Чому село Подобовець було для мене важливим на
шляху до Шипота?
Тому, що саме з цього села була найкоротша
відстань до гірськолижного курорту «Пилипець», звідки ще понад кілометр йти до
водоспаду.
Отож, прийшов я до Подобовця. В центрі села при дорозі видно дерев’яну
церкву святого Миколи (на блозі я не ставлю фото дерев'яних церков, та цього
разу виняток)
01.
Знову ж в центрі села колишню автобусну зупинку
перетворили на …дровітню
02.
З головної дороги я повертаю праворуч на іншу
дорогу яка спочатку веде до однієї з частин Подобовця
03.
І тут я бачу здалека полонину Боржаву, всю під
снігом! О, сонячного дня така картина справляє враження, особливо тим, хто ще б
хотів погасати на лижах чи сноуборді)
04.
Дивлячись на цю красу пам'ятайте, що вам не
потрібно з дороги повертати праворуч, а йти просто вгору на перевал! Дорога,
звичайно, не мрія, але навіть якщо є болото, можна йти збоку по траві. Коли я
вийшов трохи догори, то обернувся назад…
05.
Вид у сторону Боржави
Ще таке
07.
Знову біла Боржава. Праворуч видно гірськолижний
спуск
08.
Це дорога спускається з перевалу до горішнього кінця села
Пилипець
09.
Вид з цієї дороги вниз, де є туристична
інфраструктура, а вгорі засніжена полонина
10.
Фрагмент забудови горішнього Пилипця, який видно
під час спуску з перевалу до головної дороги
11.
Тепер я в долині, на асфальтованій дорозі. Саме
ця дорога починається в центрі Пилипця і веде через все село до гірськолижного
курорту. Недалеко нього, біля потоку, облаштовують нову дерев'яну церкву святої
Параскеви
12.
Переходжу міст через річку. На задньому
плані фешенебельний «Гранд Готель Пилипець»
13.
Трохи ближче
14.
Після мосту через річку вам потрібно рухатися не
в сторону готелю, а правіше рівненькою асфальтівкою. Хрест біля однієї з
житлових хатинок
15.
Рівненька, але вузька (дві автівки важко роз’їдуться)
дорога веде вас вгору… Тут також живуть місцеві, більшість з яких здає
кімнати туристам. Та ось на брамі цієї хатинки зрозуміло написали «Приватна
власність. Житло в оренду не здається»
16.
Біля дороги в сторону водоспаду поряд з елітним
житлом все ще стоять такі от раритети, яким місце тільки в скансені… Це, як
розумію, господарська будівля…
17.
А поблизу ще ось така… Знов господарська чи все
ж тут хтось живе?
18.
Зважаючи на рідкісний в горах для цієї пори сонячний
день, пилипецькі коти вигріваються на сонечку
19.
20.
Дорога далі вгору, а вода з шумом летить донизу
21.
Трохи вище цієї річки, на її березі побачив
незрозумілого для мене призначення конструкцію з дерев’яних
колод…
22.
Ну що ж, рівненький асфальт закінчився біля бази
«Зарінок» (якщо не помиляюся), а далі вже недалеко, але по болоті )
23.
Поруч дороги багато маленьких водоспадиків
24.
Нарешті я прийшов… Перед входом на територію
стояли дві автівки… Поруч розкидано чимало сіна і продукти діяльності коней) Чомусь
трохи здивувався, що за вхід на рекреаційну територію треба викласти 10 грн.)
25.
На питання чи касир (чоловік у формі лісника)
дає квиток, той ствердно кивнув головою – все офіційно
26.
Після оплати чоловік показав куди йти до
водоспаду. Я обернувся назад. На передньому плані «Дари природи» (були
зачинені), за ними хатка де сидить касир, а далі стоянка для автівок туристів
27.
«Дари природи» хтось намагався зробити креативно…
28.
Між двома будівлями Схема пішохідних маршрутів на полонині Боржава
29.
Переходжу місток через потік і знову обертаюся
назад, щоб зробити фото
30.
Якщо пройти ще трохи догори, побачите дерев'яні
будки торговців всякої всячини, а навпроти – широкі дерев’яні
столи (фото зроблено в протилежному напрямку до мого руху)
31.
Тут я вперше цього дня потрапив на …справжню
льодову ковзанку) Треба бути уважним, щоб тут не впасти (а краще обходити цей
лід стороною). Біля стежки , яка веде до водоспаду, встановили ось такі речі…
Видно, нема куди зароблені гроші інвестувати, хоча туристична інфраструктура
тут чисто символічна…
32.
У третій частині побачите сам водоспад Шипіт і трохи Воловця, а також буде детальна практична інформація.
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар