Більшівці

Ось так, після двох невиїзних місяців, ще й з другої спроби (перша спроба – ганебно проспав) вирвався на неходжене моїми ногами місце в сусідню область… Як все було? А отак…

Але давайте трохи зробимо відступ… Тепер перед кожною новою поїздкою, яка, нагадаю, в мене у форматі «за день вернутися додому», постає страшно тяжке питання: де поїхати де не був і не більше як на день? На північній Івано-Франківщині побачив, що серед трьох «Б» (містечко Бурштин, селище Букачівці і ще селище Більшівці) не був тільки в останньому. Оскільки Більшівці лежать недалеко траси до Франківська і там як-не-як є пам'ятки, то вирішив – їду, поки нема дощів-снігів.

До речі, мій новий канал на YouTube !

Найбільш допитливі поцікавляться, звідки пішла назва «Більшівці» (наголос на друге «і»). Ну, тоді наливайте собі кави/чаю з круасанами/канапками, пийте/їжте/і читайте саму правдиву легенду…

Давно-давно тому, коли там, де сьогодні є Більшівці не було ні мобільного зв'язку, ні банкомату «ПриватБанку», жив один господарський чоловік на ім’я Микола. На тутешній землі трава росла настільки соковита, ну як, наприклад, поцілунок вашої коханої/коханого на день св. Валентина… Микола розводив тут овець, оскільки пастися було де… І ось одного разу їде цими землями місцевий князьок зі своїми поплічниками збирати данину, яку потім перевезуть до стольного граду Кийова. Проте Миколу попередили його колєгі, що точно «нагряне податкова». Хитрий Микола більших овець заховав, а малі нічого не підозрюючи скубли травичку. Приїхав князьок і каже Миколі платити «на Київ». Господар відповідає, що вівці ще маленькі, ось підростуть тоді віддам ними податок. Збирачі розізлилися, але поїхали і попередили, що якось повернуться. Жив собі Микола – не тужив, аж раптово з самого ранку неділі податкові посіпаки тут-як-тут! Зрозуміло, що Микола не встиг розділити і сховати більших овець, тому князьок єхидно промовив: «О, вже БІЛЬШІ ВІВЦІ, БІЛЬШІ ВІВЦІ…». «Ей, Петя, - крикнув до свого писара князьок, - познач мені в податковій накладній в графі «Адреса» назву оселі як «Більші Вівці»! «Вже готово», - відрубав Петя, шкрябаючи на корі з берези свої каракулі. Зрозуміло, з часом слова «Більші Вівці» злилися воєдино до – «Більшівці».

Тепер повернемося до нашої реальності. З автостанції «Двірцева» (біля гол. Залізничного вокзалу) о 7.35 стартує маршрутка до Франківська (ч/з Бібрку). Незважаючи на середину робочого тижня після посадки на Автовокзалі на Стрийській більша половина місць в автобусі була зайнята. Звичайно зі мною завжди є карта і тому я знав, що за декілька кілометрів після того, як проїдемо Бурштинську ТЕС, потрібно виходити. Вже о 10.15 я вийшов з маршрутки і сміливо покрокував на схід, через залізничний переїзд, до нових для мене Більшівців, куди з траси якихось три кілометри…

Тепер трохи про неспівпадіння… Офіційний вказівник показує, що Більшівці вже почалися…

01.

А карта Гугла (як і довоєнні карти) свідчать інше – ви тільки ступили на землю села з довжелезною назвою

СЛОБІДКА-БІЛЬШІВЦІВСЬКА

Хтось обуриться: «Шо за фігня, яка Слобідка, де мої Більшівці, га?». Але потрібне селище чекатиме вас після Липи. Гнилої Липи. Тої, що зветься річкою такою… (правда, є інші дані хто і де починається). А поки річки не видно, йдіть собі разом зі мною асфальтівкою, яка тут має назву…

02.

Моя реклама

548 сторінок, 471 церква! Поки ви думаєте що це не багато, інші її купують і дуже дивуються.. Щоб її мати, потрібно просто написати..

Набагато менша приватна крамничка виграла битву за покупця у набагато більшої, зведеної ще у 67-му році минулого століття…

03.

А ось і ця крамничка поблизу пам’ятного хреста, встановленого в центрі Слобідки-Більшівцівської наприкінці 1980-х років…

04.

Зовсім поруч наймодніший, найпривабливіший, най-най об’єкт в цьому селі – самі бачите що це…

05.

Скупі відомості про цей населений пункт у Вікіпедії обіцяли не більше не менше, а «Пам’ятник дівчини”. Я вже хотів питати нечисленних місцевих, яких бачив при дорозі, де ж той пам’ятник, але тут побачив її. Дівчину. Сумну, з хустиною на плечах. То, як розумію, пам’ятник загиблим під час Другої світової. Поруч місцеві наводили порядок, а вітер продовжував шматувати блакитно-жовті прапори…

06.

Що тут додати – осінь, вона всюди така…

07.

На повороті, біля місцевого цвинтаря, дорога ліворуч веде до мурованої церкви Св. Миколая, яка виглядає не зовсім старою…

08.

Ну то як, сильно змучилися йти до Більшівців? Якщо ні, то – ласкаво просимо на розмальований в кольори національного прапора міст через ту саму Гнилу Липу, не так далеко від якої на узвишші побачите символ, яскравий акцент, розкіш серед не розкоші…

09.

Але не будемо поспішати, бо ви вже в селищі, яке до 1963 року було навіть райцентром !

БІЛЬШІВЦІ

Тут відразу потрібно дивитися під ноги. Не тому, що нема хідників, просто та яскрава пляма праворуч від вас так притягує погляд…

10.

…що забуваєш дивитися де і по чому йдеш… По правій стороні відразу побачите фігуру Пр. Богородиці з накриттям, яка стоїть в місці, де все чисто/акуратно…

11.

За капличкою переходите місток…

12.

…і потрапляєте в такий ніби скверик, присвячений пам’яті національних героїв…

13.

Поруч пам’ятник Небесній сотні. Навколо все доглянуте і окультурене, на відміну від решти громадської території селища…

14.

Підходжу до центральної площі Більшівців… На куті впадає у вічі обшарпаний одинокий будинок…

15.

Від нього зовсім близько на протилежній стороні вулиці, на пагорбі стоїть те, заради чого рідкісні туристи звертають сюди з траси – відновлений костел Благовіщення колишнього монастиря кармелітів, який з цього ракурсу трохи сховався від вашого погляду за високим муром…

16.

Самі бачите хто врятував цей костел від повного занепаду…

17.

Крізь браму з вулиці…

18.

Брама була відкрита. Піднімаюся вгору…

19.

Обернувся назад…

20.

На території біля костелу, що свого часу ніби був одним з найбільших в Галичині, у 2007 році встановили пам’ятник Папі Івану Павлу ІІ, який трохи забули зовні освіжити…

21.

Від костелу Більшівці виглядають ось так…

22.

Фасад сприймається дуже динамічно…

23.

На ньому новенька табличка…

24.

До костелу прибудований західний корпус келій (правда, мав би бути «східний»)…

25.

А це – справді західний корпус згідно сторін світу…

26.

Масштаб костелу найкраще видно зі скверу національним героям…

27.

Ймовірно, відсутність на території людей підштовхнула мою допитливість спробувати відкрити вхідні двері до костелу… Майже, як у казці – двері були не замкнені, тому зайшов подивитися, що і як…

28.

Мішки польських «злотувек» зробили свою справу – все гарно і акуратно… Це -  один з католицьких святих…

29.

З костелом крапка, час невблаганний, потрібно йти далі… Вернувся на площу… Серце Більшівців – ратуша з ХІХ ст., яка, як самі бачите, тепер по висоті наполовину вкорочена…

30.

На стіні ратуші вдячні мешканці селища так увіковічнили свою відому землячку Наталію Лотоцьку…

31.

Далі буду рухатися Більшівцями проти годинникової стрілки… Недалеко ратуші зморщений і задуманий Тарас Григорович…

32.

Цей кавалок бляхи з вказівниками неабияк допомагає нетутешнім автомобілістам без навігатора не питати місцевих про потрібний напрямок…

33.

Більшівцівський кіт чекає на осіннє сонце…

34.

Згідно довоєнної карти, це б мала бути будівля колишнього млина…

35.

Тепер вертаюся назад в сторону центру… На краю парку збережений палац власників Більшівців Кшечуновичів, збудований у 1920-х роках…

36.

Тепер тут різні відділення місцевої лікарні…

37.

Вигляд з протилежної сторони, з парку…

38.

Частина вікон все ще оригінальні…

39.

Ще раз… Через зелені дерева не помістився в кадр…

40.

Посеред парку стоїть конструкція, під якою проводять масові заходи…

41.

Якщо підете алеєю до центру, то спочатку побачите стадо оленів…

42.

…а в кінці, поблизу дороги, пам’ятник тим, які загинули під час визволення Більшівців від нацистів і тим, які загинули «за встановлення радянської влади» (загинули від кого?)

43.

Тепер маю вернутися трохи назад. Моя думка така: ті, хто фарбували стіни місцевої церкви свв. Апостолів Петра і Павла(?) (збудована 1905 р.), мабуть, дивилися в сторону костелу і вирішили перевершити його в яскравості кольору стін…

44.

Добре, що в той день не було яскравого сонця… До слова – в таких самих кольорах я здалеку бачив церкву в селі Лучинці недалеко на південь від Рогатина…

45.

Дзвіниця нова…

46.

На прицерковній території пам’ятник, де зрозуміло написано, хто в 1944 році повбивав невинних мешканців Більшівців…

47.

І знов назад до центру, в якому фотографую останній на сьогодні об’єкт у селищі – тепер тут Будинок культури (давня синагога з XVIII ст.).

48.

О 12.00 з Більшівців мала б відправитися маршрутка Сарники через Галич до Франківська (мені треба до Галича). Я разом ще з декількома людьми марно чекав її пів години, потім плюнув на це і пішов пішки назад на трасу (маршрутки так і не було), не забувши востаннє обернутися на домінуючий над селищем костел…

49.

На трасі незабаром зупинився бус Бурштин-Франківськ і за якихось шість хвилин я вийшов біля центру стародавнього Галича… Але про це – в наступній частині. Дочекайтеся!

Практична інформація:

Вартість квитка в касі АС «Двірцева» на маршрутку «Львів-Івано-Франківськ» до Галича = 60 грн. Зі Львова (гол. Залізничний вокзал) до повороту з траси на Більшівці маршрутка їхала 2 год. 40 хв. Після того, як проїдете Бурштинську електростанцію, попередьте водія, щоб зупинив на повороті до Більшівців. УВАГА! Зупинка є на повороті з дуже малою видимістю в обидві сторони, тому пильно дивіться і слухайте чи не видно/не чути машин перед тим, як переходити трасу! З траси до Більшівців три кілометри (я йшов середнім темпом пів години). Якщо не любите ходити, то можете чекати на маршрутку, але краще зупиняти попутний транспорт.

Проїзд маршруткою з Більшівців до Галича = 5 грн., з поворту на Більшівці до Галича = 3 грн.

Проїзд маршруткою «Івано-Франківськ-Львів» з Галича до Львова = 50 грн. Я вертався з Галича до Львова тією маршруткою, якою їхав сюди. Відправилася з Галича о 14.00, через Сихів не їхала, відразу на автовокзал і потім на головний залізничний вокзал. Водій їхав всього 2 год. 20 хв.

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ