Зборів (Тернопільщина)

Як говорить народна приказка «Індик думав-думав і в борщ потрапив». Я, звичайно, не індик, але також думав-думав і потрапив. До провінційного райцентру – містечка Зборів.

Напахався в суботу, як тато Карло на пилорамі, пізно ліг спати і, зрозуміло, нікуди не думав у неділю пхатися. Але пів до сьомої ранку мій сон сказав мені па-па і на його місці моментально прийшла до сонної голови думка їхати. 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Швидко збираюся, на маршрутку до Привокзальної (блін, звідки то стільки народу недільного райку приїхало?). Беру квиток у касі і бачу оголошення, що сьогодні одна з електричок Тернопіль-Львів через ремонтні роботи на колії поїде по залізничній об’їзній Львова. Я на розклад – та це ж та електричка, якою планую вертати назад! Ото свинство – раз на місяць вирвався на тернопільський напрямок у відразу в таке вляпатися! 

Хто не знає: зі ст.Підбірці електричка йде праворуч і рухається без зупинок через ст.Дубляни, через Брюховичі, Рясне, Клепарів. Шестивагонна Львів-Тернопіль летіла до ст.Зборів без п’яти хвилин дві години. Виходжу на цій нещасно-обдертій станції і чакаю поки електричка поїде. А вона стоїть. Бачу на горизонті по платформі назустріч біжить якийсь дядько з пакетом в руках і навіжено махає рукою. 

Машиніст виглядає у віконце, сміється і чекає. Дядько встиг, електричка рвонула до Тернополя, а я пішов переписав розклад (мені на Львів підходить о 14.10), випив теплого чаю і гайда в дорогу. Хто не в курсі: станція Зборів знаходиться в селі Млинівці, а до самого Зборова ще мінімум три кільометри. Я набираю розгону (у вагоні загрівся, надворі холоднувато і сиро), повертаю на дорозі праворуч і вперед. Антикваріат – памятник першим механізаторам бачу вдруге (бо вже раніше йшов тою дорогою, тільки долізти до Зборова небуло сил…)

Попереду бачу ще якийсь чоловік топає в напрямку міста, а позаду мене дідусь поволі чалапає. Вийшов на зборівську об’їзну. Поліцаї на стаціонарному пості ДАІ нудяться з “фарою” в руках – нема кого ловити (трафік слабий і всі їдуть акуратно). На куті перехрестя пригадав цього злого (з виразу лиця) вояки в якого вінок і шолом (щоб замаскуватись?) однакового кольору

Лісопосадки уздовж дороги звертають увагу золотистими тоннами листя – краса бесподобна (от ще б сонця…). До міста наближаюся сам. Топаю узбіччям. Ось і наполовину відірваний вказівник «Зборів”. Витягаю схему містечка (щоб часом нічого не прогавити). Знаєте, що перше кинулося у вічі? Не повірите! Електричні стовпи! Точніше з вигляду новенькі ліхтарі на них, а всередині енергоощадні лампи! Вулиця йде донизу, в центр. Ліворуч бачу міський парк (в реалі навіть не знаю як це назвати) в якому два памятники. Бачу на задньому плані Б. Хмельницького на п’єдесталі, а на передньому – висока стела, списана іменами, перед нею на колінах жінка зі суворо-скорботним виразом обличчя. Вічний вогонь перекрили у зв’язку з неуплатою за таку халяву північному сусідові

Далі спускаюся головною вулицею. Людей на ній – полічити на пальцях рук. Хтось тільки прокинувся, інші у храмах, ще хтось виїхав. А мені відсутність народу на руку. Розглядаюся навколо і постійно заглядаю до схеми містечка. Ось по правій стороні б’є по очах ядовито-жовтим кольором місцевий стадіон. За ним, при об’їзній центру, не можливо не побачити старий цвинтар. Те що мені треба – посеред нього масивна каплиця збудована 1935 року з написом на польській «POLEGLYM ZA OJCZYZNE” і внизу дати “1914-1918-1920”.

Все, що зараз є всередині памятної каплиці

Скраю цвинтара стоїть памятник радянським воїнам-визволителям. Видно, колись Зборів був місцевою столицею комуняків, бо отак йдеш містечком і чомусь складається враження, що цей дух червоних совєтів повністю не зник. А ось невеличка площа при головній артерії Зборова

Її почали облаштовувати. На масивних залізобетонних стендах, де колись могли висіти наприклад передовики виробництва чи комуністичне начальство (щоб не забували), сьогодні побачите фотки кращих людей Зборівщини (для туриста дуже цікава інфо:), схема району і текст про нього, згадка, що тут відбулася у 1649 р. Зборівська битва і взагалі, що ви у “місті слави козацької”. Ну і як без місцевого герба

А я вже практично у центрі Зборова – ось вам і порожня головна вулиця біля ратуші в недільний полудень

В даному випадку слова «ратуша” можна вживати умовно, бо це чудо поставлене у 1980-х рр. є скоріше пародією на типову будівлю цього типу (стару ратушу розвалили ніби у 1977 р.)

Ага, десь між декількаповерховими сірими будинками бачив щось яскраве. Та-а-к, це що? А, Музей зборівської битви. Стопроцент, що його вилизали тільки тому, що сюди навідувався якийсь високопосадовець…

На подвір’ї невеликий Хмельницький, гармати, леви…

Ви знаєте, у Зборові таки є початки шляху до цивілізованої Європи. Центральна районна аптека на головній штрассе. Вхід на висоті десь півтора метри від тротуару по крутих сходах. Європейський підхід на фундаменті сходів для людей з обмеженими фізичними можливостями

Такі-от банальні речі для зручності неповносправних може дозволити собі кожний магазин-аптека-банк і т.д. У Зборові таке не всюди, але до громадських будівель бачив часто. До речі, при дверях до тої аптеки є ще один такий дзвінок… Міську тишу крім звуків автівок, які котяться по бруківці (так, частина головної брукована!) у цей час перериває спів священика. Я дістався до православної церкви Преображення Господнього1794 р. з пластиковими вікнами у старих камяних стінах

Церква подібна до костелу. Деякі люди слухають богослужіння надворі

На стіні однієї з будівель біг-борд – нагадування, що ви не у простому райцентрі

Праворуч передімною площа, на якій молодий Тарас Григорович з книжкою у руці дивиться десь попереду

Як думаєте, чому Шевченко такий молодий виглядає і чому дивиться прямо? Підказка є точно напроти Тараса, через вулицю, на вітрині одного з магазинчиків. Якщо на таких довго дивитися, то не постарієш:)

Цих спокусливо-розпусних моделей мені важко було зафоткати, бо тре, щоб позаду був темний фон. Потім сів собі на лавочку біля Григоровича пообідати. Людина, яка в неділю сама їсть на цій площі, викликає у поодиноких місцевих перехожих зацікавлено-запитально-співчуваючі погляди. Спустився вже в саму долину. Біля роздоріжжя, на підвищенні красується хіба найбільш яскраво-виразна будівля Зборова - греко-католицька церква Всіх Новомучеників українських (з 1992 р.). Раніше то був костел св.Анни з 1755 р.

Біля храму багато вільного місця, яке планують частково облаштувати (купи каміння видно тому доказ)

Дивлюся на годинник – часу вдосталь. Топаю на місцевий став біля центру містечка. Гарне плесо (мені островок посередині припав до душі)

Перейшов міст і опинився на іншій частині Зборова. До війни це було окреме поселення (або вже частина Зборова) під назвою Куклинці. Перед підйомом, по лівій стороні, чимала площа. З неї я намагаюся зафіксувати таку-сяку панораму центра Зборова (за мною таблиця-нагадування, що тут має стояти памятник Зборівській битві)

Трохи вище по дорозі є роздоріжжя: прямо в сторону Тернополя, праворуч до сіл Футори і Красне. Зрозуміло, мені праворуч. На самому роздоріжжі памятна фігура з 1870 р. з польським написом. Сама фігура виглядає трохи нещасною у порівнянні з новенькою огорожею навколо неї

Йду собі вулицею ніби і Зборова, але ніби якогось приміського села – одноповерхова забудова, багато старих хатинок… Розглядаюся по сторонах. Бачу цікаву річ: на деяких хатах, на краю гребеня даху причіплені такі собі букети. Як розумію це – обереги і мешканці будиночків вірять, що вони відганяють усілякі проблеми до сусідів, в яких того добра нема. До речі, я бачив або п’ять галузок в оберезі, або три (як на фото)

А ось це просто мега-хіт цієї частини Зборова – якийсь господар причепив (або йому причепили) на огорожі свого обійстя таку от табличку

Чому я не додумався сфоткати, те, що було за тієї табличкою вже і не знаю, але повітре на слово – зразковий порядок є хіба у вигляді замощеного бруківкою подвір’я і все! На клапті землі перед вікнами хати такі ХАБЛАЗИ, що я б на місці того чоловіка або зняв цей пафос з огорожі або знищив засохлі бур’яни. Повертаю з дороги праворуч і опиняюся біля двох церков – деревяної тимчасової каплиці Різдва Богородиці і нового храму, який ще в процесі (до речі, зверніть увагу, що зображене на бані)

Вернувся назад до центру Зборова. Була думка, не вертатися на станцію, а йти на зупинку в селі Тустоголови. Але що я буду там годину робити? Дивлюся, що я досить швидко справляюся – ще маю запас часу. І щось мене понесло подивитися на ще один став у Зборові, той що на південний-захід. Повертаю на дорогу в напрямку Козьової і незабаром справді зі шляху відкривається панорама на плесо, утворене дамбою на Малій Стрипі

Там, на березі, стоять декілька п’ятиповерхівок. І нібито до центру недалеко, але все одно цей район назвали краєм світу

Вертаюся у містечко і йду через нього назад на ст.Зборів, заодно закріплюючи враження від побаченого. Виявляється, на огляд Зборова витратив якихось півтора години. Пора на станцію. З наближенням до неї пропорційно зростає кількість легковиків, які по ямах неухильно рухаються до станції. Біля неї майже автостоянка – батьки привозять до електрички своїх безтурботних діток-студентів, вивантажують за них торби з автівок, ще й несуть на перон і чекають, поки їхнє потомство сяде у потяг. Одним словом, електричка приїхала вчасно, о 14.10, місця були практично усі зайняті (все таки шість вагонів у пообідній час неділі). Я, звичайно, сидів у переповненій задушливій гамірній електричці, яка, як і обіцяло оголошення попленталася об’їзною колією і приїхала до Львова з годинним (!) запізненням. Вийшовши з цієї бляшанки (залізниця нагадує: як і скільки платите, в такому і їздите!) на вокзалі я знову відчув себе людиною…

Підсумок: Зборів залишив підкреслено нейтральне враження – не скажу, що тут ох як цікаво, але казати що тут нема нічого дивитися також невірно. Склалося враження, що це містечко просто немає (навіть попри солідний вік) свого вираженого обличчя – більшість сіре, низьке без стилю, характеру, позитивної аури. Козацька слава? Видно загубилася поміж пост-совєтською забудовою. Проте, це чисто моя думка за першими відчуттями...

Час у дорозі: зі Львова>до Львова – 8 год. 30 хв.

Бюджет на дорогу: маршутки по місту + електрички = 4+22=26 грн.

Гігантський інтернет-архів "ДЕРЕВЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ