Невелике селище на трасі Луцьк-Ковель і залізниці Ківерці-Ковель, яке,
за моїм планом, я мав побачити однієї квітневої суботи… І побачив…
Отож, в Рожищі виявилося, що звідси на Ковель маршрутки
не їздять, тому треба сідати на будь-який автобус, що курсує в напрямку ковельської
траси і вже в селі Копачівка пересідати на маршрутку в сторону Ковеля.
Так і
зробив – за шість гривень (на чотири кілометри дороги) добрався до Копачівки, а
там відразу приїхала маршрутка до Ратно, яка через 25 хв. (за 20 грн.) привезла
на зупинку в Голобах. Таким побачите селище з автобусної зупинки…
01.
Що маємо на перехресті при в’їзді
в селище? Праворуч – масивний кам’яний хрест, ліворуч – пам’ятник
загиблим у Другій світовій війні… На Волині такі речі шанують і підтримують в
належному стані, просто про декомунізацію тут ніхто не чув, тому радянська
зірка досі жива…
02.
Поруч двоповерховий дерев’яний
будинок в популярному на Волині блакитному кольорі… На його стіні ще збереглася з совєтських часів(?)
табличка «Контора Голобського СТ»…
03.
З тильної сторони будиночок не такий цікавий…
04.
О так, я бачу-бачу цегляну вежу, вже поспішаю до тебе… На
першому перехресті ліворуч – і вид на нього з відстані…
05.
Заходжу на подвір’я, знайомлюся ближче…
06.
Костел збудований протягом 1711 – 1728 років…
07.
Скільки тут цегли пішло, важко уявити…
08.
Реально великий, як для такого селища… Зараз потрохи костел
відновлюють…
09.
Навпроти нього, через вулицю, давно відновлена
Георгіївська (Юріївська) церква…
10.
Зведена 1783 року… Гарний ракурс, правда?
11.
Загальний вид на неї і дзвіницю з заходу (з території
лікарні)…
12.
Фреска на фронтоні церкви… Дивний намальований годинник,
на циферблаті якого навічно зупинився час без п’яти
хвилин дев’ята година (ранку чи вечора)?
13.
Дзвіниця повністю дерев’яна, збереглася ще з XVIII століття…
14.
Далі рухаюся в сторону залізничного переїзду… На стіні одного
з непримітних зовні будиночків заблистіла якась табличка… Підійшов ближче, щоб
прочитати…
15.
Перед переїздом повертаю праворуч… Відремонтований
будиночок, в якому тепер Дитяча музична школа…
16.
Прямо по курсу, на краю залізничної станції, величенька
водонапірна вежа…
17.
Залізнична станція зі сторони колій… Мені сподобалася…
18.
З протилежної сторони все вже не так цікаво…
19.
Рівненьким асфальтом вулиці рухаюся від станції в
напрямку до парку… Щоб ви уявляли Голоби – от вам типова забудова селища…
20.
В місцевому парку стоїть шалений галас… Таке враження, що
тут живуть тисячі і тисячі ворон… З відповідними наслідками для перехожих через
парк… А в ньому лякає своїм виглядом колишній садибний будинок родини Вільгірів…
21.
Так розумію тут був головний вхід…
22.
Пишуть, що будинок збудований на початку ХХ століття…
23.
Час і люди зробили свою справу – повна руїна…
24.
Акуратно заглянув всередину, хоча там нема на що дивитися…
25.
Недалеко від цього жаху побачите відновлену будівлю… Якби
я не побачив там священика і ліхтаря з
маківкою, які мають встановити на дах, то ніколи б не подумав, що там зараз
церква (кажуть, що первісно це була в’їзна брама до маєтку
Вільгірів)…
26.
Навпроти неї, через вулицю, практично на подвір’ї
одного з житлових будинків,
побачите колону з пошкодженою фігурою
Пр. Богородиці…
27.
Праворуч неї скульптура св. Яна Непомука…
28.
Ліворуч – св.. Антонія Падуанського (всі скульптури датовані
початком XVIII ст..)…
29.
В мене ще був час, тому подумав, чому б не піти
подивитися на старий польський цвинтар, розташований на північній околиці
Голоб, при дорозі до села Калиновник… Цвинтар виявився майже повністю розбитий…
30.
На постаментах збережених пам’ятників
поставили лампадки… Хоча тут картина
неприємна (бачив навіть одну могилу повністю розкопану)…
31.
Ну все, на сьогодні вистачить Волині… Голоби прощавайте,
мені пора додому…
32.
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!
Сподобався
пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!
Немає коментарів:
Дописати коментар