Ось вона – неділя. Ось воно – бажання поїхати з
дому. Ось він – придуманий маршрут біля Радивилова. В мене на все – про все
менше як дві з половиною години. Два села – дві церкви. Не спати – вперед!
На гігантському моєму творінні
«Дерев’яні Церкви Західної України” Радивилівський район стояв собі порожній.
Чому б не розпочати його наповнення самому? Стартую о 10.33 з головного двірця
нещасною (з вигляду) і обмальованою електричкою Львів-Здолбунів.
Надворі
похмуро, туман, мряка. Ближче до Бродів виглянуло сонце – життя стало враз
яскравішим. Хоч на трохи… Без п’ятнадцяти хвилин першої
обіду після понад двогодинного сидіння вийшов “на волю» на вокзалі в райцентрі Радивилів…
01.
Абсолютно не художні беззмістовні
якнебудь зроблені на ходу фотки (вибачайте)… Ага, в Радивилові я був далекого 26 лютого 2011 року - тоді встиг походити по зимовому засніженому райцентрі і немало побачити і зафіксувати. Отож, біля радивилівського вокзалу вже черга
охочих заробити на пасажирах… «Почаїв, кому на Почаїв», - неголосно говорить
середніх років водій буса, розглядаючись навколо. Я не звернув на це уваги, бо
мені нашо той Почаїв… Подумав собі так: піду дорогою, спробую зупиняти попутки.
Як все піде добре, то дістануся до сала Башарівка, а звідти пішки піду до
Батькова, а там вже до Радивилова недалеко буде… Як добре не піде, то пішки до
Батькова і назад встигну. Не встиг я вийти на головну дорогу, як біля мене
пригальмував білий Фольксваген Пассат (універсал). Водій питає куди мені. Кажу
– до Башарівки. «Сідай», - коротко відповів чоловік і привідкрив передні двері.
Я здивований. Та відчуваю що тут якийсь прикол. Проїхали ми зовсім мало, як водій
до мене: «Скільки даш до Башарівки?». Я такий собі: «А скільки хочете?». «Та мені
чим більше тим ліпше», - відповів жлобською інтонацією «добродій»). Я мовчу.
Їдем, їдем, тут водій знов до мене: «До Башарівки з тебе тридцяка…». «Мать
його, тридцятка??», - обурився я собі в думках. – «За трохи більше сім
колотетрів?». Кажу чоловіку, що більше двадцятки не дам, може висаджувати як
йому замало. Той починає «вантажити» мене, що «за тридцятку возить по гОроду»
(має на увазі Радивилів), а тут аж до Башарівки… Каже, якби ще хтось підсів до
нього (а по дорозі він настирливо зупинявся біля перехожих і питав чи комусь
потрібно в попутному напрямку), то було б дешевше з людини… Але їде далі. Питаю
куди їде. Каже щось там везе до Почаєва. Зрозуміло. Цікавиться чого мене несе в
Башарівку і де саме мене привезти. Кажу щоб зупинив на трасі біля ферми.
Приїхали на місце. Я віддав двадцятку. Бідні радивилівські нелегальні
перевізники, навіть в неділю не можуть відпочити…) Я пішов собі вниз в село,
незабаром обернувся, а водій замість їхати до Почаєва, просто розвернувся,
постояв хвильку і …знов поїхав до Радивилова)
В районі переїзду в Радивилові є дві
церкви – зі сторони міста велика мурована, з протилежної сторони збудували
невеличку деревяну…
02.
Частина Радивилова, яка
простягається на південь від переїзду, уздовж вул. Почаївська, називається
Цибухів і забудована переважно одноповерхівками…
03.
Після закінчення Радивилова є
поворот праворуч і зупинка села
НЕМИРІВКА
04.
Як і сусідні села, Немирівка розташована
трохи віддалено від дороги до Почаєва, за річкою… Вид на муровану церкву в
Немирівці зі сторони головної дороги
05.
Незабаром побачив наступне село
БАТЬКІВ
Тут невелика частина забудови села є
при головній дорозі. Оскільки я йду і дивлюся не тільки під ноги, то такого не
зміг не зафотографувати) - на стовбурі високої тополі причепили сателітарну
антену, кабелі від якої перекинули через трасу до будиночку напроти. Чого не
зробиш заради якісного телесигналу)
06.
Автобусна зупинка в Батькові і не
зрозуміло чого біля неї розташована криниця…
07.
Біля зупинки повертаю праворуч в
село, його центральну частину. Тут ще збереглися старі хати…
08.
За смереками – фельдшерсько-акушерський
пункт…
09.
Ще трохи – і біля перехрестя
побачите оббиту пластиком деревяну церкву Преображення (цікаво з якого року
будови?), а напроти – місцевий магазин… Дорога вниз веде до мосту і далі до
села Дружба, до якого ще полями і полями добиратися… Перед мостом з правої
сторони, очевидно, колишній будинок культури (там була на стіні вивіска, але не
було бажання йти читати зблизька)
10.
В долині – фрагмент ставу на річці
Слонівка… Тепер – калюжа з численними пірсами для рибалок…
11.
А це вид з головної дороги до центру
Батькова. Дорога мощена з базальтової бруківки (на Рівненщині то дуже поширена
практика) не всім до вподоби – поруч наїздили звичайну грунтівку…
12.
Ну і ще одне – тут на всіх важливих
перехрестях стоять фарбовані на блакитно дерев’яні хрести на яких
висять різнокольорові стрічки…
13.
При головній дорозі в полі побачив
таку-от конструкцію… Думаю, на ній щось сушили…
14.
А так виглядає з дороги забудова
села
БАШАРІВКА
15.
В радянський час називалося –
Приски. Від головної дороги спускаюся метрів двісті вниз в село (коли вийшов з автівки). Передімною
деревяна православна церква Введення з 1956 р. Всередині – богослужіння.
Зафотографував її. Центральна дорога в селі…
16.
Вид зі сторони церкви на південь, на
долину річки, на якій виблискують у проміннях дефіцитного весняного сонечка
водяні плеса…
17.
Дорога:
Повний квиток зі Львова до Радивилова - 16 грн. (назад також 16 грн.). Час в дорозі електричкою (зі Львова до Радивилова) - приблизно 2 год. 15 хв.
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Ця конструкція напевно для снігозатримування. От тільки нема що затримувати...
ВідповістиВидалитиТак не думаю, адже тоді таких конструкцій мало б стояти більше, а їх стояло всього-то (скільки є на фото). Снігу давно нема, тому ті конструкції мали б всі забрати. І скільки снігу ті щити затримають і головне чого вони стоять віддалено від дороги? Все ж дотримуюся думки, що на ті конструкції щось стелили (розвішували)...
Видалити