Плотича. Великий Глибочок

Після двох невиїзних місяців, коли голова обертом від маятника «робота-хата-робота», врешті-решт «ТойХтоПройшовКрізьВогоньЛьвівськуОбласть» (ну добре, добре, «проїхав і пройшов») вирвався до іншої області. Улюблена Тернопільщина. Експрес з Великого Глибочка до Плотичі і назад…

…За вікном тернопільської електрички свинцево-тягуче небо от-от впаде до землі. Небачено яскравим, вогняним шлейфом мерехтять усі відтінки жовтого, червоного, зеленого. Полудень. Виходжу на станції Великий Глибочок. До слова, на залізниці Львів-Красне-Тернопіль в межах Тернопілля є 9 зупинок. З них я ніколи не виходив у Тустоголовах та Білій. Вже і не буду. 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

О,кей, мій план не простий, а дуже простий: трохи менше, аніж за півтори години зганяти з Глибочка до сусідньої Плотичі, там все пофоткати і назад, щоб встигнути на ту ж електричку, якою приїхав (ну не чекати ж наступної ще три години!). В руках перемальована схема з Гугл карти з позначеними об’єктами – гайда в дорогу. Набираю швидкість на своїх двох, аж поки не зупиняюся на якомусь роздоріжжі на східній околиці Глибочка. Ого, а де ж мій поворот в долину? А, ось він, трохи його пропустив. Сходжу вниз утрамбованою вапняком дорогою до широкої долини Серету. По іншій стороні видно потрібне село Плотича

Ситуація наступна: через 800-метрову заболочену долину, яка розділяє Глибочок і Плотичу, очевидно, ще в радянський час, при прокладанні газової труби на інший берег зробили невисокий насип з каменюк, який служить пішою комунікацією. Якщо вам «пощастить» йти цією «дорогою життя» після дощу у взутті на гладких підошвах, можете приготуватися до «Чемпіонату Плотичі з фігурного ковзання по болоті». Ходити цією стежкою між висушених заростей очерету в темний час доби можуть тільки місцеві…  Ось такий краєвид по обидві сторони переходу

Спокійний Серет, який несе свою воду ч/з Тернопіль і далі до Дністра

Зрозуміло, що через річку має бути місток

На його краю місце для підготовки майбутніх чемпіонів світу зі стрибків у воду J

Я вже на лівому березі. Село Плотича вітає неочікуваного мандрівника табличкою «Чистилівський орнітологічний заказник загальнодержавного значення» (коротше – спробуйте тут підстрелити якусь дику качку – будете мати справу з державоюJ

Піднімаюся вулицею вгору. Людей – порахувати на пальцях однієї руки. Вирішив, що піду за годинниковою стлілкою. Ще з тамтого берега видно жовтеньку, оточену камяним муром, цегляну церкву Успіння Пр. Богородиці з 1900 року

Греко-католицька. Відремонтована «під ключ»

Дзвіниця має три дзвони

Кому треба якісь історичні факти – прошу дуже…

Тепер вулиця побігла вниз повз видовжену одноповерхову будівля загальноосвітньої школи просто в центр Плотичі. Якраз навпроти сільради, при трасі до Заложців не така яскрава церква Св. Дмитрія Солунського громади УАПЦ

Взагалі-то ця будівля – колишній костел Св. Еразма, збудований у 1880-1883 рр. завдяки фінансовій допомозі власників місцевого маєтку Юлія і Ванди Коритовських

Парадний вхід до храму з акцентами на різний смак

А ліворуч на подвір’ї білосніжна скульптурна композиція просто біля фонтану. По-моєму, сприймається позитивно…

Час підганяє і підганяє. Лечу на місцевий цвинтар. Очевидно, старий. Від церкви його навіть видно. На довоєнній польській топокарті, якій я довіряю як самому собі, десь в цьому місці позначений хрестик – скоріш за все каплиця. Прийшов, дивлюся навіть натяку на каплицю нема. В передній частині кладовища ще порядок, а ось тильньна сторона… Ліворуч входу на місце спочинку плотичан хіба роззява не побачить масивного хреста, підписаного на польській та українській: «Пам’яті 43 поляків якИ спочивають тут мешканців села Плотич загиблих 8 березня 1944 року. Нехай спочивають у мирі. Уряд республіки Польща, родини, 2007». А тепер, увага-увага! У польському підписі після назви села написано «zamordowanych», а в українському спочатку написали «трагічно загиблих», а потім слово «трагічно» просто затерли!

Хто-небудь, можете уявити собі, щоб поляки на своїй території, на місці спаленого ними ж українського села (на колишніх українських етнічних землях) дозволили нашій стороні написати на пам’ятнику слово “замордованих»??? Про яке «порозуміння» (як часто поляки люблять вживати це слово) може йти мова? Один з надгробків початку 20 століття. Приймаються версії, хто це спить-і-думає вже сто років J

Добре, вернемося на мій експрес-маршрут. З цвинтара йду в центр Плотичі і крокую вгору. Передімною відкривається вид на парк з 19 ст. в якому зберігся, безперечно, акцент села, цвях програми, хіт місцевого масштабу – колишній палац Коритовських 1720 (читаємо про нього у Блеки)

Права частина парадного фасаду. Добре видно, що портик вже «під евро»

Це вже права частина але тильного фасаду. З цієї сторони виходить палац має два поверхи і високий цоколь, бо ж стоїть на схилі

Ну і ще раз тильна сторона склеєна в міні-панораму

Нижче тильної сторони точно побачите «золотого Термінатора»

Монумент загиблим у другій світовій. На нього комусь не було шкода бочку фарби «дорогого» кольору

Прощавай, Плотича! Знайомим переходом через Серет повертаюся до села Великий Глибочок. Він і справді великий як за площею так і населенням. Дивлюся, що маю 10 хв. до електрички, тому вперед в сторону центру села, щоб встигнути щось побачити. Ага, село 22 роки (до 1962) було центром району, тому, зрозуміло, що архітектура ще та. Наприклад, совковий Будинок культури

Або ж відділення Тернопільської центральної лікарні збудоване в парку

На роздоріжжі тоді (в 1969 р.) мав стояти (і стоїть) цілий монументище «…які загинули на фронтах ДСВ»

Без погруддя Шевченка колишній райцентр не міг існувати

А ще в Глибочку є величенька школа, не менший і не діючий давно ЦУС (центральний універмаг села!), і багато всякої інфраструктури збудованої совєтами… А на горі, над селом, підпирає шпилем небо мур. церква Різдва Пресвятої Богородиці 1846 року, до якої я не встиг і фото не вийшло. Знав би, що електричка ще запізниться на 10 хв. – міг би піти подивитися зблизька. Ну і примітивна будівля залізничної станції

Поки чекав на електричку, дивлюся, а на стінах щось є. Не бачив такого ні на одній зал. станції! Позначка висоти над рівнем моря – варіант польські

…варіант совєцькі (цифра, мабуть, і є тих метрів над р. м.)

Я їду додому, до себе додому… І вже думаю де виходити з тернопільської електрички наступного разу. Як де? Та в Тернополі! Зрозуміло, мене він не цікавить. Тому чекайте на щось інше J

Підсумок: ну, Плотичі не буду ставити багато плюсів, щоб інших не ображати. Але за палацик (він же Обласна протитуберкульозна лікарня) все таки плюсну. «Жовта» цер. Успіння запам’яталася тільки ступінчастими фронтонами, а біля колишнього костелу згадуватиму ангела, який оберігає дитину від падіння до недіючого фонтануJ Через брак часу Глибочок не роздивився, але так зрозумів, що крім церкви там нема на що витрачати час…

Бюджет на дорогу: електрички+маршрутки по місту: 21+4=25 грн.

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ