Ну що, народ, після попереднього поста очікували, що я маршруткою зі
Збаража поїду до екзотичної Індії чи Папуа Нової Гвінеї ? А потрапив у
Вишнівець, хіба ж не справжній молодець ? Дивимось…
Дивного вигляду автобусик Франківськ-Рівне не поспішаючи
везе мене та й інших місцевих на північ… 15 гривень і через 20 хвилин виходжу
на автостанції Вишнівця. Ні разу тут не був. Автостанція, зрозуміло, зачинена.
Розклад на вікні показує, що звідси до Тернополя виїхати в день без проблем.
Фотографую Троїцьку дерев’яну
церкву, яка буквально через вулицю від автостанції, акуратно переходжу трасу на
інший бік і на перехресті повертаю праворуч,
до центру Вишнівця.
До речі, мій новий канал на YouTube !
По праву сторону забув сфотографувати велику цегляну
покинуту будівлю колишнього парового (був ще водяний) млина. До серця Вишнівця
веде вгору Майдан Шевченка, який закінчується невеличким сквером з пам’ятником Кобзареві, перед
яким в цю пору року стояла натуральна з прикрасами новорічна зелена красуня…
01.
Вид з тильної сторони скверу в напрямку його початку і
самого пам’ятника. Видно, що все тут оновлене…
02.
Звідси я вирішив спочатку піти вул. Грушевського на
північ, подивитися на споруди колишнього монастиря кармелітів босих, в яких
тепер місцева школа. Ну хто б міг сказати що тут колись був монастир ?
03.
Вертаюся назад і повертаю праворуч. Ще пару метрів і ось
він – справжній символ Вишнівця, туристичний хіт, кращий з кращих… Зараз-зараз
буде, спочатку його вхідна брама…
04.
Ви тільки подивіться яка тут парадна огорожа, немов
солдати на першій лінії оборони, чи не так ?
05.
Ну що ж, вітаємо вас у Вишнівецькому замку, який
перетворили на палацовий комплекс і до якого вас безкоштовно (як потім
виявилося це без проблем можливо) не впустить охорона біля головного входу, бо
ось які тарифи…
06.
Ситуація виявилася несподівана для мене, ну, не в тому
сенсі, що я не знав, що тут тре платити за вхід (правда не знав скільки), а в
тому, що тільки я вирішив зайти на територію, як …мене обігнала група молоді з
5-ти осіб, які, як зрозумів, приїхали на екскурсію… Охоронець, який підійшов до
них, когось викликав телефоном і сказав усім йти за ним до самого палацу, де
вже на місці продадуть квитки і саму екскурсію. Так от, я вирішив йти за цими
школярами… Всі п’ятеро періодично
оберталися в мою сторону і ніхто не міг зрозуміти хто я і чого йду разом з ними
) Коли всі пройшли до
початку великого внутрішнього подвір’я, група з охоронником направилися ліворуч до входу в палац, а я пішов прямо, в
сторону парку ) Сам комплекс складається з величенького «П»-подібного палацу,
навпроти якого є дві будівлі: колишня господарська (ліворуч на фото) і житлова
(праворуч)…
07.
Вид на частину палацу від входу до парку. Цілий палац зі
сторони подвір’я і так в один
кадр не поміститься, але і так спробуйте уявити наскільки це велика споруда…
08.
Фрагмент західної частини палацу…
09.
Це не Фотошоп, правда… Просто нижче від палацу стоїть
церква Вознесіння, а оця в кадрі правіше від неї це – вже Михайлівська церква в
сусідньому Старому Вишнівці…
10.
Вид на палац зі сторони сходів, які ведуть вниз, до
Вознесенської церкви…
11.
Вид з цього ж місця, тільки в південному напрямку. Бачите
хату внизу при дорозі ? Прикидуйте, який тут перепад висоти. На середньому
плані дорога, яка сполучає два Вишнівця (по ній скоро йтиму ), велике озеро в
долині річки Горинь і на тій стороні Старий Вишнівець…
12.
Так виглядає перспектива південного фасаду палацу…
13.
Цей самий фасад тільки з іншої точки. Як бачите, скільки тут
ще праці, тільки щоб стіни зовні пофарбувати…
14.
Східний фасад палацу…
15.
Цю масштабну споруду в чудовому місці я ще не раз побачу
і сфотографую, а наразі мурована церква Воскресіння відносно зблизька…
16.
Розташована на терасі стрімкого схилу. Краєвид звідси прекрасний
навіть незважаючи на депресивну погоду…
17.
Акуратно зійшов по схилу вниз до алеї, яка веде до церкви…
Обернувся і побачив де я щойно був…
18.
Від вхідної брами на територію Вознесенської церкви можна
або ж йти вгору і вийти в центр Вишнівця або ж йти вузькою вуличкою вниз, яка
приведе в долину, на головну дорогу (десь про це здогадувався, але вирішив йти
через центр)… Коли зійшов у долину, не міг не зафіксувати Велику китайську
вишнівецьку стіну – нереально навіть уявити скільки на цього монстра витратили
цегли…
19.
Влада вгорі, народ – внизу… Пройшли століття – нічого не
змінилося…
20.
З головної дороги повертаю ліворуч на іншу дорогу, яка
веде через широку долину до іншого села, як ви зрозуміли це
Старий
Вишнівець
Так, саме тут колись і був заснований Вишнівець, який з
часом «постарів»… При дорозі побачив чинний млин, а прямо по курсу – дерев’яну церкву св. Архангела Михайла, від якої ви обов’язково побачите увесь розмах і велич Вишнівця…
21.
Всього за 170 метрів на схід від дерев’яної церкви все ще
існують руїни костелу св. Станіслава з дзвіницею…
22.
Всім кому подобається автентика з немалими розмірами…
23.
Територія навколо руїн направду велика…
24.
Вирішив заглянути всередину, хоча і так розумів, що там
нічого цікавого вже нема…
25.
Тепер тут господарі дерева, які дивним чином виросли на
стінах і невідомо як тримаються…
26.
Вернувся на дорогу, пройшов трохи в східному напрямку, на
роздоріжжі фотографую каплицю св. Юрія…
27.
… і далі рухаюся в сторону траси, потім по ній назад до
автостанції у Вишнівці, вимушено пропускаю набитий народом бус Рівне-Тернопіль
і за деякий час трохи замерзлий і змучений сідаю в маршрутку
Кременець-Тернопіль, яка всього за 50 хвилин довезла мене просто до
тернопільського автовокзалу, де чудом встиг …на ту ж саму машину, якою їхав до
Тернополя і ще й ніби мені залишили останнє місце в салоні автівки…)
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар