вівторок, 22 січня 2019 р.

Золочів

Які асоціації виникають у вас при слові «Золочів»? Можливо «золото», чи місце проживання улюбленої тещі/свекрухи або ж саме в Золочеві ви загубили свій новенький Айфон (Iphone) останньої моделі, який пів міста шукало, але так і не знайшло? Признаюся, мої асоціації зовсім інші… Час отримати їх в зимовому післяріздвяному Золочеві – ходіть зі мною!

Після неймовірної 10,5 місячної паузи в моїх поїздках, я немов уперше сідаю в теплий другий з голови вагон ранкової електрички до Тернополя, з цікавістю дивлюся через напів-замерзле віконне скло на чорно-сіро-біле зимове депресивне довкілля і всього через півтори години чую слова машиніста: «Станція Золочів. Вихід праворуч». Пора відірвати свій нагрітий на лавці зад і вирушати надвір. Уважні мабуть знають, що станція називається насправді не «Золочів», а «Злочів» (чомусь асоціація зі злочином). Так вона виглядає з надземного переходу…
01.

Перша дивина, коли я вийшов за станцію – від неї в центр курсують бусики (цього разу стояло два, адже також прибула електричка з Тернополя). Після відправлення вони були практично повністю заповнені пасажирами, хоча до центру всього-то два кілометри… Друга дивина – в Золочеві виявилося менше снігу, аніж я очікував. Дивина третя – тут чисті тротуари (аж до центру), які видно посипали піском. У мене до наступної електрички до Львова понад 3,5 години , тому не поспішаючи рухаюся прямо від вокзалу, переходжу трасу Львів-Тернопіль і по праву руку з-за багатоповерхівок виглядають куполи нової дерев’яної церкви. Пройшов від головної вулиці в праву сторону між невеликими будинками і вийшов просто до храму Блаженного Миколая Чарнецького…
02.

Храм реально дуже темний, адже дерев’яні стіни оброблені спец розчином такого кольору + темно-зелена бітумна черепиця на дахах. Біля дзвіниці розташували симпатичну шопку – першу з декількох, які сьогодні побачу…
03.

Вернувся назад на головну вулицю Січових Стрільців і далі йду в центр. При вулиці на схилі великий старий цвинтар, на якому домінують осі такі дві каплиці…
04.

Звідси не можливо не побачити не так далеко розташований замок, а точніше його палац…
05.

Біля цвинтаря повернув направо на вул. Тарнавського, де очі привабили обрамлення цього будиночку…
06.

По вул. Шашкевича і Тернопільській вийшов до роздоріжжя, біля якого стоїть симпатичний «Вернісаж»…
07.

Від нього ліворуч починається дорога вгору, яка приведе до візитки Золочева – місцевого замку. Правда, безпосередньо перед замком є така старовинна(?) будівля…
08.

…в якій розташований «Равелін» - заклад харчування, орієнтований на відвідувачів замку. В головному проході цієї будівлі я підняв голову догори…
09.

А це дерев’яний міст, який веде безпосередньо до вхідного замкового корпусу…
10.

Обійшов подивитися з другої сторони…
11.

Думав, що в таку не дуже приємну погоду з туристів я один ненормальний тут ходжу, проте на одному з земляних валів побачив пару молодих людей, які там фотографувалися… Всередину замку вирішив не йти – туди варто навідатися весною, коли є сонце і все зелене. Думаю собі, чому б тоді не обійти замок по периметру, адже колись таке робив. Сказано- зроблено – вирушаю за годинниковою стрілкою і поблизу входу бачу таку капличку…
12.

Спочатку біля стін бастіону видно щось на кшталт тротуару з плиток…
13.

Та потім довелося йти біля людських городів, які є прямо під стінами замку (добре, що земля замерзла, правда сильно слизько). З протилежної до головного входу в замок сторони є інший вхід, господарський, над яким видно верх Китайського палацу…
14.

На кутах бастіонів збереглися невеликі башточки, на них все ще можна побачити кам’яні герби…
15.

Поруч замку на стінах сучасної будівлі погляд привабили зображення не тільки символів Золочева, а ще й замки в Олеську і Підгірцях – виявилося, що це ресторан-готель «Золота підкова»…
16.

Мої улюблені ракурси, люблю таке)
17.

З замкової гори добре видно місцеву школу №1 (на передньому плані фото, місце збору всіх голубів Золочева і околиць), церкву Воскресіння (ліворуч на фото) і костел Успіння (праворуч на фото)…
18.

Збоку від початку головної дороги до замку можете побачити дві скульптури біля джерела – як розумію так зобразили випадкову зустріч Христа і самарянки біля криниці…
19.

Золочів любить туристів і намагається їм інформаційно допомогти…
20.

Тепер час походити вуличками центру міста…
21.

Що б там не казали, але в серці Золочева єдина будівля, яка виглядає привабливо в будь-яку пору року, це, звичайно – монастир Чесного Хреста Св. Дам’яна
22.

Первісно це був Золочівський двір, збудований в далеких 14 – 15 століттях…
23.

Зблизька… Стильно і акуратно…
24.

В робочий день, коли всі кудись поспішають, а на дворі холодно і не дуже приємно, місцеві зі здивуванням кидають погляди на мене і фотоапарат в червоних змерзлих руках. Дві старші жінки, коли побачили що я хочу сфотографувати будівлю в центрі, а вони попадають в кадр, подивилися на мене, потім одна на одну, щось сказали і незадоволені пішли вбік, мабуть, з думками «Галя, то напевно якийсь журналіст, я тобі точно кажу, йдемо звідси, а то потім нас покажуть десь в газеті, а я сьогодні вділа на себе стару куртку і шапку, шо про мене тоді люди скажуть!» )))
Площа Незалежності, від якої починається найголовніша і найпішохідніша і найлюдніша вулиця в центрі міста, яку назвали в честь видатного Маркіяна Шашкевича…
25.

Пройшов на її край, обернувся назад – знову кидається у вічі той самий монастир…
26.

Стара ратуша, в якій сьогодні Золочівська міська рада…
27.

Деталі все ще нагадують, що свята не закінчилися…
28.

На Площі Незалежності з усмішкою на обличчі і плащем, який розвівається на вітрі, дивитися в далечінь В’ячеслав Чорновіл – історична постать №1 для золочівчан (разом з Шашкевичем?)…
29.

Позаду нього височить новорічна вічнозелена красуня – як для райцентру досить гарна…
30.

На цій же площі нагадування гостям де ви зараз є і наскільки це місто старе…
31.

Церква Воскресіння Господнього…
32.

Строга монументальна будівля, яка нічим зовні не запам’ятовується
33.

А ось вона – за красою най-най святиня і не тільки, візитівка Золочева (крім замку) – колишній Вознесенський костел…
34.

До костелу прибудований давній колегіум піярів (фасад від вулиці відновили)…
35.

Головний фасад костелу, який тепер називають Успіння Пр. Богородиці, можна довго і з насолодою роздивлятися…
36.

Тут можна знайти немало цікавих ракурсів…
37.

Оскільки зовнішні двері до костелу були відчинені, а внутрішні скляні – зачинені, то я зайшов і спробував через скло зробити фото інтер’єру… На диво, все вийшло…
38.

З вулиці Пушкіна гарна перспектива на костел…
39.

До речі, на цій же вулиці є середня школа №3, де діти розважаються тим, що всередині приміщення стукають у вікно і коли ти обертаєшся на стукіт, тебе з усмішкою фотографують на смартфон і радісно махають руками ))
Найпатріотичніший балкон в центрі Золочева)
40.

Пішохідна вулиця Шашкевича зроблена під європейську – влітку тут є де посидіти і подивитися на місцевий ритм життя…
41.

В цей період року увечері тут має бути гарно…
42.

Не знаю що це, але дуже притягує погляд на цій вулиці…
43.

Є крамниці, стіни яких виходять на шкільний майданчик. Тут вам ще раз з гордістю нагадають про своє місто…
44.

…центру якого ці розмальовки додають особливого шарму…
45.

На протилежній стороні центральної частини Золочева, окремо від інших розташована церква святого Миколая…
46.

На мурі біля неї також побачите розмальовки, правда на релігійну тему і набагато яскравіші…
47.

Біля храму друга побачена сьогодні шопка…
48.

Останній погляд на церкву, яка на вигляд немов неприступна фортеця…
49.

Навпроти церкви є сквер «Зелений Яр». Тут розмістили п’ять вирізаних з суцільних стовбурів дерев скульптур, біля яких я просто не зміг пройти! Першу з них відразу щось не зміг вгадати (хто знає – пишіть в коментарях)
50.

Це, думаю, хтось з митрополитів…
51.

Княгиню Ольгу з голубом і мечем неможливо не впізнати…
52.

Князь Володимир Великий з хрестом в руці…
53.

Богдан Хмельницький біля «ніг» якого співає кобзар…
54.

У всіх скульптурах просто суперова деталізація, якщо дивитися їм в очі, таке враження, що вони зараз оживуть… Замість того, щоб йти вулицями Шухевича, а потім Січових Стрільців на залізничну станцію, я вирішив зробити петлю по західній частині Золочева… На важливому роздоріжжі фігура Христа Спасителя, встановлена як пам’ятник жертвам операції “Вісла» показує лівою (якщо дивитися на скульптуру спереду) рукою до Львова, правою – до Красного…
55.

Якщо йти далі на захід вулицею Львівською, то по правій стороні побачите таке ніби поле серед забудови… То старий єврейський цвинтар (ніколи б не здогадався, якщо б до поїздки не прочитав), на краю якого встановили пам’ятник на могилі(?) рабина Авраама Хаїма…
56.

Рухаюся далі прямо, поки при цій же вулиці не побачив монастир отців Василиян…
57.

Монастирська церква Вознесіння Господнього…
58.

Біля церкви третя і остання для мене цього дня в Золочеві шопка…
59.

До електрички на Львів ще є достатньо часу, тому в спокійному темпі попри місцевий ліцей і фруктовий сад прийшов до сучасного храму з назвою «Всіх Святих в Землі Українській Прославлених»…
60.

Далі через метрів 800 вийшов на вул. Січових Стрільців до старого цвинтаря, біля якого вже сьогодні був, повернув праворуч і задоволений від побаченого в Золочеві почалапав на станцію. Там ще понад пів години чекав на електричку, в якій врешті зміг загрітися дорогою до Львова…

Золочів – ти цікавий і різноманітний для тих, хто захоче тебе відкрити навіть в похмуру зимову погоду… До наступної зустрічі! В теплу пору року!

Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
 

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 

2 коментарі:

  1. Чи то часом не Мойсей з десятьма заповідями на першій скульптурі?

    ВідповістиВидалити