Радивилів

Менше аніж за тиждень я знову опинився у місті, яке колись було прикордонним зі сторони російської імперії, щоб згадати свою першу поїздку сюди далекого лютого і сніжного 2011 року ..

Допитливі мене запитають: чому саме Радивилів? Ну, все просто – сюди здолбунівська електричка відправляється з головного двірця Львова аж о 10.30 – можна і виспатися і зранку ще встигнути щось корисного зробити… 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Ну то як, поїдете зі мною на коротку віртуальну екскурсію, щоб хоч в загальному побачити що це за такий райцентр?

Можливо, ви також приїдете до Радивилова залізницею на місцевий вокзальчик

01.

Біля залізничного переїзду московський патріархат у 2014 році освятив тимчасову деревяну каплицю – це для початку, бо планують будувати повноцінну церкву

02.

До центру містечка веде вулиця Почаївська. Якщо вам ліньки ходити пішки навіть на маленькі відстані (навіть після понад двогодинного сидіння в нагрітій електричці), можете сідати на місцеву маршрутку (РЕМ-автостанція), яка досить регулярно їздить. Але ж якщо ви змогли зробити над собою нелюдське зусилля і підвести свій зад з теплої хати і приїхати в цей Радивилів, то якось не гідно їхати по цьому містечку маршруткою…) Добре, йдемо далі. Поблизу вул. Почаївська, по праву руку недалеко переїзду, тягнеться в похмуре радивилівське небо церква Різдва Пр. Богородиці (київський патріархат) з 1997 року.

03.

Рухаюся вперед… Ось по ліву сторону вул. Почаївської не можливо не побачити каплицю св. Марії Магдалини (московський патріархат), первісно збудовану 1715 року, потім знищену, відновлену 1991 року (на стіні каплиці є інфо і фото про неї)

04.

А це власне сама вул. Почаївська з одноповерховою забудовою, обрізаними деревами і не зовсім нормальними тротуарами…

05.

На цьому місці була синагога, потім кінотеатр ім. Стрижака, а тепер ресторанчик якийсь…

06.

Пам’ятний хрест героям ОУН-УПА

07.

Це все було при вул. Почаївській… Прошу-прошу, ви вже (так скоро!) прийшли в семе серце Радивилова – на площу Незалежності

08.

09.

Парад казкових і реальних створінь з пластику біля одного з магазинів в центрі…

10.

У пам’ять про Героїв Небесної Сотні…

11.

Мабуть, найсимпатичніше місце в центрі, яке я побачив – пішохідний Бульвар Черняка, який з’єднує вулиці Кременецьку і Франка

12.

За пару метрів від площі Незалежності по вул. Почаївській побачите, мабуть найбільший храм містечка – недобудований у 1930-х роках костел, який громада київського патріархату перетворила на Вознесенську церкву

13.

14.

15.

16.

Поблизу, на стратегічному роздоріжжі, ось такий пам’ятник все ще нагадує, що один чоловік з двома жінками може ого-го)))

17.

Про пам’ятники… В районі центру Радивилова їх до вибОру – до колЬОру)

Воїнам визволителям біля міського парку по вул. Кременецька

18.

Воїнам-афганцям і тим, які загинули в Чорнобилі

19.

Засмучений Шевченко і єдиний вінок, який не забрав вітер…

20.

Знову визволителям (біля Районного центру зайнятості)… Правда, ті двоє кидаються якраз на схід, в сторону Маскви)

21.

Ну що ж, якщо вас ще не болять ноги від ходіння по Радивилові і вас часом не збив один з численних місцевих велосипедистів, тоді ви побачите найгарнішу, на МОЮ ДУМКУ, місцеву церкву О. Невського на вулиці, звичайно, Невського… Її закінчили будувати в 1874 році і чудом вона пережила всі війни і совєтів і тепер її має московський патріархат

22.

23.

24.

Як думаєте: це показуха чи реальна необхідність? (хто не зрозумів, це нова брама на суттєво розширену територію при церкві О. Невського)

25.

Місцеві вулички замощені базальтовою бруківкою…

26.

Недалеко на північ від найсимпатичнішої радивилівської церкви, на тихій вулиці Г. Сковороди, між будинками, у 2010 році освятили малесеньку церкву-каплицю Преображення – по її розмірах можна зрозуміти, що греко-католицька громада в містечку малочисельна…

27.

З вул. Г. Сковороди я повернув на вул. Широку і вийшов просто до міського цвинтаря. На ньому збереглися дві каплички…

28.

Ось ця симпатична…

29.

А інша – колишні залишки нави цвинтарної церкви Павла Фівейського з ХІХ ст.

30.

Поблизу не можна не підійти і не подивитися на скульптури біля родинного склепу…

31.

Не дуже далеко на схід від цвинтаря, по вул. Кузнєцова, стоїть розбудована каплиця св. Амфілохія Почаївського (посвячена у 2011 році як церква, московський патріархат)

32.

33.

До речі, Радивилів мультирелігійне і віротерпиме місто. А ще через його протяжність з півночі на південь тут без ровера ніяк – ось найбільша кількість «залізних коней» в «закритій стайні» які я побачив біля залізничного вокзалу…

34.

А якщо ви дістанетеся радивилівської автостанції по вул. О. Невського, то вам, як гостю, обов’язково нагадають наскільки Радивилів вже постарів…

35.

Ось такий він Радивилів за півтори години пішого перегляду… Якби мене запитали, як я можу охарактеризувати це містечко, я б задумався… «Ах, яке красиве», - язик не повернеться сказати, але крикнути «Та це повний відстій!» також не правильно… Воно якесь таке… нейтральне, чи як… Без емоційне… Я можу бути не правий, звичайно, то відвідайте Радивилів і самі складіть про нього думку…

Витрати на дорогу:

Повний квиток Львів-Радивилів на електричку Львів-Здолбунів – 16 грн. (з Радивилова до Львова на електричку Здолбунів-Львів також 16 грн.) 

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ