Навіть якщо вас не цікавлять старі військові об’єкти,
навіть якщо ви у житті надивилися всіляких руїн і навіть якщо ви скептично
посміхаєтеся при слові «містика» - приїдьте до Тараканівського форту… Думаю, ви
будете вражені… Чим? А про це – далі…
Під час відвідин міста Дубно я б не
простив собі, якби не зміг все спланувати так, щоб побачити на власні очі
хвалений багатьма форт у лісі недалеко села Тараканів… Коли вперше потрапили на
очі його фото в інтернеті, вже в той час я вирішив що маю неодмінно до нього
дістатися. І ось настав цей день…
У Дубно я питаю місцевих яким
номером маршрутки можу доїхати до залізничного переїзду. В результаті сів на
17а (якщо не помиляюсь) і за 3 гривні опинився в іншій, потрібній мені частині
міста. Біля залізничного переїзду я рухаюся по вул. Мостова паралельно до колії
на захід. За моїми підрахунками від переїзду до форту трохи більше трьох
кілометрів. Йду я асфальтованою дорогою, по якій туди-сюди ганяють «фури» і
автівки, які їдуть з київської траси на південь, в сторону Кременця. Дорога
постійно біжить поряд залізниці. Врешті асфальтована дорога повертає праворуч
до села Тараканів, а мені на цьому перехресті йти прямо…
01.
Звичайна польова дорога, на моє
щастя була сухою (після дощу йти по ній мабуть не дуже)… Праворуч на полях люди
вже щось садять – надворі тепло, сонячно… Після сонної зими на волю вирвалися
рої бджіл, які безперервно гудуть над жовтими бруньками верби… Зупинився на
хвилин десять трохи поїсти і відпочити… Дорога веде на пагорб, до
лісу… Саме там, десь за деревами і ховається він…
02.
Також на моє превелике щастя надворі
світить сонце і в цей час навіть один у незнайомому лісі почуваєшся не так
неприємно, якби, наприклад, було похмуро (думаю, тоді б я сам в той ліс не
пішов…). Тільки-но дорога привела до цього лісу, як розійшлася ліворуч і
праворуч. У мене в руках схема розташування форту в лісі і тому вважаю, що
потрібно йти ліворуч. Напишу третє своє щастя – на деревах ще нема листя і все
навколо добре проглядається… Трохи пройшов дорогою – зупинився. Дивлюся на
небо… Дерева тут обплетені диким виноградом (чи щось на кшталт цього)…
Мальовничо так…
03.
В лісі, на відміну від поля, вітру
не чути… Якась зловісна тиша навколо… Іноді чути як впаде гілка чи птах злетить
з дерева – і відразу навколо відлуння йде… Піднявся дорогою практично на сам
верх пагорба. Дорога повертає праворуч і вниз. І ось ноги і очі привели мене до
такої картини…
04.
Передімною вхід в тунель. Я так
розумію, що сам форт десь там, за тим тунелем. З одної сторони цікавість, з
іншої налазить нав’язливе відчуття… Не зовсім позитивне… Перед входом
оглянувся навколо чи ніхто не йде в мою сторону… Нікого не чути… Ліхтаря з
собою я не мав, тому включив мобілку і зайшов у тунель…
05.
Різкий перепад температури… Відлуння
кроків у тунелі розлітається навколо і виривається надвір… В кінці довгого
тунелю врешті-решт побачив те, заради чого сюди прийшов – розкриті чорні
ненажерливі пащі двоповерхового цегляного монстра…
06.
Я десь хвилину стояв у майже повній
тиші, а в голові стільки емоцій налетіло… Трохи оговтавшись від побаченого
починаю роздивлятися… Бачу, навколо споруди форту є високий земляний насип,
внизу якого (зі сторони форту) зроблені ось такі ніші…
07.
Коли споглядаєш його, то не можеш
зрозуміти, які ж людські і матеріальні ресурси треба було залучити в другій половині
19 століття тодішній російській владі, щоб звести такий об’єкт…
08.
Товстенні стіни з цегли і каменю…
09.
Деякі входи у підземелля засипали
або замурували і зробили на стінах попереджувальні написи…
10.
Фрагмент не побитої стіни дає
уявлення, яким виглядав форт в оригіналі…
11.
Після останньої війни форт планували
пристосувати під різні цілі – тут видно, що завалили перекриття в ніші і
замурували вхід..
12.
Цегляним стінам добряче дісталося за
стільки років і стільки подій…
13.
Не знаю чому, але коли я поволі
обходив цю потвору, складалося враження, що за мною …хтось збоку чи зверху
спостерігає… Ну, уявіть, що навколо тиша і ніби нікого, але ніби щось не те…
Попри все трохи заглянув всередину…
14.
Вражаюче, що тут витворяють дерева – з останніх сил чіпляються коренями за вертикальну цегляну стіну…
15.
Просто ідеальні декорації для зйомки
фільму жахів чи містичного трилера…
16.
Масштаб виконаної колись роботи просто не
описати…
17.
Один з багатьох переходів у форті…
Зайшов тільки тому, що світило сонце…
18.
Зверху все повністю заросло
деревами, по стінах звисають водоспади в’юнких кущів…
19.
Галерея форту – одне з типових фото,
яке на згадку роблять собі відвідувачі…
20.
Виглядає ніби лежить поранений
велетень, якого ніхто і ніколи не зможе повністю добити…
21.
Надивився на нього зблизька і пора
вже йти…
22.
Форт оточують два високі насипи з
підпірними стінами, між якими такий простір…
23.
Насипи зарослі абсолютно містичними
деревами – не пригадую, щоб десь в лісі таке бачив…
24.
По периметру захисних стін туристи
витоптали широкі доріжки…
25.
26.
Не верх насипів то тут то там з низу
ведуть круті стежки (на щастя, їх добре видно через відсутність листя на
деревах…). Мабуть, відчуття, що за мною хтось стежить, трохи притупилося, тому
природна цікавість потягнула мене лізти на верх, щоб подивитися що далі… Ось
частина форту і простір навколо нього, по якому я ходив (вид з висоти першого
насипу)…
27.
28.
В цей період добре видно дах форту…
Під час будівництва об’єкту тоді тут застосували новий матеріал – бетон…
29.
Один з переходів у насипах…
30.
Вид з верху першого насипу на
простір між другим насипом…
31.
Походивши стежками і дорогами біля
форту почав шукати звідси вихід… Коли його знайшов, сонце почало ховатися за
хмари… Таким я востаннє в цей день побачив захисні стіни з головного в’їзду
на територію форту зі сторони
київської траси…
32.
Я вже зібрався йти, як в лісі
недалеко зупинилася біла «ГАЗель». З неї вийшли чоловіки. Не знаю хто вони і
звідки. Думав почекати коли вони підуть. Та все ж пішов до виходу. Один з них
зі здивування дивися на мене, видно, що не чекав тут одинокого мандрівника
зустріти… По звуку автомобілів чути в якій стороні траса… Подумав, що пряма,
заросла обабіч деревами дорога, на яку я вийшов, мала б вивести на потрібну трасу…
33.
І справді – через деякий час я
опинився ось в цьому місці – після вказівника «Тараканів» є поворот з траси в
сторону цвинтаря.
Не пропустіть на швидкості цей поворот – тоді зможете дорогою
доїхати (чи прийти пішки) до Тараканівського форту або Нової Дубенської фортеці
– місця, від якого ви навряд чи залишитесь без незвичних і незабутніх вражень!
Практична інформація:
Доїхати можна попуткою або
маршруткою або електричкою. Якщо їхати трасою зі сторони Львова, то виходити на
початку села Тараканів. Початок дороги до форту з траси Київ-Чоп (дивитися на карті).
Від траси до початку форту приблизно
750 метрів. Якщо їхати електричкою Львів-Здолбунів, то виходити на станції Кам’яниця-Волинська.
Зі станції вийти на трасу і повернути праворуч. Далі йти
по трасі 1,9 кілометра до вище названого повороту в напрямку форту.
Думаю, зайве нагадувати, що у форті
можна легко покалічитися чи отримати більші неприємності, якщо не бути уважним
і обережним! Також я б все таки не рекомендував тут ходити одному – сліди
навколо вказують, що тут люблять відпочивати і пиячити різні компанії, від яких
можна чекати чого завгодно. Якщо дуже захочете подивитися приміщення форту,
обов’язково візьміть з собою якісний ліхтар!
Бажаю вдалої і приємної
поїздки!
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар