Відвідати столицю Закарпаття, згадати як це
було, коли я вперше туди потрапив, а також піддатися всеукраїнському
туристичному психозу «Всі до Ужгорода на сакуру!» я планував-планував і в один
прекрасний день взяв і поїхав… Що з того вийшло – читаємо далі…
Для мене синонім слова «далеко», це
– «до Ужгорода». Бо все думав і був переконаний, що туди справді далеко, тому
треба їхати через ніч потягом зі Львова… Та цього разу заради експерименту я
вирішив по-іншому – доїду зі Львова комбінованим методом – пасажирською
електричкою Львів-Мукачево, а з Мукачево до Ужгорода – маршруткою, яка їздить
часто. Назад до Львова аналогічно. І все – за один день!
Вівторковий ранок. У Львові +7
градусів, вологість жахлива, похмуро, тому бажання якнайскоріше опиниться по
ту сторону Карпат, де цього дня обіцяють комфортні до +20 градусів, сонце і свіженький північний вітер, набирає сили). Дорога до Мукачево мені чесно вже
трохи набридла… Хоча завжди отримую насолоду розглядаючи з вікна електрички
краєвиди перед Бескидським тунелем і після нього… Після Воловця на небі сонця
щораз більше, а в Сваляві вже сонце світить ого-го) Мукачівська електричка
традиційно прибула до кінцевої станції вчасно і я не гаючи часу зі станції йду
швидким кроком вулицею паралельно до колії в напрямку автостанції Мукачево. За
моїми підрахунками відстань всього два кілометри. На жаль, я зробив помилку (як
і перший раз) коли заходив до автостанції з тильної сторони (треба заходити з головної сторони, з вул. Академіка Павлова).
А так, хто не в
курсі, місцева автостанція більше подібна до китайського Шанхаю з купою кіосків
та яток, між якими шукайте вхід до самої автостанції). Дивлюся на перонах стоять
автобуси, серед них є на Ужгород (поряд стояв на Берегово і мені відразу
вигулькнуло недавнє бажання поїхати до мадярів в Україні)). Йду в касу, беру квиток
до Ужгорода, прийшов до маршрутки, в ній нікого… Водій побачивши мене подивився
на квиток і я сів до автобуса чекати… За хвилин десять трохи прийшло пасажирів…
Серед них почув як дівчина по мобілці з кимось «шекала» на мадярській мові –
незвично так… Врешті маршрутка поїхала петляючи 15 хвилин вуличками Мукачево… Оскільки дорогою до Ужгорода мені довелося всього
раз їхати і то давно, то я з цікавістю дивися у вікно…
Точно запам’ятав
в одному селі заклад “Мулен Руж» (фарбований, звичайно, в РУЖовий колір:), а також при трасі, на схилі (!) зменшена копія футбольного
поля, зроблена до «Євро-2012» і на табло прапорці України і Польщі, а під ними
рахунок 4:4))
Нарешті маршрутка приїхала на
ужгородську автостанцію… Вже за звичкою йду дивитися і перефотографувати
розклад автобусів. Дивлюся, що на Мукачево маршрутки курсують щоп’ятнадцять
хвилин, тому вибрав собі відправлення о 14.50. Витягую карту міста – і вперед! Тільки перейшов на іншу
сторону проспекту Свободи – побачив першу на моєму шляху сакуру (потім я їх ще
надивлюся і надивлюся)). Пройшов проспектом до площі Кирила і Мефодія. Мені
праворуч. Біля перехрестя просто сліпить очі великий храм Христа Спасителя
01.
Рухаюся вул. Швабська до кінця, до
озелененою площі Шандора Петефі. Тут, серед соковитої закарпатської зелені,
налитої гарячим закарпатським сонцем, в оточенні цілої поляни братчиків (такі
квіти), стоїть памятник видатному угорцю Шандору Петефі
02.
На маленькій вуличці, яка сполучає
площу з пішохідним мостом через Уж, на тлі магазину «Ужгород», якось втиснувся
атракціон для дітей… Пішоходам доводиться це все обходити…
03.
Переходжу пішохідним мостом через
річку. Вид праворуч (на протилежному березі видно колишню синагогу)
04.
А це вид ліворуч (видно початок
довжелезної липової алеї на одній з набережних)
05.
Перейшов на іншу сторону і повернув
ліворуч. На куті площі Євгена Фенцика стоїть пам’ятник художнику Гнату Рожковичу
06.
Йду собі по Набережній Незалежності,
біля якої дивлюся є частинка Львова – приємно)
07.
Перспектива пішохідної вул. Корзо з
набережної…
08.
Вид на пішохідний міст по якому я
йшов…
09.
Сама Набережна Незалежності схована
від сонця під могутніми кронами липових дерев… В чудову погоду сидіти тут на
лавці і спостерігати за мілким Ужом – поаний релакс!))
10.
Попід деревами був довжелезний ряд
дерев’яних кіосків, в яких чого тільки нема для туристів (за два дні до мого приїзду
закінчився популярний “Сакура Фест»)
11.
Пам’ятник Августину
Волошину, президенту Карпатської України…
12.
Я вирішив повернути з набережної в
сторону центру. Спочатку не зміг зорієнтуватися по карті де я є, але якось
визначив своє місце перебування і з Поштової площі пішов на захід, по вул.
Довженка. В мене була інформація, що на цій і паралельній вулиці Ференца Ракоці
мають рости хвалені багатьма сакури. Мені сподобався ось цей будинок по вул.
Довженка
13.
А це і є забудова вул. Довженка. На
передньому плані – дерево японської вишні…
14.
Хто був терплячий – тепер показую
те, за чим сюди в цей час їде чи не пів України) Так, сакури в Ужгороді цього
року розквітнули дещо раніше. Спершу, коли дивишся на це осипане рожевим цвітом
японське чудо – виглядає симпатично і чарівно. Проте за деякий час звикаєш і
перестаєш навіть звертати увагу на неї… Звичайно, люди роблять під тими
сакурами селфі, фоткають одне одного, всі такі задоволені виглядають… Ну добре,
покажу декілька загальних і близьких фото японської вишні, яка на момент мого
приїзду вже почала відцвітати – на тротуарах і дорогах вітер нагромадив море
рожевих пелюсток , які з кожним поривом вітру летіли немов бджоли на мед) Далі –
без коментів…
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
Пам’ятник двом художникам
в зеленому кутку при вулицях Довженка і Жупанатська
24.
Якщо піднятися трохи вгору по Жупанатській,
то побачите дві споруди: перша - костел Закарпатської Реформаторської Церкви
(богослужіння українською і мадярською мовами)
25.
26.
Навпроти цвітуть тюльпани і ще
якийсь кущ
27.
28.
Друга - Закарпатський художній музей
29.
Перед ним – ліхтарі, які обвив дикий виноград…
Виглядає мальовничо…
30.
Шкода, що я не додумався зайти у
внутрішній двір цієї споруди… Перспектива вулиці Волошина…
31.
Місцевий стріт-арт
32.
Вказівник біля самого центру міста (Нульовий
кілометр)
33.
Знову перспектива центральної
пішохідної вулиці Корзо…
34.
У 2010 році скульптор Михайло
Колодко, завдяки меценату Сергію Ратушняку, виготовив фігуру «В пам’ять
про ліхтарника дядю Колю, який протягом десятиліть бездоганно виконував свою роботу»
35.
Римо-католицький храм святого
Георгія…
36.
Поруч в ніші будинку фігура Пр.
Богородиці, навколо якої цвітуть дуже пахучі квіти…
37.
В центрі на одній з вулиць на лавці
гріється під яскравим сонцем замріяна закохана парочка))
38.
Перспектива вул. Духновича в сторону
кафедрального собору…
39.
А ось і сам комплекс колишньої
резиденції єпископа з кафедральним собором Воздвиження…
40.
41.
42.
Я рідко заходжу всередину подібних
храмів, та цього разу вирішив заглянути…
43.
Навпроти собору – пам’ятник
імператриці(?) Марії-Терезії, а на
стіні – барельєфи різним видатним діячам…
44.
Перспектива вул. Духновича з іншої
сторони, від собору…
45.
Старовинні ліхтарики на будинку –
сприймається цікаво…
46.
Колишня синагога – сьогодні обласна
філармонія. Одна з найцікавіших і найяскравіших споруд центру міста…
47.
48.
49.
Від синагоги я пішов по вул.
Волошина в сторону замку… На цій вулиці є будинок, по стінах якого
переплітається дикий виноград…
50.
Оригінальна надбрамна арка з написом
латинкою…
51.
Перспектива вулиці Волошина в
західному напрямку…
52.
На цьому роздоріжжі потрібно
повернути ліворуч. Якщо хочете побачити замок…
53.
Оце і є скромний Ужгородський замок,
до якого я колись заходив, а сьогодні на це просто фізично нема часу…(
54.
55.
Вертаюся назад на роздоріжжя. На
цоколі старого будинку автентичні написи іноземною…
56.
Йду тихою вулицею Ольбрахта…
Праворуч - оранжерея і різноманітна зелень місцевого батанічного саду…
57.
При вході до нього побачив, як
жіночки фотографуються під рясними гронами квітів з дуже різким запахом. Коли
вони пішли, прочитав, що це «Вістерія (Гліцинія) рясноквітуча, Японія».
Бджоли біля тих квітів гули нон-стоп)
58.
По моєму, це квіти магнолії… Гарні…
59.
Приклад забудови вулиці Ольбрахта…
60.
З цієї вулиці повернув праворуч на
магістральну вулицю і відразу вийшов на міст через Уж, з якого відкривається панорама на Православну набережну, на якій можете здалеку побачити
Покровську церкву…
61.
Рухаюся весь час прямо і незабаром
опинився біля залізничного вокзалу… Це – стара будівля вокзалу (я добре пам’ятаю
шок від першого відвідання міста, коли побачив цю самотню обшарпану будівлю
станції Ужгород)), в якій після ремонту розташували приміський вокзал…
62.
…а головний вокзал тепер тут…
63.
Всередині чисто, просторо і навіть є
фонтанчик…)
64.
Для мене Ужгород весною – сонячний,
рожевий…
65.
…і мальовничо-зелений…
66.
Такими вийшли експрес-оглядини
найзахіднішого обласного центру країни, міста, в якому нема характерної
домінанти, а є суміш всього потрохи – і – різного… Міста, в якому ти ніби
затиснутий, але поки не вийшов до річки… Міста, в якому чомусь не хочеться
працювати… Сидіти б собі на лавці однієї з набережних в затемнених окулярах і
дивитися як біжить вода в Ужі… Так, як і час і життя…
Практична інформація (станом на 19
квітня 2016 року):
Дорога Львів-Ужгород
Електричка Львів-Мукачево
(відправлення зі Львова о 7.10, прибуття до Мукачево о 11.15. Вартість повного
квитка у вагон третього класу = 34 грн., у вагон другого класу = 45 грн.). Від
залізничного до автовокзалу в Мукачево відстань 2 кілометри. Пішки швидкою
ходою = 20 хв., середньою ходою = 25-30 хв. Можна доїхати на таксі чи
маршруткою (номера не знаю).
Відправлення з автостанції Мукачево маршруток
до Ужгорода – що 15 хвилин. Вартість повного квитка до Ужгорода в касі
автостанції (зазначене місце) = 21 грн. Вартість проїзду при оплаті водію
маршрутки = 18 грн. (чекати маршрутку потрібно тут )
Час проїзду з автостанції Мукачево до автостанції Ужгород = 1 година.
Дорога Ужгород-Львів
Щоб встигнути на зворотню електричку
Мукачево-Львів, потрібно щонайпізніше відправитися маршруткою з автостанції в
Ужгороді о 15.05 (щоб мати запас часу в Мукачево, краще відправитися о 14.50). Якщо
не сідати на автостанції по придбаному квитку з зазначенням місця (можливо в
будній день), тоді потрібно чекати на маршрутку тут .
Вартість проїзду з Ужгорода до Мукачево при оплаті водію маршрутки = 18 грн.
Час проїзду = 1 год. Пішки з автостанції до залізничної станції Мукачево = 25-30
хв. (або на таксі чи маршруткою).
Електричка Мукачево-Львів
(відправлення з Мукачево о 16.40, прибуття до Львова о 20.45. Вартість повного
квитка у вагон третього класу = 29 грн., у вагон другого класу = 45 грн.).
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар