Неділя 9 жовтня. Щось так закрутився з різними справами вдома, що потому раптово захотів кудись вирватися. На ровері. Недалеко, бо вітер. Мучився-думав і тут згадав, що багато раз бачив з вікна мостиської електрички озеро в долині біля с.Мшана. Я до нього на релакс!
На годиннику майже пів другої обіду. Так пізно я давно не виїжджав.
Швидко обідаю. З собою не беру ні пити, ні їсти. Тільки мобілку, фотоапарат, карту і гаманець. Вітер північний. Холодний і трохи рвучкий. Минаю Суховолю. Переїхав через переїзд
Повернув ліворуч і педалюю дорогою уздож дачного масиву на північний захід
При дорозі росте чимало обліпихи
Коли видима дорога закінчилася (під лінією електропередач) я зупинився. Я знаю напрямок. В ту сторону через поле веде колія в траві. На Гуглі дорога чіткіше показана. Ну добре, їду цією колією. Навколо поле, буряни, якісь деревця… Дорога знову роздвоїлася. Подумавши, тримаюся лівої. Ось по праву сторону видно молодий березовий гайок – такий пейзаж нагадав Волинь…
Бачу двох людей, які ходять зигзагами і вдивляються у траву. І ще одне роздоріжжя в полі. Колія переходить на іншу сторону рівчака. Інша йде прямо. Я так подумав, що краще їхати більш чіткішою колією. Переїхав на іншу сторону цього порожнього рівчака і покотив в сторону дерев. Здогадуюся, що за ними має бути присілок Мшани. Так і є – ось перша хатка з’явилася
Спускаюся у видолинок. Оглядаюся. Ага, тепер зрозуміла ситуація – просто я виїхав з іншої сторони хутора. Сьогодні він відноситься до Мшани. До війни він називався Збиська (Zbyska). Підозрюю, що тут могли мешкати польські родини. Нині в присілку Мшани може до десятка хатинок. Більшість стоять пусткою. Живих людей можна порахувати на пальцях. Повертаю ліворуч і рухаюся дорогою в сам хутірець. Навколо все позаростало хащами. Частину дерев пообрізали (там, де йдуть дроти електрики). Дорога по якій їду називається вулиця Ярова. Хатинки є дерев’яні…
добротні цегляні
Наякомусь подвір’ї побачив автівку. Навколо тиша. Подобаються такі місця. Ось кінець вулиці і остання хата. Зрозумів, що згідно схеми я мав в’їхати до хутора саме тут. За деревами бачу озерце, на березі якого стоїть вудка без господара (дистанційна ловля риби?), а поблизу між деревами шалаш для п’янок на свіжому повітрі та гойдалка
Вертаюся назад. Назустріч повільно їде червоний Nissan Micra. Зупиняється біля останньої хати. Не така вже тут і глуш… Зупиняюся на роздоріжжі. Десь з-за дерев луная москальська попса однієї з радіостанцій. Бачу дорога пішла за дерева. Я по ній заїхав у тупик – праворуч одна хатка покинута, а прямо житлова. Знову назад. Тепер педалую головною дорогою догори. Головна атракція цих місць – чимале Мшанське озеро. Ось польова дорога відгалужується в його сторону. Помалу спускаюся і насолоджуюся тільки побаченим водним плесом. Попереду маленький пес пильно вдивляється у траву, робить різкий скачок і завмирає. Мене, звісно, не бачить. Коли я порівнявся з ним, пес з переляку накинувся на мене. Біг та гавкав, поки я не повернув на березі ліворуч. Озеро направду мальовниче! Рибалки залишають свої автівки на берегах (я бачив щонайменше шість авто) і лізуть в таку холоднечу до води з надією на улов… Ніколи не розумів такого часупроводження
Частину берега зі сторони хутора якийсь діляга відгородив, провів електрику, поставив деревяні будиночки і навіть підсипав старим асфальтом бічну дорогу з головної (фотка з протилежного берега)
Поволі педалюю попри берег. Поблизу головної дороги поставили приватний шалаш, де можна відпочити від міста, жінки та тещі
Добре, що вчасно його сфоткав, бо десь за десять хвилин туди приїхав чорний VW Transporter з якого вийшли четверо молодиків спортивної статури в шкірянках… Ще один вид з головної дороги
Залишив ровера поблизу неї і спробував піти попри берег. Коли побачив болото на стежці – передумав. Ще один рибалка чаклує над водою у човні
Зпівденної сторони озера піднімається високий берег з якого відкривається панорама на 5+
Постійно на очах мшанська православна церква, яка розташована на краю села
Мені пощастило, що цього разу вгадав з одягом – вітер немалий і холодний, а мені добре. Їду уздовж берега в північно-західному напрямку. На узвишші місцевий панорамний бар
Збоку невеличке, відокремлене насипом озерце, вода з якого стікає в головне озеро
Веду ровер далі берегом. Тут нікого немає. Зайшов на один з декількох пірсів
Посидів трохи. Послухав, як вітер б’є хвилями до берега. На душі стало легше. Забуваєш про всі проблеми. Просто дивишся на воду і навколишній краєвид. На берегах видніються ось такі нехитрі смітники (цей був майже повний, але сміття на берегах все одно є)
Надалеко берега табличка-попередження, на яку, видно, ніхто не звертає уваги
Можна було їхати берегом ще далі, проте вертаюся дамбою назад і фоткаю невелику калабаню зі стоячою водою
Виїхав на берег, ще раз подивився на цю красу, потім попри мшанську церкву дістався дороги і покрутив у сторону Суховолі. На виїзді з Мшани назустріч їдуть двоє байкерів: першим чоловік, за ним жінка. На годиннику десь по третій дня. Якщо це був хтось з BESKYDівців – признавайтеся! Трохи більше як за дві години від старту я вже вдома…
Підсумок: як на мене, мшанське озеро – дуже привабливе місце для відпочинку! А для рибалок – і поготів! Хіба що лісу на березі нема. Тут легко отримати релакс і відійти від дурдому міста. Як сюди підїхати автомобілем точно не скажу (дивіться на Гуглі).
Статистика:
-Накрутив усього 17,5 км.
-З максимальною швидкістю 28,8 км./год.
-Середня швидкість була 12,1 км./год.
-Час руху в дорозі – 1 год. 26 хв.
Статті про Ваші подорожі - релакс.
ВідповістиВидалити