Містечко, над яким колись кепкували (приколювалися) і зневажали, а тепер
про нього зовсім інша думка. Покажу і розкажу чому…
Щоб скинути набрану безмежну кількість калорій на
Великдень, вирішую поїхати з дому на день так, щоб і побачити і пішки пройтися.
Їду ходорівським дизелем, по дорозі через вікно фоткаю замок в с. Старе Село…
01.
В якому стані він був колись, в такому і залишається…
02.
Виходжу на станції Глібовичі (недавно ТУТ БУВ, прибуття
реально в 12.45), вже о 13.05 сідаю на маршрутку Лопушна-Львів і через 6 хвилин
за 6 гривень (як символічно!) виходжу в центрі хмарно-сонячної Бібрки. Та моя
розповідь буде повністю навпаки – з Глібович до Бібрки …йду пішки майже 6
кілометрів..
До речі, мій новий канал на YouTube !
Як мені казала одна з глібовицьких жінок, завдяки
панам-братам Дубневичам через Глібовичі, Лопушну і до Милятич(?) положили
новенький асфальт – тепер цією дорогою автомобільний трафік ого-го, навіть
бачив велосипедиста на шосейнику, який, мабуть, тут тренується… Мій шлях на
схід, на перевал… Краєвиди в цей період року і в таку погоду дуже і дуже…
03.
Бачу при дорозі дерев’яний хрест з табличкою на ньому… У підніжжі хреста недавно хтось поклав штучні квіти…
Зверніть увагу скільки було років тим, кого тут свого часу вбили поляки…
04.
Вийшов на перевал… Обернувся назад… Красаааа… Видно село
Волощина з його церквою…
05.
А це вид з перевалу в протилежну сторону… Десь там за
пагорбами чекає мене Бібрка…
06.
Був дуже здивований, коли на самому перевалі, при дорозі,
побачив одиноку хату… До неї не було підведено електричних дротів… І взагалі не
відомо чи тут хтось живе…
07.
Хоч Великі Глібовичі вже давно позаду, тільки тепер
дорожній вказівник показує, що вони офіційно закінчилися… Скраю вказівника
видно прапор цього села…
08.
…а на іншому вказівнику, на тій стороні дороги, побачите
герб Великих Глібовичів (зрозуміло, побачити можна, тільки якщо йти пішки)…
09.
Рівненький асфальт, поля ріпаку, сонце з хмарами, тепло, нема
вітру, та просто кайф йти пішки і роздивлятися навколо…
10.
Он поблизу дороги не можливо не зауважити великий пам’ятний хрест…
Підходжу ближче прочитати, що на ньому написано… «На цьому місці 30 вересня
1939 р. був підступно вбитий польською поліцією Юліан Головінський. Сотник УГА,
крайовий командир УВО та крайовий провідник ОУН». Так розумію, що перед Другою
світовою поляки в цьому селі були господарями (костел же в центрі села
збудований) з відповідними наслідками для українців…
11.
Таааак, офіційно «місто бобрів» вже зустрічає мене
при дорожним вказівником, хоча до містечка ще йти і йти…
12.
Позаду залишилися понад чотири кілометри… На трасі
Львів-Бібрка-Рогатин повертаю ліворуч… Звідси до центру Бібрки 1,4 км. За пару
кроків при трасі стоїть ось це…
13.
Старий корпус місцевої лікарні (на довоєнних картах
підписано «szpital”)…
14.
Врешті-решт я на головному роздоріжжі Бібрки… Тут
акцентом є обшарпана з вежею понад сторічна будівля…
15.
Збудована ще в 1909 році для товариства «Сокіл»…
16.
На протилежній стороні дороги, десь за будиночками,
неочікувано побачив частину черепичного даху… Пішов позаду крамниці, яка
довга напів руїна… Що тут було раніше – не знаю…
17.
Так, тепер куди? Думаю варто на старий цвинтар Бібрки…
Там збереглася вона (навіть інформаційний вказівник є)…
18.
Пам’ятаю
цю каплицю ще з далеких 1990-х років, коли вперше велосипедом спускався дорогою
в Бібрку і реально це була перша цікавинка, яку побачив тоді в даному
містечку…
19.
Вернувся назад до роздоріжжя… Біля нього невеличкий парк
з капличкою, хрестом і фігурами при ньому…
20.
В кінці парку, за пару кроків від костелу, збереглася
двоповерхова колись плебанія (місце, де жив польський священик) – тепер
розташовується місцева музична школа…
21.
Великий і жовтий костел святих Миколая і Анни…
22.
На його подвір’ї дивиться на тебе реалістично
виконана скульптура св. Анни(?)…
23.
Костел зведений ще в XVII столітті, потім в 1922 році
частково перебудований… Зважаючи на свої розміри заледве помістився у кадр…
24.
Обходжу святиню римо-католиків з іншого боку – пора далі
йти дивитися Бібрку…
25.
Єдиний міні-мурал, який я тут зауважив… На ньому, серед
дерев на горі, видно найпопулярнішу в містечку каплицю, яку також бачив, але до
неї не потрапив… Так, Уляну Кравченко (погугліть хто така) дуже поважають…
26.
Вулиця веде в саме серце Бібрки… Бачите на передньому
плані будівлю?
27.
Якщо б не прапор і годинник на ній, в житті б не подумав
що це насправді міська ратуша…
28.
Приклад трохи обдертих будинків перед самим центром…
29.
Дочекався сонечка і втиснув у кадр барельєф молодого
Тараса Шевченка, встановлений в 1989 році і пам’ятний стенд з хрестом Героям Небесної Сотні…
30.
Ну що ж, вітаю вас в серці європейської Бібрки!
Подивіться на красу довкола, правда що не чекали такого?
31.
Це – частина площі Ринок, при дорозі, яка веде в сторону
популярного села Свірж і непопулярного райцентру Перемишляни… Скажіть, хіба ви
не захотіли б зупинитися в приємному оазисі недооціненого містечка?
32.
Мені, як практичному велосипедисту, було так приємно
побачити, що тут дбають про власників двоколісних…
33.
Поруч – сквер, посеред нього, так розумію, фонтан, у
фонтані на перший погляд щось незрозуміле… Тільки якщо придивитися починаєш
розуміти, що малі злі потвори насправді є бобрами…
34.
…а саме велике чудо з зачіскою як в рокера, це –
скульптура лева…
35.
Збоку площі Ринок лякає виглядом непримітна зовні
будівля… Пишуть, що колишня синагога (якась перебудована чи що?)…
36.
Рухаюся в напрямку церкви… Біля неї розташований Народний
дім…
37.
От біля нього ви гарантовано зробите тривалу зупинку, бо
потрапляєте в міні-музей під відкритим небом! Чого тут тільки не побачиш на
тему Великодня…
38.
Біля головного входу до Народного дому і на стіні і під
стіною…
39.
Богдан Хмельницький на бетонній плиті, гармата, все в
сторону заходу дивиться…
40.
Ліворуч, мабуть, знову Б. Хмельницький, праворуч – давня печатка
міста, всередині якої, звичайно, показаний бобер…
41.
Поруч ще є пам’ятник Жертвам голодомору у вигляді молодої дівчинки з колосками в руках… А збоку Народного дому, ймовірно, під чиєюсь хатинкою
(біля неї на мене з буди вискочив собака, якого я налякав своєю раптовою
присутністю), на тлі місцевого храму, просто нагромадження зі старого опалювального
котла, фігури (в процесі виконання) якогось звіра(?) і вже готову фігуру
подібно до одного з митрополитів чи святих…
42.
Храм Покрови Пр. Богородиці, зведений в 1906 році…
43.
На подвір’ї зразковий
порядок з ландшафтним дизайном, саму церкву зовні ще оновлюють…
44.
Від церкви така пішохідна доріжка попри Народний дім веде
до центральної вулиці містечка…
45.
Так, я не все побачив, але навіть з того, що показав,
можете собі скласти уявлення про Бібрку… В реальності містечко набагато
мальовничіше і приємніше, аніж на фотографіях і точно змінилося в позитивну
сторону в порівнянні з минулими роками… Тоді чому б не зупинитися в ньому,
наприклад, по дорозі до Свірзького замку ?
46.
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!
Сподобався
пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!
Немає коментарів:
Дописати коментар