Найбільша в Україні шопка - 2012. Тернопіль

...Коли я відкрив двері церкви і зайшов до середини, мало не ахнув від побаченого. Я уявляв, що вона велика, але реальність перевершила мою фантазію. Вона так захоплює і малого і старого...

Вівторок, 17 січня, ранок. Падає дрібний сніг. Я все ще у сумнівах - їхати в таку погоду чи ні. Та як згадаю, що майже півтора місяця був невиїзним, то нехай надворі хоч засипе снігом всю Львівську залізницю - все одно поїду! 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Перед тим довго думав про маршрут. Так щоб електричками і щось побачити нове. Читаю, що у церкві св. Петра в Тернополі змонтували найбільшу в країні шопку (довжина 28 (чи то 34 метри), висота - 18 м.). Погуглив трохи, знайшов де стоїть цей храм, прикинув маршрут - і вперед. Електричка Львів-Тернопіль всього за 2 г. 55 хв. прилетіла до міста над ставом. Знаєте, за що люблю Тернопіль? За його розміри. Таке собі велике село. Ніяк не розумію для чого тут громадський транспорт, коли з околиці до центру можна легко пішки. Менше з тим, прибув я на вокзал, пішов зафоткати розклад електричок у приміському напрямі. У мене на це місто більше чотирьох годин часу (до зворотньої електрички на Львів). 

Зрозуміло, що я навіть не думаю підтримувати гривнями місцевий громадський транспорт. Отож, мені потрібно на "Аляску". Саме так місцеві називають 11-й і 12-й мікрорайони Тернополя, які знаходяться на північно-східній околиці міста. Поміряв по карті - від вокзалу десь 4 км. Просто фігня йти! З вокзалу повертаю направо на вул. Б.Хмельницького, потім під залізничний міст, а за ним на вул.Галицьку. Карта показує, що нею вийду на вул.Тарнавського. Йду Галицькою і бачу, що транспорт і люди звертають ліворуч. І незабаром мене чекає "фініта ля комедія" - я впираюся у ворота місцевого АТП. Оце прийшов, називається. 

Питаю дядька як на Тарнавського вийти. Каже треба по кругу і починає жестами пояснювати. Кажу, що маю карту. Той розвертається і йде. Вертаюся назад і піднімаюся провулком Галицьким на вул.Збаразьку. По ній доходжу до великого кільця і повертаю праворуч на проспект Злуки. А, що кидається у вічі - прибрані дороги і навіть тротуари. Ніде не бачив насипаних гір снігу. То вам не Львів, де біля головного двірця жахлива каша зі снігу та піску того дня була. Ще бачу, що стоять багато високих нових житлових новобудов. З проспекту Злуки на кільці повертаю ліворуч на вул. Тарнавського. Мене чекає підйом догори. Відчуття, що я на львівському Сихові - навколо типові панельні та цегляні коробки. В кінці Тарнавського врешті побачив мету поїздки - направду симпатичний храм св. ап. Петра, оо. францисканців

Він стоїть біля перехрестя Тарнавського - В.Великого. З центру сюди їдуть тролейбуси і маршрутки, але не знаю які номери. Навпроти храму через дорогу бачу пам'ятник святому Франциску

Моя реклама

Так, це не просто книга... Там не просто є 471 церква... Там є набагато більше, аніж ви можете очікувати! Для тих, хто ШВИДКО ПРИЙМАЄ РІШЕННЯ!

А ще видно, що двері храму майже не зачиняються - одні люди заходять, інші виходять незважаючи на робочий день. Ось і я відкриваю двері і... "Вау", - встиг сказати сам собі

Підходжу ближче з трохи роззявленим ротом

Ледве стримую очі, щоб не порозбігалися від побаченого. Найперше вражає масштаб зробленого (реально на всю ширину великого храму) ну і кількість усіляких деталей. Вся композиція на деревяному каркасі накрита пом'ятим і підфарбованим папером, який символізує стімкі скелі, на яких поставили справжні ялинки, а між ними багато атракційних речей, від яких відвідувачі (особливо діти) просто в екстазі! 

Мабуть, почну з головного - самої шопки, яку поставили по центру композиції, над входом до царських ворот в іконостасі. Тут вам класика, правда, воли кивають головами, а зверху три ляльки-ангелики імітують рухами гру на музичних інструментах. Збоку невідомо для чого причепили опудала хижих птахів

Над шопкою величезне панно, на небі якого блимають далекі зорі

Переходимо в лівий куток панорами. І тут на вас чекає сюрприз і ще який! Побачене можна трактувати так по-різному, наскільки вам дозволяє ваша фантазія. Я це назвав просто - "українська родина майбутнього". Без коментарів

Праворуч у ніші народний антикваріат

А далі - найцікавіше. Над урвищами чимало хатинок де хтось-таки живе (в іншому випадку - для чого світло всередині?), між ними різні фігурки тварин і людей (причому від маленьких до ого-го)

Ближче

Як відомо "show must go on" (тобто, "шоу має тривати"). І воно триває - дивіться уважно! Ось ляльки-екстремалки катаються на підвісній канатній дорозі, а там два ангели-дроворуби займаються заготівлею дров на зиму - один машинально пиляє колоду, інший махає сокирою

Модні рудоволосі українки в національних строях періодично рухаються по колу імітуючи танець

Вітрильники кружляють в якомусь "озері"

Монах-францисканець замаскований у дзвіниці між ялинками що-який час раптово починає приводити у дію невеличкий дзвін

І ще є імітація підпалу ватри, "чортове коло" яке безупину крутиться, млин, що також крутиться

і вода, вода, яка ніби тече зі схилів у відра, де плавають каченята, а на дні лежать копійки

У правій стороні супер хіт для дітей - троє живих кроликів у клітці

Поряд - зоокуток з озерцем де побачите пластмасових водоплаваючих, опудала звірів, і м'ясисті гриби, між якими лежала ...одна гривня

Серед великих фігур на першому місці - ціла команда монахів-францисканців, яким візажисти-стилісти для більшої правдоподібності домалювали маркером бороди, брови і трохи волосся

Оцей чоловік подібний на пастуха (бо вівці поряд) також кидається у вічі (+яскравий одяг)

Один з царів, які принесли дари малому Ісусові. Якщо б цей бородатий дідусь ще й кліпав очима:)

Праворуч цього масштабного проекту виставили шопки зроблені дітьми

Зблизька одна з них

У храмі лунають записані на диск різдвяні колядки, діти фоткають батьків, батьки - дітей

Взагалі-то невдячна справа описувати справжнє свято для душі, змученої щоденними клопотами і перегонами "хто більше заробить бабла". І не кажіть, що Тернопіль далеко, в мене нема часу, мене це не цікавить - збирайтеся вже побачити це диво створене руками фантазерів, яким надаю супер-премію за втілення задуму в реальність. Маєте часу до 15-го лютого - потім шопку розберуть і будете жалкувати до наступного року, що не побачили такої краси! У храмі я провів близько години. Пора вертатися у центр Тернополя. Спустився пішки по Тарнавського, потім якимись поворотами дивлячись на карту вийшов на вул. Ломоносова, яка веде акурат до парку Слави. Спокійна вулиця з одноповерховою забудовою - цілющий бальзам для очей після багатоповерхівок "Аляски". Бачу з-за повороту виходить щось темне і тримається обома руками за вуха. Воно виявилося ним, мешканцем якоїсь-там республіки Чад, який уперше в житті відчув на своїй засмаглій шкірі що таке легкий морозець. Без шапки, легка куртка, прості джинси і літні кросівки - видно, думав, що Тернопіль знаходиться в субтропіках. На одній з хатинок я не міг пропустити шедевр місцевої інженерної думки з яскравим національним виразом

Скажу вам, що Тернопіль має бути столицею якщо не всієї то хоча б Західної України. Тут настільки поважають національний прапор, що у його барвах і вивіски з назвами вулиць (до речі, продубльовані англійською на прохання студентів з тої ж республіки Чад - жартую-жартую...) і поштові скриньки та інші деталі. Вийшов до парку Слави, трохи нижче повернув на вул.Петрушевича. На куті з вул.Веселою біля величенького памятника стоїть негармонійних пропорцій (на мою думку, звичайно) деревяна церква

Далі по вул. Парковій вийшов до залізниці, перейшов через неї по надземному переході (до речі, не прибраному, можна ноги звернути!) і опинився біля вокзалу. До електрички ще часу-і-часу, тому рухаюся на Театральний майдан. Серце Тернополя. Місце де одночасно гуляє не тільки пів міста, а чекають на халявну їжу чи не всі голуби з Тернопільської області. Йду до об'єкта, який найбільше цікавить - на сьогодні шопка №2, традиційно біля театру. Тут нічого зайвого

Живі овечки (на диво живі, хоч поблизу багато кафешок) викликають сміх у місцевих дівчат, для котрих це екзотика. До шопки підходять з дітьми, знимкують одне одного

Поблизу великий екран на якому транслюють виступи колядників, по центрі майдану - штучна ялинка

Збоку всілякі атракціони, деревяні магазинчики, ходить чоловяга одягнутий у костюм дракона червоного кольору. Ще одні гості. Видно, вже адаптувалися у середовищі. Ходять, фоткають наших дівчат, регочуть, підходять знайомитися

Йду подивлюся далі, в напрямку майдану Волі

На його куті стоїть головний храм у центрі Тернополя - собор Непорочного Зачаття Діви Марії 1749 р. (УГКЦ)

Дивлюся, люди часто заходять до нього - то і я собі за ними. Не встиг переступити поріг храму, як почув: "Пане, подайте скільки можете, дитині потрібна операція", трохи далі "Допоможіть чим можете, у мене цукровий діабет, нема грошей на лікування..." В інтер'єрі гарно

Походив-подивився і натрапив на шопку №3 цього дня - скромно так

Від собору, як-то кажуть "за кілька метрів" Тернопільський став. Взимку його не бачив. Так, гігантська біла сковорода, біля берегів якої повно чорних цяток

Ними, зрозуміло, виявилися "працездатні особи чоловічої статі" яких чи то ситуація в сім'ї, чи то надлишок вільного часу і грошей на банківському рахунку добровільно потягнуло на медитацію у природних умовах - сиджу, дивлюся на поплавок і думаю над сенсом життя і чи клюне ще

На тернопільській набережній притягнуло мій погляд щось дивне. Підійшов, ага, це ж місце вияву забобонів місцевих молодят - прийшли, почепили китайський замок зі своїми іменами і повірили, що наше сімейне життя буде таке ж "міцне" як залізяка з Піднебесної. Цікаво, якщо раптом розлучилися чи хтось пробує зняти замок?

Що ж, обходив я багато, трохи надивився, та виявляється, маю часу до електрички ще цілу годину! Ну як не любити Тернопіль - ходиш по ньому, ходиш і не знаєш куди подіти вільний час (в інших містах думаєш як то встигнути за короткий час побачити усе). На кінець мій великий респект тернопільським водіям - скільки не був у Тернополі, тільки хочу перейти дорогу - відразу з обидвох напрямків зупиняються авто (чи крутий джип чи "Жигулі") і чекають поки спокійно перейду на інший бік вулиці. Думаю, є чому навчитися у них "львівському бидлу за кермом" (інакше не назвеш, але то не про усіх мова...)

P.S. Нагадую, мега-шопка стоятиме тільки до 15 лютого! Хто не вірить, що там щось навіть рухається - мій коротенький відео-доказ

ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ