Це всього чотири кілометри від міста Теребовля. Не мав наміру сюди
дістатися. Проте, що таке нещасні 4 км. коли в тебе є запас вільного часу і
розуміння, що Підгору більше не буде можливості відвідати. Що побачив і чи
варто вам побачити це – дивіться і читайте далі…
Давайте спочатку зорієнтую вас – хочете добратися до
Підгорянського монастиря (відомий ще з XII ст.) з Теребовлі, тоді рухайтеся по вул. Січових Стрільців на виїзд з
міста до села Зеленче (саме північна частина теперішнього Зеленчого колись
називалася «Підгоряни», звідси і «Підгора»). Як писав, з центру Теребовлі дорогою
до самого монастиря десь 4 км., мені це зайняло 45 хв. пішки. В цю сторону
маршрутки їздять, але так собі + у вівторок в Теребовлі виявився «базарний день»
і я на власні очі бачив як селяни з величезними торбами брали штурмом
бідолашний автобус…
Єдиний мінус – довелося йти болотистою обочиною, по дорозі
небезпечно, бо машини ганяють туди-сюди дуже швидко (гарний асфальт). Для фанатів
«зрізати дорогу» є варіант йти через військову частину і далі 400 метрів
через ліс – і вийдете просто до монастиря… Якщо не любите ходити пішки або
чекати на маршрутку, можете винайняти таксі.
Початок села Зеленче…
01.
А тепер УВАГА! Якщо їдете маршруткою чи автівкою, НЕ
ПРОПУСТІТЬ цей поворот з головної дороги до монастиря! (поворот на карті)
02.
Це легко зробити, бо: гарне покриття дороги дозволяє
їхати швидко + зверніть увагу як поставили інформаційний вказівник! Не лицем до
дороги, а …боком, тому не пропустити його можна хіба коли повільно рухатися.
Хто і чим думав, коли його встановлювали – не відомо…
Рівненький свіженький асфальт шириною на один автомобіль
тягнеться кудись вгору…
03.
Але насолода триває не до самого монастиря як думав –
тільки закінчилися хати, закінчився і асфальт. Далі - втрамбована щебнем дорога і
вже видно частини монастиря…
04.
Монастир стоїть на горі, віддалений від житлової
забудови. Ось я вже на місці і передімною відкривається такий-от вид (ліворуч дорога до монастиря, праворуч брама - до цвинтаря)…
05.
Навколо ні живої душі… Йду до головного входу на
монастирську територію…
06.
Невеличка площадка (вона і ж стоянка для автівок), з неї вхід
через браму, яка чомусь була привідчинена (мабуть, знали що я прийду :)…
07.
Як бачите брама є в мурі, західний край якого підкреслює
цілком непогано збережена кругла вежа…
08.
Заходжу на монастирське подвір’я. Оглядаюся.
09.
Нікого не видно і не чутно. Тиша
починає насторожувати. Але все це перебивають
враження і відчуття, що ти потрапив до особливого місця. Тут хочеться просто
підстрибнути і доторкнутися неба чи розбігтися з гори і стрибнути з парашутом в
цей безмежний простір чи просто заплющити очі і помедитувати…
Мене зустрічають два ангелики і строгі форми храму
святого Івана Хрестителя…
10.
Територія досить простора і більш-менш впорядкована,
принаймні якогось хаосу нема… Модернова скульптура з накриттям і стара дзвіниця –
тепер контрастні сусіди…
11.
Навпроти входу до церкви – старий хрест на постаменті, а
ліворуч вже виглядають давні руїни…
12.
Мабуть, через те, що навколо нікого не було + похмура
погода + мій настрій, але для мене ці руїни видалися чимось магічним, таким, що
притягує і затягує більше, більше, більше…
13.
На першому ярусі встановили двері – заглянув у шпарину,
всередині видно якийсь склад…
14.
Церква з протилежної від головного входу сторони. Проте
за її існування швидко забуваєш…
15.
Чесно, я не фанат руїн, але ця вежа… Ходив біля неї,
навколо неї, ніяк не міг надивитися…
16.
Ніби нічого особливого, але хочеться підняти голову вгору…
17.
…і побачити на обрамленні колись вікна нашкрябані дивні
написи…
18.
От що люблю, це – перспективи…
19.
Не одне століття пройшло, але каміння на стелі тримається…
20.
Збережений фрагмент круглої вежі зі сторони лісу…
21.
А таким побачите монастир, якщо від цієї вежі відійдете трохи
далі…
22.
Відразу зі сходу від монастиря є невеликий цвинтар. На
тильній стороні одного з сучасних пам’ятників вигравірували фрагмент цієї святині…
23.
А тепер ще раз УВАГА! Для справжніх романтиків! Якщо ви
їдете автівкою через Теребовлю, а надворі гарна погода і сонце вже котиться за
горизонт, знайдіть трошки часу, поїдьте тих чотири кілометри до Підгорянського
монастиря і звідти побачите настільки вражаючу панораму, що забудете про все на
світі !
24.
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар