Він, без сумніву, є символом цього стародавнього міста. Заради нього в
Теребовлі зупиняються туристи, щоб побачити все на власні очі. Ось що я побачив
12 грудня 2017 року…
Колись давно, ще в 2000-х роках я відвідав Теребовлю і
трохи запам’ятав цю масу каменю
на горі, яка височить над містом. У пору
року, коли на деревах нема листя, навряд чи можливо не побачити ці стіни, які
відомі ще з ХІ ст., майже з будь-якого кінця міста (хіба, якщо ви дивитеся
тільки собі під ноги…).
Не знаю чи на фото видно масштаб гори і мурів, але
незважаючи ні на що враження справляє цікаве…
01.
Схил гори, як на мене, дуже крутий, в мокру погоду
спробувати лізти по ньому може бути небезпечно…
02.
Головний вхід до замку з вулиці Зазамче…
03.
Я був дещо здивований побачивши при вході будку, в якій,
виявляється, продають вхідні квитки на територію замку (бо це є Теребовлянський
відділ Національного заповідника «Замки Тернопілля»)…
04.
Подумав, ну, добре, заплачУ скільки там коштує… Але зараз
не сезон, середина робочого дня, тому на віконечку каси (пише, працює щодня з 9.00 до
18.00) приліпили папірець з нагадуванням «Вхід в замок платний» (і дописаний
номер телефону касира). Цікаво, що вартість вхідних квитків не виставлена десь на видному місці, тому все це подібне до "за скільки домовитеся - за стільки і пропустять") Отже, якщо б ми були законослухняними цивілізованими
европейцями, тоді б тре було телефонувати касиру і чекати коли людина прийде,
щоб взяти з тебе гроші (але скільки?) за те, щоб просто подивитися на кам’яні мури… Але ж
ми насправді країна третього світу, де кожен сам собі «закон», тому… На доріжці,
яка вела серпантином від каси по схилу до замку, я здалеку побачив як сиділи
два чоловіки… «Мабуть, охорона або ж хтось з них касир», - подумав сам собі і
мій погляд зупинився на схилі гори зі сторони центру міста. Оцінивши ухил
схилу, прикинув, що зможу по ньому вилізти до замку. Потрохи, потрохи якось
виліз догори, віддихався після підйому і обернувся вбік…
05.
Зупинився поблизу південної вежі…
06.
Від неї паралельно до муру веде в північну сторону
доріжка…
07.
Якщо ви хоч трохи уважна особа, тоді
зможете побачите в мурі вставлені кам’яні таблички з написами…
08.
Доріжка приводить до входу в замок біля східної вежі…
09.
Як виявилося, цей вхід, як і решту інших входів на
внутрішнє подвір’я замку,
будь-яким способом зачинили…
10.
Погляд на подвір’я через ворота…
Всередині порожньо…
11.
Йду собі далі. Навколо тиша, нікого в цей час біля замку
нема… Обходжу східну вежу…
12.
Бійниці в її стінах…
13.
Я знав, що вона тут буде чекати, і це таки правда – стоїть
жінка на горі з каменю…
14.
Так увіковічнили Софію Хшановську та героїв оборони міста
Теребовлі 1675 року…
15.
Видно, що навіть в той далекий час деякі жінки вміли не
тільки командувати чоловіками, а й за певних обставин запросто могли відтяти
мечем (бачите в Софії меч?) голову (і не тільки) непроханим зайдам з Туреччини
або інших вороже налаштованих країв…
16.
Фрагмент північного муру…
17.
Можна посидіти під майже заспаними деревами і уявити на
мить, що творилося біля цих стін понад триста років назад…
18.
Поруч є така собі літня сцена для проведення масових
заходів…
19.
Пробувати шукати вхід всередину замку нема потреби, бачу,
що час невблаганно летить, тому вертаюся в це ж місце звідки виліз на гору і
кидаю прощальний погляд на Теребовлянську твердиню…
20.
А тепер мене чекає прогулянка безпосередньо по місту…
21.
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Немає коментарів:
Дописати коментар