Сюди я планував потрапити тоді, коли ще раз приїду до Луцька. Цікаво подивитися
в реальності, як волиняни створили скансен (музей під відкритим небом). І
випадково така нагода з’явилася…
Спочатку де це: від Луцька до села Рокині, яке
розташоване поблизу траси на Ковель, орієнтовно 11 км. До Рокинів їздить
маршрутка (звідки, як часто і скільки коштує – не знаю).
До речі, мій новий канал на YouTube !
Або ж сідаєте на
будь-яку маршрутку, яка курсує з Луцька по ковельській трасі. Поворот з цієї
траси до Рокинів не можливо не зауважити…
01.
Від цього повороту до входу в музей якийсь смішний
кілометр і вказівники, щоб ви не заблукали «в трьох соснах» тут завбачливо
встановлені…
02.
Он ця дорога прямо веде до музею…
03.
Вхід до музею-скансену мене, безперечно, вразив.
Запитаєте чим? Мабуть, вперше зустрічаю ситуацію, коли вхід офіційно платний,
але на вході жодної каси чи людини, яка б продавала квитки (правда це була 10
год. ранку в суботу)… Таке собі випробовування на порядність – бери і телефонуй
за вказаним номером, щоб хтось прийшов і приніс тобі вхідний квиток… Перед
входом жодної інформації скільки треба заплатити за вхід нема, так само як
жодної огорожі чи брами також – заходьте хто і скільки захоче…
04.
А ще мене здивувала друга таблиця-застереження перед
входом – подаю її крупним планом, читайте і зрозумієте чому…
05.
Я один стою перед входом, роззираюся навколо… Нікого нема…
Ну, думаю, телефонувати комусь в такий час якось не по-українськи J , тому я сміливо пішов через вхід… Відразу за входом є
два інформаційні стенди: по-перше схема Музею… Подивився на якість її виконання
і в мене закралися сумніви, що в музеї все зроблено фахово… Бачите, внизу схеми
дрібними цифрами написані вартості квитків для різних груп населення?
06.
Ще одна схема музею, видно, трохи новішої версії,
розташована в самому кінці експозиції…
07.
Вертаємося знову на вхід… Другий інформаційний стенд…
08.
Добре, вистачить з вас інформації, йдемо далі… Повторюю,
що навколо нікого не видно і не чути… Рухаюся дорогою і на початку музею бачу
його …
09.
«Вітряк стовпової конструкції» зведений в кінці ХІХ ст. і
перевезений до музею у 1989 році (саме тоді відкрили скансен під відкритим
небом) з села Четверня, Маневицького району. До слова, на стінах майже кожного
з об’єктів є інформаційні
таблиці…
10.
Ще таке – музей створювався у вигляді вулиці невеликого
волинського села ХІХ століття… Трохи далі від вітряка по обидві сторони «вулиці»
розташовуються старі дерев’яні
хатки і господарські будівлі… От перша хатинка
під дахом з бляхи… Тут, правда, жодної інформаційної таблички не було…
11.
Перед поїздкою читав, що в цих будиночках ніби живуть
люди (як розумію, протягом дня) – так вони доглядають і стережуть ці хатинки +
є видимість, що експонати виглядають «живими»… Он господарська будівля з дуже
автентичним дахом, біля якої живе собака… Я ходив сам і був вельми здивований,
що собака ВЗАГАЛІ не гавкав на мене !
12.
Наступна хатина… тут дах покритий руберойдом… Ага, он в
чому справа… «Дводільна поліська хата (1902 року), перевезена з села
Береговичі, Володимир-Волинського району в 1990 році. … Повна реконструкція
після пожежі 2002 року»…
13.
Спробував зробити фото інтер’єру через віконне скло (двері до всіх хатинок тоді
були замкнені)…
14.
Це в нас «Хлів з двома відділеннями: для худоби і для
зберігання сіна»… Так, тут крім собаки також був прив’язаний цап (чи що це насправді…)
15.
Поруч хліва стояли дві речі: на передньому плані
картоплекопалка (до слова, таким антикваріатом ще й досі селяни реально
викопують картоплю), на задньому плані – бричка…
16.
На одному з подвір’їв був макет гармати –
не відомо для чого вона тут…
17.
Це є льох (підземний холодильник)…
18.
Перед вами – клуня (стодола) невідомого року будівництва…
«Перевезена з с. Лишнівка, Маневицького району 20 жовтня 1991 року»…
19.
Заглянув всередину…
20.
Біленька, вкрита очеретом (можу помилятися) хатинка,
збудована далекого 1875 року і перевезена в музей 30 липня 1990 року з села
Комарово, Старовижівського району…
21.
Жодної людини в музеї я досі не побачив…
22.
Віз стоїть, коней – нема…
23.
Єдина будівля на території скансену (так розумію там
можна щось випити/перекусити), звідки лунали голоси людей… Десь з тієї сторони
до мене прийшов собака… Дивно, але він також на мене не гавкав…
24.
Поруч розташовані декілька куренів – це щось подібне до
сільських весільних шалашів тільки в стаціонарному виконанні, всередині яких
довгі дерев’яні столи і лави… Скраю стоїть, так розумію, піч, де готують їсти… І все
це зроблено для великої кількості, ні не туристів, а …козаків…
25.
Потворна металева «карета», колеса якої вгрузли в землю…
Це має бути розвага для дітей?
26.
Остання хата майже в кінці експозиції… Біля входу до неї будка
і прив’язаний собака… Так, він також був дуже чемний)
27.
Ще раз підійшов до вікна, щоб подивитися як там всередині
хати…
28.
Поблизу розмістили «Світовида» - бог богів, вирізьблений
з суцільного дерева(?) у 2011 році скульптором В. Шелудьком…
29.
Передостанній експонат в музеї – маленька дерев’яна капличка…
30.
Було підписано, що належить УПЦ КП, мабуть, чинна?
31.
Ліворуч на фото видно будівлю сільської кузні – останньої
будівлі на краю скансену…
32.
Біля музею розташоване озеро, на якому беззупинно кричали
чайки…
33.
З іншого боку скансену взялися відтворювати для козаків
Волинську січ…
34.
Її фрагмент з головного входу…
35.
З протилежної сторони територію січі в 1,5 гектара ще
будуть огороджувати…
36.
Саме в кінці музею я
побачив стежину, яка вела в напрямку ковельської траси… Подумав, якщо є
стежина, отже нею хтось ходить… Щоб не вертатися назад до головного входу в
музей, я пішов цією стежкою, швидко вийшов на трасу, повернув на автобусну
зупинку… Куди мене понесло далі – дочекайтеся наступного посту! ;)
37.
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!
Сподобався
пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!
Немає коментарів:
Дописати коментар