Мельна. Виспа. Любша. Підбір'я. Фрага. Підкамінь. Беньківці

"То хто такий?". "Та, каже, якийсь турист...". "А шо йому тут треба?". "Та во так йде собі по селах і фотографує. Каже, шо цікавлят деревяні церкви..." "А звідки він?". "Каже, шо зі Львова". "Аж зі Львова????". Десь такий діалог я почув між роботягами біля церкви в Беньківцях, коли відвернувся і відійшов від них на пару метрів. То фінал, а яка була дорога!!!

...За останній місяць я другий раз опиняюся у справах в Нових Стрілищах. Вже о 9.25 - вільний.

До речі, мій новий канал на YouTube !

А в Стрілищах вівторок - базарний (від їди до тряпок китайських...)

З центральної дороги повертаю ліворуч і через село йду догори, там де вежа мобільників. Потім спуск в долину біля здивованих пастухів (шо то за йден з рюкзаком???). По лівій стороні останні хати Старих Стрілищ. Е, ні, не останні. Трохи далі, біля мосту через Любешку, раніше був хутір Боянівка (Bojanowka). Виявляється від нього залишилася однока мурована хатина, біля якої на сараї є табличка з назвою "Космонавтів" і номером "42"

Поволі піднімаюся на хребет. Вітер готовий зірвати кепку разом з головою. Обертаюся - нікого. Сірий кіт з переляку вискочив з ріпаку і навтьоки. Колись я був на цьому хребті, коли йшов зі Стрілищ до хутора Лінія. Ось я на верху. По ліву сторону дороги - Франківщина, по праву - Львівщина (дорога веде до с.Виспа)

Швидко спускаюся в долину. Йду під лісом. Повернув голову ліворуч - неймовірно, бачу одиноку хату десь там високо на схилі, віддалено від села. Потім виявилося, що будинків два. Для них спеціально більше кілометра тягнули електрику зі села! Врешті зійшов у долину. Я в майже глухому селі

МЕЛЬНА

Перед поїздкою марно шукав фото з Мельної - нема! Вікіпедія пише, що це "село пенсіонерів". Тут всього 40 дворів (не відомо чи всі заселені).  Чому "Мельна" пояснювати не треба (про це далі). Першу хату яку побачив, лякає покинутим виглядом і відчиненими дверима... Прийшов до головної дороги. Де-не-де чути гавкіт собак, людей на вулиці не видно. Праворуч мосту через Свірж каплиця Богородиці. Прямо переді мною  памятний хрест з 1991 р.

Взагалі-то тут крім пенсіонерів ще є діти. Мало їх. Рухаюся утрамбованою дорогою в центр Мельної.

 На стовпі за кожним моїм кроком уважно спостерігає "той, хто приносить дітей"

Центр цього забутого маршрутками і владою села - це роздоріжжя. Колись тут працював магазин, збудований у 1956 р.

Навпроти нього, трохи далі ще одна каплиця Богородиці...

Вище центру, на схилі, під лісом притулилася маленька церква Св. Архистратига Михайла. Пише, що з 1782 р. - думаю, неправда. То попередниця її була, яку, очевидно, спалили (зруйнували) у якусь війну, а існуючу збудували подібно каплиці. Я до неї не ліз і так видно, шо стіни покриті пластиком (а пишуть, що церква мурована!), а стара деревяна дзвіниця підтверджує попередню версію...

Мені не дає спокою бажання дістатися до найпівнічнішого населеного пункту Франківщини - Кам'янки. Це реальна глуш, до якої з Мельної пішаком попри ліс 4 км. Але перспектива зайвих 8 км. дороги і витраченого невідомо на що часу (слава першовідкривача Кам'янки?) після особистого голосування підтримки не знайшла. Так, мені потрібен хтось з місцевих. Є, бачу бабцю, яка спиною до мене порається на городі поблизу дороги. Якби то її щоб не налякати? Два рази легко кашлянув. Бабця від несподіванки кидає сапку і починає розглядатися чи їй щось не причулося. Тоді я вітаюся, а жінка з дивно-запитальним виразом обличчя дивиться на мене і не може зрозуміти хто і звідки тут взявся. Заводжу розмову спочатку про Кам'янку ("та до неї далеко, там ше люди якісь живут, є каплиця, але я там тілько раз була..."), потім про Мельну ("колись ту ходив автобус, а нині хіба старі живут і дехто з міста приїжджає...). Питаюся чи був млин? "Аякже, он там, на тій стороні річки", - відповідає жінка і кричить на свого пса, який не змовкає. Каже, перейдіть через місток, і йдіть стежкою в сторону хатів, там побачите руїни млина. Цікаво, що сучасне русло річки нове, бо старий млин стоїть вбік від води. Пішов подивитися. Частина камяного фундаменту - все що встояло під дією часу, природи і людей...

Все заросло кропивою, тому не підійти і не сфотографувати. Правда і нема що...

Навпроти тих руїн закинута господарка. Таких у Мельній немало...

Правда, заради справедливості зазначу, що бачив хати цілком нормальні, обжиті, деякі почали відновлювати очевидно як дачу. Про натуру. Гори і ліси біля Мельної чудові. Якнайкраще місце для партизанів, яких тут раніше водилося немало. Мені пора йти далі, на південь. Це - єдина "дорога життя" яка веде до села. Шириною максимум в півтора автівки. Поки нею йшов, аж два автомобілі поїхало до села - це вже не аби-що...

До війни при дорозі був хутірець Берчівка (Berczowka) з млином. Тепер навіть не ідентифікуєш де це стояло. Наступним чекає на мене село з іноземною назвою

Моя реклама

У вашому селі є дерев'яна церква? Навіть, якщо нема, то вона є в цьому грандіозному за масштабом виданні! І таких церков тут 471 ! Клікають ті, хто не вірить чи сумнівається ...

ВИСПА

Хто знає польську - це означає "острів". Думаєте про поселення серед річки. Забудьте! Село стоїть на хребті, про який раніше згадував, а якщо дивитися з долини, то видається, що на високому острові. Невелика частина хатів є при дорозі до Мельної, в долині та на схилі. На повороті в сторону с.Яглуш, біля мосту через Свірж будівля колишнього млина, біля якої місцеві дітиська ганяють м'яч...

Від мосту попри річку можна йти на південь, поки по правій стороні не побачите стару каплицю. Правда, я туди не йшов, бо часу щораз менше. Хто буде у Виспі - підіть подивіться що там таке. Піднімаюся дорогою вгору до центру села

Ліворуч хати, праворуч - висока гора (кажуть наз. "Монастир"), на якій хрест. Його видно звідусіль

Виспа видалася більш обжитою, аніж Мельна. Тут частіше на вул. видно селян, навіть автобус з Рогатина їде сюди через Заланів, Яглуш. Наверху, на перехресті повертаю праворуч. Один зі старих будинків

На повороті біля магазину погруддя серйозного Т.Шевченка і памятний хрест обабіч

Якшо йти далі дорогою, то прийдете до старої деревяної церкви Воздвиження 1732 біля котрої збереглися мальтійські хрести. Вернувся, на перехресті біля пошти повернув праворуч. Ось і знак при дорозі

А це вже панорама на сусіднє село

ЛЮБША

В долині, поблизу дороги побачив памятник радянському солдатові без носа і з "пришитою" правою рукою (видно, хтось колись її відірвав у пориві патріотизму або через те, що руку тримає як німецький солдат:))

В селі відразу кинулося у вічі немала кількість людей одягнутих у чорне. Виявилося, що буде похорон як сказали вчительки. Я пішов зафіксувати деревяну церкву Покрова Пр. Богородиці, якій цього року рівно сотня! Біля храму чекають священика місцеві. Довелося пояснювати хто я, звідки, де вчився/працюю, нашо мені фотографувати і т.д. Цікаво, що у порівнянні з дер. церквами на Львівщині, які масово "запаковують" у пластик, тут, на Рогатинщині святині з дерева не ремонтують. Кажуть, село меле, люди бідні, грошей ні з кого збирати і організувати роботу нема кому - у кожного своєї достатньо. Дядько біля церкви у Любші казав, що планують хоч верх перекрити - протікає. Взагалі, у Любші нема ніц крім церкви цікавого, тому прямую далі на південь. Попутно розговорився з жінкою - і ми вже у маленькому селі

ПІДБІР'Я

Тут єдине, на що можна звернути увагу - церковця св. Параскевії

Можливо, збудована у ХІХ ст. Чомусь нагадує костел...

Вид з дороги на долішню частину села, за якою закінчується відомий хребет (бо біля нього зливаються річки Любешка і Свірж)

До поїздки я думав, що Підбір'я і наступне село розділяє траса. Та де там! Села "зрослися", тому не доходячи до траси на Рогатин вже починається село з незвичною назвою

ФРАГА

Назва історична, в радянський час (1948 - 1993) - Ягодівка. У центрі, при трасі, вдалося зробити такий кадр

Шевченко уважно записує: "Т-а-а-к, запишемо що одна корова у Фразі точно є:)" Я йду далі в село. Неможливо не усміхнутися, побачивши місцеву деревяну церкву Перенесення мощів Св. Миколи 1933 фарбовану в рожевий. Святиня гарна, велика, пятиверха. Біля входу памятна таблиця

На подвір'ї - фігура Богородиці

Вернувся на зупинку, пообідав. Майже перша година. Думаю собі так: піду зафоткаю каплицю з криницею і їду додому. Рухаюся трасою в сторону Рогатина до повороту з вказівником

В тій стороні у небі кружляє хмара ворон. До чого б це? При наближенні до каплиці мене обганяє новенький Fiat Linea на львівській реєстрації. Біля каплиці зустрічаємося. Чоловік вийшов з каністрою по воду, жінка - залишилася. Я так спонтанно питаю чи не їдуть часом в сторону Рогатина... "Так, їдемо", - каже чоловік. "Візьмете мене до ...Підкаменя?", - питаю. "Візьмемо", - говорить водій та йде до криниці по воду. Місце популярне, бо близько траси

Поблизу стоїть каплиця з 1993 р.

Двері відчинені - так всередині

Ага, мало не забув. На узгір'ї, над криницею на довоєнній карті позначений хрестик. Читав, що раніше там стояв монастир і костел бернардинців, які повністю зруйнували під час другої світової війни. Від Фраги до наступного села по трасі трохи більше 4- х км. Я традиційно розглядаюся навколо і бачу ...деревяну церкву в найближчому селі! Стоп, хто-небудь, зупиніть мене, бо я ще захочу і до Черче потрапити, а потім Рогатин (там був давно) і пішло-поїхало... Вийшов у центрі села

ПІДКАМІНЬ

Подякував подружжю за доставку мене, стою роздивляюся. Справа у тому, що відвідання Підкаменю не було в моїх планах, тому думаю що тут дивитися? Пригадую, що перед поїздкою таки оглядав довоєнну мапу села і намагаюся витягнути з пам'яті, яка сьогодні забита гігабайтами вражень від побаченого, хоч що небудь.  Так, ось над селом підпирають небо дві вежі місцевої церкви Петра і Павла. Зайшов на подвір'я

Піднявся нагору до церкви

Памятна таблиця на стіні біля дверей до храму

Обійшов церкву з іншої сторони. Ага, позаду храму збереглася деревяна дзвіничка - видно біля неї раніше і церква була деревяна...

Вернувся на дорогу. Біля будівлі клубу не можливо не зауважити не підписаний памятник великій білій Жінці. Моя ставка це - Леся Українка

Починаю пригадувати, що у центрі Підкаменя на карті колись був позначений хрестик. Церква, костел? Бачу за деревами, на підвищенні, якусь будівлю. Це вона! Ніби подібна на склад, ніби не дуже.

Заглянув через шпарину дверей всередину - порожньо

Пізніше місцевий дядько розказував, що до війни то був польський костел (коли збудований?), в радянський час його переробили на зерносховище. А ще казав, що на горі, яка на східній околиці Підкаменя, дійсно стояв колись замок. Ніби там жила "граб'я" (графиня), яку зі всім її багатством поховали на місцевому цвинтарі. Під час другої світової війни замок спалили, а по війні залишки будівель частково забрали на будівництво колгоспу, частково люди розтягнули як будматеріал. Тепер там нічого не залишилося. А взагалі Підкамінь (назва, бо з півдня села справді видно на схилі каменюки) давніше був інтернаціональним селом. Що в селі мене реально здивувало - дорога. Така, як на Львівщині Київ-Чоп. І тротуари заасфальтовані! Йду на західну околицю села. На вільній землі між селянськими обійстями навічно заглох памятник радянському автомобілебудуванню

В кінці Підкаменя, біля зупинки поставили нову капличку

Вона, як і вказівник, є орієнтиром, щоб дістатися сусіднього села

БЕНЬКІВЦІ

Рухаюся асфальтівкою через долину Свіржа. Праворуч у полі бачу за метрів 200 від дороги цікаву будівлю. Думав, це млин. Але ж річка тече в стороні від нього! Згодом з'ясувалося, що це направду старий млин. Поблизу нього паслося таке "казкове чудо" (тільки принца на ньому не вистачає:)))

Коли підійшов ближче - стало зрозуміло що і до чого. Читав, що у 1910-х рр. при священику о. Якову Завадовському громада Беньківців змінила русло р.Свірж, щоб та не заливала пасовисько (тому-то млин млин залишився осторонь русла!). Та щоб до млина доходила вода, очевидно, частину старого русла річки залишили...

В селі казали, що це був паровий робочий млин, крім того що молов, там була турбіна, яка у післявоєнний час ніби виробляла електрику для громадських будівель Беньківців. Піднімаюся у село. При дорозі у центрі бачу прапор і герб поселення

Поблизу памятний хрест, сучасна каплиця, а вище заглядає церква

На підвищенні стоїть деревяна церква Св. Архистратига Михайла ХІХ ст. Місцеві чоловіки якраз вивантажували дошки і носили на церковне подвір'я (кажуть будуть перекривати дах, що протікає). Зав'язалася розмова - я їм одне питання, вони мені - 5. Розповідають, церкві добудували бічні крила, а потім закриту каплицю-ганок до стіни вівтаря, мовляв, біля неї відправляли богослуження, коли святиня була зачинена. Поруч - довга будівля. Виявилося, що це колишня "Просвіта" (+ там були інші громадські заклади села), збудована за о. Володимира Филиповського на зламі ХІХ-ХХ ст. Сьогодні покинута стоїть (клуб збудували в іншому місці)

Вертаюся назад на трасу. Ноги гудуть від втоми. Почекав хвилин 10 на зупинці - приїхав Франківськ - Львів і за 17 грн. та півтори години я вже був на Привокзальній...

Підсумок: За моїми скромними підрахунками пройшов щонайменше 21 км. за 5,5 год. (зі Стрілищ до відїзду з Підкаменя, включно зі зупинками). Відпочив, надивився, порівняв, поспілкувався. СУБ'ЄКТИВНІ оцінки по 5-ти бальній: Мельна - 3 (за природу), Виспа - 3+, Любша - 1, Підбір'я - 0,5, Фрага - 2+, Підкамінь -3, Беньківці -3.

Бюджет: міжміські маршрутки + маршрутки по місту 29 + 4 = 33 грн.

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ

Маршрут (скріншот)