Як я зробив пішки 16-ти кілометровий круг дорогами біля Турки, яка вже зовсім "не забите село"... Не вірите?
До речі, мій новий канал на YouTube !
У пятницю раненько (6.40) стартую електричкою Львів-Сянки. До Турки їхав 4 години. Щоб "не знесло дах" від тривалої поїздки, трохи читав-малював. 10.40. Станція "Турка". Знаю, що мене чекає п'яти кілометровий шлях на головну дорогу. Тільки навіть не здогадуюся, який буде перепад висоти! Йду вулицею попри залізницю. Погода - краще не побажаєш! Після чергового повороту починається підйом. І так до самої дороги яка веде до Борині. Майже піднявся вгору. Оглянувся назад (хатинки на фото - це частина Турки)
При дорозі з традиційних природних конструкцій вже забрали сіно
Вийшов на трасу, бачу на протилежній обочині спиною до мене сидить-відпочиває якийсь велосипедист. Я до нього. Молодий чоловік очевидно трохи налякався незнайомця. Питає чи ця дорога до Турки. Та, до Турки. По акценту видно, що поляк. Я лізу до свого наплічника, дістаю карту. "О, маш мапе?", - питає чоловік. Ясно, як же в горах без мапи. Показав де ми є. Велосипедист каже, що ніби друг вже поїхав. Швидко бере ровер і педалує на північ. Я хотів з ним ще поспілкуватися, але той, мабуть, налякався "украінскєго туристи-нацйоналісти" (тобто, туриста-бандерівця:-))). Йду трасою в напрямку до Турки. Праворуч побачив зупинку "Мельничне" (село десь там, в долині)
З дороги між смереками видно деревяну церкву в Мельничному - мета моєї подорожі
А це вид у протилежну сторону. Ці хати - то також Турка? Принаймі нумерація хатів продовжується з райцентру. Одним словом - звідти я прийшов...
Коли при трасі побачив житлові будиночки - став уважним. Ага, ось і мало примітний поворот до села
МЕЛЬНИЧНЕ
Дорога традиційна - розмита дощами щебенево-камяна основа
Прийшов до місцевої деревяної церкви св. Арх. Михайла 1923. До речі, церква належить московському патріархату. Вхід на територію тільки один. Зайшов, зробив її фото. А, був просто шокований, коли побачив на стіні дзвіниці просто ГІГАНТСЬКЕ деревяне розп'яття (витесане, ніби з суцільного дерева, висотою десь більше половини людського зросту!) - скільки їздив нічого подібного не бачив!!!
Думав є інший вхід на прицерковну територію, нижче по схилу. Пішов попри огорожу - та яке там!
Греко-католицька громада Мельничного вирішила не здаватися в "ісконноє русскоє православіє", тому в долині, за потоком збудувала свою церкву
Тут же, у центрі, поблизу дороги стоїть місцева загальноосвітня школа з пластиковими вікнами
Оскільки часу до електрички є досить, вирішив йти дорогою через Мельничне. Ну що тут сказати - типове гірське село. На подвір'ях - бардак, гноївка зі стайні тече прямо у потік, багато хатів "сто років" не ремонтували. Людей на вулиці практично не видно. Якась бабця, прикрикуючи на онуків, йде попри потік до дому
Рухаюся дорогою вниз-і-вниз. Думаю, коли ж то Мельничне закінчиться? Аж поки випадково не звернув увагу на одну таблицю. Виявляється, я вже у селі
ЗАВАДІВКА
Зрозуміло, що ніяких дорожних вказівників тут нема. Навіть з дороги Турка-Ільник поворот до Мельничного ніяк не позначений! У Завадівці при дорозі побачив якусь довгу будівлю з обваленим по середині дахом
А он та-а-а-м, на горі, над селом, лякає своїми "вишуканими пропорціями" православна церква св. Арх. Михайла з 1995 р. А все тому, що громада села будувала святиню без проекту дозволу і погодження - тобто, "на хлопський розум":-)
Нарешті дорога Турка-Ільник. Повертаю ліворуч до Турки. Шлях асфальтований. При дорозі, напроти місцевої школи стоїть приклад адаптації колишнього радянського обеліску (замість хреста мала бути зірка) під теперішній, український
Православна громада будує свою церкву біля тимчасової деревяної каплиці. Звернув увагу на деревяний хрест, обвішаний безліччю кольорових стрічок. Чомусь згадав фото з Непалу (та не був я там, не був:))
По праву сторону дороги тече спокійний Стрий
Ще трішки - і ось воно - головне роздоріжжя. Ворота у містечко, з назви якого більшість насміхається. А дарма... Велкам ту
ТУРКА
Найвіддаленіший райцентр області (навіть до Ужгорода ближче!)
У Турці я вже був. Перший раз - розгублений, сьогодні вже ні. До містечка не маю анінайменших сентиментів! Тим, хто досі вважає, що "Турка - то є забите село" - розчарую вас! Ви бачили коли-небудь "у забитому селі" платні туалети чи наприклад назву вулиць дубльовану іноземною, га?
А схему туристичних маршрутів
з європейським маркуванням також зустрічали "у забитому селі"?
Значить, ви таке бачили не в Україні... Рухаюся вулицею до центру. Назустріч котяться двоє (з трьох) роверистів-туристів. На трасі повернули в сторону Львова
Відразу кинулися у вічі новенькі дорожні бордюри - до чого це? Ай, забув, вже менш аніж за місяць у Турці відбудуться ювілейні "Бойківські фестини". Народу приїде з усього світу. З Києва дали гроші - містечко уздовж головної вулиці ремонтують. Цікаво, чи встигнуть покласти новий асфальт і хідники (тротуари)? Якщо йдете до центру, обов'язково побачите новеньку деревяну церкву
Перейшов міст і рухаюся на гору Лікоть, там, де на цвинтарі збереглася деревяна церква Перенесення мощів св. Миколи 1776 р. Якщо ви прийшли до святині, а вона зачинена, можете помолитися назовні
З цієї гори відкривається гарненька панорама на містечко
Так, тепер про серце столиці Бойківщини. У центрі головної площі - невиразна будівля міської ради
Збоку, у скверику чути шум і радісні крики. Чи не єдине облаштоване у центрі місце для забав місцевих дітлахів (що значить спонсор!)
З іншої сторони скверика кипить робота - кладуть бордюри і бруківку. Один з робітників у паузі між працею, з любов'ю дивиться на таку напівоголену красуню з рибячим хвостом (цікаво, скільки вона простоїть на цьому фонтані?)
Напроти міськради фігура Богородиці з килимами перед нею, накрита величеньким дахом
Забудова центральної площі романтично-бойківська
Після залізничного мосту - інша площа. Тут "господар" - Тарас Шевченко
Ще далі при вулиці побачите пам'ятник загиблим воякам у Афганістані
Православна Церква Московського Патріархату, видно, не дарма вибрала за плацдарм розвитку на Львівщині саме Турку (у районі вже має мін. 9 парафій) - її церква Покрова Пр. Богородиці 1995 р.
Щоб показати кого більше у райцентрі, громада УГКЦ збудувала величезну церкву (майже собор) св. ап. Петра і Павла
З центру я поволі пішов догори у напрямку станції. На роздоріжжі перед костелом побачите своєрідний грот, всередині якого фігура Богородиці та безліч образків, вервиць та ін. релігійних атрибутів
Костел Успіння Пр. Діви Марії 1767-1779 змінюється ду-у-у-же повільно - з Польщі гроші не дають?
Оскільки на подвір'ї нікого не було запитати дозволу, я зайшов всередину костелу
Вже звідти рухаюся на залізничну станцію, яку у темпі ремонтують - як-не-як ворота у містечко для бюджетних мандрівників (вартість повного квитка на електричку зі Львова - 12 грн., а маршрутки - 40 грн.)
Електричка до Львова запізнилася, їхала назад швидко (усього 3,5 год). Тому фінальний акорд подорожі вийшов не чіткий - фото з вікна потягу руїни колишньої польської каплиці св. Яна Канта 1914 р. у Ясениці Замковій
Підсумок: щоб їхати до Турки електричкою, треба мати міцний сон:-))) Або грубу книжку. Або балакучу компанію. 16 км. пішки вгору-вниз-вгору особливо не відчув. Погода дуже дописала. План виконав. Задоволений. Оце думаю: чи то б поїхати на ті "Бойківські фестини"?
Бюджет на дорогу: електрички+маршрутки по місту 24+4=28 грн.
Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
Поки православні та греко-католики змагаються і сперечаються, парафіяни переходять в Свідки Єгови. Не погоджуся, що адміністративна будівля мерії - не дуже виразна. Адміністрація повинна показувати приклад скромності. Тим більше, що будівля пристойна.
ВідповістиВидалити