Пару слів і пару фотографій про село, в якому довелося бути декілька
годин…
Це село можна побачити через вікно потяга, який їде зі
Львова до Ходорова… Я б його назвав «Довгі Глібовичі». Бо село справді
виявляється нереально довжелезне – я спеціально на карті Google міряв його
довжину з крайньої північної хати, до південної – мені видало відстань 8,8 км.,
хоча у Вікіпедії пишуть «близько 15 км.»!
Зважаючи на такі розміри, приміський
ходорівський потяг в межах села робить аж три зупинки. Я виходжу на головній
зупинці – станції Глібовичі…
01.
За вашою спиною – село Волощина, а перед вами центральна
частина Глібович, в напрямку якої веде пряма дорога…Та поверніть голову
праворуч, до залізничного переїзду… Бачите поблизу нього лякає всіх старий
дерев’яний будинок без вікон/дверей, який чомусь окремо стоїть при дорозі? Цікаво, що там раніше
було?
02.
Йду прямо. На роздоріжжі насипана могила «Борцям за волю
України», біля якої пам’ятний стенд “Героям небесної сотні»…
03.
Звичайно, ваша увага зупиниться на масивній фігурі вояка
УПА… Як на мене, не варто було нижню частину його плаща так динамічно
деформувати…
04.
Трохи далі, біля перехрестя доріг, на пагорбі, все ще стоїть
колишній костел Святого Христа(?), зведений в 1907 році…
05.
Розташований поруч чинного деревообробного підприємства,
брама перед ним зачинена… Проте, в мене був вільний час, тому запитав місцевого
школяра як мені зайти на територію костелу… Хлопчина порадив піти трохи вперед головною
дорогою, а потім повернути праворуч до брами підприємства, яка має бути
відчинена… Я саме так і зробив… Зблизька відразу видно, що костел перетворили
на якийсь склад чи щось подібне…
06.
Сигнатурку (вежу) з даху, ймовірно, скинули, хоча сам дах
і стіни будівлі все ще тримаються…
07.
З іншої сторони пробував робити декілька фото костелу,
щоб склеїти його панораму – тому не думайте ніби костел такий кривий, просто
нема місця, щоб відійти для нормального фото…
08.
Навколо нікого не було, тому зайшов у відчинені двері
давньої святині… Всередині доволі чисто, при вході праворуч ще є сходи на
колишні хори… Загалом нічого цікавого…
09.
Звідси я пішов сільською вулицею на південь… На подвір’ї
одного з будинків побачив дерев’яний хрест з металевою табличкою на ньому…
10.
Ще трохи вгору-вниз і ось стою біля єдиного на таке
велике село храму… Піднімаюся по схилу паралельно церкві вище і вище, можна
обернутися і завдяки максимальному зуму фотоапарата побачити сусідню Волощину і
її дві церкви – нову і нижче від неї маленьку стару дерев’яну…
11.
Вид на дзвіницю і глібовицький храм Успіння Пр.
Богородиці з верхньої частини цвинтаря… На перший погляд дзвіниця сприймається
дуже високою, але це – ілюзія)
12.
Храм зведений у 1929 році за проектом відомого свого часу
архітектора Лева Левинського…
13.
Розташований майже посеред села, якщо брати його відстань
від півночі до півдня у 8,8 км…
14.
За площею храм не такий і великий, зате дуже високий…
Також з трьох сторін він має галереї, до яких ведуть широкі сходи…
15.
Та ніби все… Мені пора на потяг, тому Великим Глібовичам
махаю рукою «До побачення».
16.
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!
Сподобався
пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!
Немає коментарів:
Дописати коментар