свиню відправляйте «Новою Поштою»! ))
І що б там інші мені не казали про «місто ковалів», тепер в це не повірю… Щасливого життя, Ковеле!

Практична інформація (станом на 1 травня 2017 року):

Доїзд зі Львова до Ковеля
-       Потягами Львів-Ковель-Київ (їде орієнтовно 4 год., прибуває в Ковель о 1.53 ночі), Чернівці-Львів-Ківерці-Ковель (по НЕПАРНИХ, їде трохи більше 7 год., прибуває в Ковель о 9.46), Чернівці-Львів-Ковель (експрес, по ПТ, СБ, НД, ПН, їде трохи більше 3 год., прибуває в Ковель о 13.43, квиток 127-129 грн.), приміськими потягами з пересадкою в Червонограді.
-       Маршруткою Львів (АВ «Північний», відпр. 8.00) – Ковель (прибуття 12.30), вартість 102 грн.

Доїзд з Ковеля до Львова
Все аналогічно, тільки в зворотньому напрямку…


 

Немає коментарів:

Дописати коментар