Мені аргументовано не радили їхати в це місто… Але я хотів на власні очі
переконатися, чи справді все так є, як мені розповідали…
На трасі з Луцька до Ковеля на зупинці в селі Рокині
сідаю в маршрутку, яка їде до Рожища (наголос на букву «о», а не «и»), оплачую
за проїзд 11 гривень і незабаром автобус в селі Копачівка з траси повертає
праворуч… На вказівнику пише, що в місто їхати чотири кілометри… Дорога вся в
ямах, на якій автобус трясе, наче на якомусь вібраторі…
Пару слів про місто. Районний центр, який річка Стир
ділить на більшу західну частину і меншу – східну під назвою район Волнянка… Є
залізнична станція… Також це місто давно відоме своїм сирзаводом…
Приблизно пів одинадцятої ранку в суботу виходжу з
маршрутки на зупинці перед залізничним переїздом в Рожищі. Спочатку йду на
залізничний вокзал… Збудований в 1903 році… Дорогою зауважив, що в місті рясно
зацвіли різними кольорами плодові дерева… Прийшов… Слово «вокзал» тут не
підходить, просто - «залізнична станція»…
01.
Оскільки в цей час на платформі стояли люди, я згадав, що
зараз має бути електричка на Ковель… І тут мене почав гризти хробак вибору –
лишитися того Рожища, сісти на електричку і поїхати далі, чи все таки йти
подивитися місто? До слова, з електричками тут дуже слабо – з Рожища на Ковель
їде чотири електрички на день, а в сторону Ківерців – усього три… О’кей, цього разу електричка поїде без мене… Вернувся назад до переїзду, повернув на центральну
вулицю Незалежності… Поки-що все виглядає якось ніяк…
02.
Для мене саме забудова міста формує його ауру і
сприйняття… От йду головною вулицею Рожища, а навколо совєтської архітектури
будинки…
03.
І спробуй тут думати, що тобі це подобається…
04.
Можливо після них буде щось цікавіше?
05.
Пам’ятник
25-літтю Чорнобильської трагедії… За ним
видно місцевий музей…
06.
Опа, раптом вулиця Незалежності стала значно ширшою… Хоча
типова радянська забудова нікуди не зникла…
07.
На цьому перехресті оформлення стіни крамниці…
08.
Далі, на протилежній стороні вулиці, видно прапор міста
(на жаль, не вийшло його сфотографувати), розташований біля доглянутої і нової
території, де стоїть хрест і напис «Борцям за волю та незалежність України»…
09.
Навпроти нього на площі встановлений годинник… Чесно, я
думав буде щось цікавіше… Час відраховує правильно…
10.
Позаду годинника маленький парк на березі озера…
11.
Посеред парку височить пам’ятник “Воїнам-землякам які загинули
в боях за свободу»…
12.
Нова церква…
13.
Вернувся знову на головну вулицю… Мені стало цікаво, де ж
тут центр? Ходив, роздивлявся, так зрозумів, що цей скверик і є центр Рожища…
14.
По-перше, тут масове скупчення людей, велосипедів і
маршруток… По друге, тут поворот на єдиний міст, який з’єднує західну і східну частини міста… А посеред скверу стоїть не Шевченко чи Франко, а штампована
фігура Хмельницького…
15.
Звідси за пару кроків видно «позолочені» верхи церкви
святого архангела Михаїла…
16.
Святиня збудована в 1920 році…
17.
Зовні, як бачите, нічого цікавого…
18.
Якщо підете вулицею Гагаріна далі на захід, туди, де
видно високий шпиль, тоді оціните масштаб найбільшого храму Рожища – костелу Преображення
Господнього, стіни якого утепляють пінопластом…
19.
Оскільки ворота на його територію були відчинені, я
зайшов зробити фото зблизька. Коли виходив, мене побачив ксьондз
(римо-католицький священик цього костелу), який заїжджав автомобілем на прикостельну
територію (позаду костелу він має житловий будинок) і якось
здивовано-насторожено дивився на мене через вікно автомобіля… Скажу вам, що
костел реально великий і високий, тому його важко помістити в кадр, бо відійти
на певну відстань можна хіба що в західному напрямку…
20.
Збудований, як і Михайлівська церква, в 1920 році… З того
часу його вежа зі шпилем тягнеться у волинське небо…
21.
Хоч костел зовні стриманий, частково оновлений «під євро»,
з відсутністю деталей – як би там не було, так, це найцікавіша річ, яку можна
побачити в Рожищі…
22.
Хоча є варіант - поблизу костелу побачите кільце на
перехресті двох вулиць, а посеред кільця на своєрідному постаменті історичний пам’ятник паровозу “Engine”…
23.
Отаке воно Рожище… Біля
його центру сідаю в будь-яку маршрутку, яка їде в сторону Луцька, щоб побувати
в наступному і останньому цієї суботи місці… Дочекайтеся свіжого посту!
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!
Сподобався
пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!
Немає коментарів:
Дописати коментар