Поляниця

Як я зайшов з Болехова до Тисова писав у минулому пості. Після Тисова і повороту до Бубнища з’явилася Поляниця.

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Але це тільки на словах. Насправді до Тисова в напрямку Поляниці «приросла» Демня – меленьке село

Згодом при дорозі бачу декілька інформаційних щитів – точно, це ж поворот на Бубнище і попсові скелі  Довбуша

Туристично- відпочинковий комплекс в Поляниці також носить ім’я ватажка опришків – ну як не експлуатувати задарма настільки розкручений бренд J

Початок села. На краю поля добрі газди вже вивозять гній…

Придорожній хрест

Дивіться як вітер намів кучугури снігу на схилі берегу

Автобусна зупинка у центрі Поляниці. І знову невмирущий герой народних легенд… Правда зображений як-небудь, коли б не напис, то ще й би подумав що за гуцула намалювали J

Трохи нижче від зупинки в сторону відпочинкового комплексу, при дорозі поставили симпатичну каплицю

Моя реклама

Дуже цікаво про церкви в єдиному величезному виданні на цю тему! Запитайте чи ще не розкупили!

А ось і фрагмент самого комплексу «У Довбуша» з озерцем…

В центрі інший приклад зупинки у Поляниці і будівля сільради(?)

Вище по дорозі знаходиться наново перекритий клуб і бібліотека. Збоку, мабуть, памятник загиблим у другій світовій війні

Ну і фінальний акорд – немале полотнище на стіні церкви, на якому зображений в’ізд Господній до Єрусалиму

З Поляниці до Болехова доїхав рейсовим «ПАЗиком».

Підсумок: зимою, безперечно, кілометри пішки даються суттєво важче аніж іншої пори. Та й зафіксовані три деревяні церкви – результат більш ніж скромний. Треба пиляти сюди ровером зі Стрия. Пізньою весною. А зараз так бачу прийдеться ще ногами походити. В Тисові за бажанням можна зробити короткий піт-стоп тим, хто їде на скелі… А спеціально сюди особливо нема чого…

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ