Озерна (Тернопільщина)

Закон підлості працює на лінії Львів-Тернопіль на повну - тільки я вибираюся в цей напрям, як проблема вчасного доїзду тут як тут...

Через обставини дві минулі неділі я далі Львова не мав можливості вибратися. Неділя третя. Я точно їду. Знову на Тернопілля. Варіант перший - хочу побачити Залізці. Після зважування всіх "за" і "проти" варіант пішов у глибокий архів. Бо хто го зна коли і чим зможу доїхати у вихідний з Млинівців до Залізців і назад. Тре пробувати в робочий день. 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Варіант другий - зв'язка Озерна-Данилівці. В Данилівцях побачу дер. церкву, в Озерній - все інше. Варіант третій виникає вже під час їзди на львівський двірець. Колись бачив на Привокзальній рекламний біг-борд з написом "На вихідні - до Тернополя!". А давненько я там не був. А от візьму - і поїду подивлюся. О'кей, беру квиток до Тернополя. Знову шість вагонів. Їду собі і пригадую тернопільський вокзал, став, церкви, театр... Романтичні мрії закінчилися акурат на станції Борщовичі. 

"Шановні пасажири! Зупинка 20 хв. у зв'язку з ремонтом колії", - почулося з гучномовця у вагоні. "У-у-у-у", - відразу почулося між людьми. Я починаю себе заспокоювати тим, що від прибуття і до відправлення з Тернополя цієї електрички запас у понад півтори години, тому мінус 20 хв. то не дуже страшно. Проходить двадцять хвилин, тридцять, а електричка ніби примерзла до колії. Виходжу надвір - і отримую легкий шок! Наскільки легше дихати в порівнянні з перегрітим і заповненим людьми вагоном! На пероні Борщович самі чоловіки. Смалять цигарки. Машиніст бігає туди-сюди. 

Тим часом в сторону Львова пропускаємо один пасажирський, другий... Нас догнала крута Львів-Рівне "Полісся". Також стоїть. Вже третій пішов на Львів. Коли ми поїдемо? "Полісся" пустили. І аж за 50 хв. машиніст командує всім курящим і не зовсім запихатися до вагону! Взагалі, дісталося усім: машиністам мінус годину на обід і відпочинок, комусь з пасажирів вже сказала "па-па" маршрутка на села, ну а мені, як я прикинув, цього разу Тернополя не бачити - бо від її прибуття до відправлення вийде чистими десь півгодини, а до наступної я не хочу чекати. Ну і шо тут зробиш? Тре десь виходити раніше, щоб мати час до зворотньої електрички. Я настроєний хіба на найбільше село Зборівського р-ну - Озерну. Львівська залізниця отримала від мене неочікуваний бонус у вигляді переплаченої гривні за квиток:) 12.05. Станція "Озерна". Ми тут мали бути рівно годину назад

Йду до порожньої будівлі. Дивлюся на розклад. Назад та сама їде о 13.50. В мене година і 45 хв. на оглядини села. Ясно, що я перед поїздкою поГуглив, перемалював схему, тому зі станції - прямо в село. Йду швидко, бо перепад темперетар у вагоні і надворі дає чутися. Рухаюся прямо по вул.Шевченка. Оглядаюся навколо. Село ніби як село. Людей на вулицях десь 0,5. Може всі у церкві? Підходжу до центру. Думав собі раніше, де місцевий костел стоїть? Виявляється - прямо при дорозі перший мене зустрічає. Називається Св. Йосифа з 1864 р. Має такий апетитний колір...

Е-е-е, а з другої сторони таке все сіре... Ще не помалювали. Розміри костелу вказують на кількість поляків, які тут колись мешкали

Біля одного з магазинчиків напроти костелу річ, яку я поважаю (зручно для транспорту, яким я користуюся)

Заходжу на вулицю, яка веде до церкви. Вона тут одна. Її видно практично з усіх сторін центру Озерної. Пресвятої Трійці з 1893 року.

А це вже дзвіниця з 1907 року.

Брами до церковного подвір'я відчинені. Навколо нікого. Я зайшов собі. Ось на деревяному хресті пам'ятна табличка

Поблизу церкви, на повороті вулиці, у 1999 році змурували такі-от символічні ворота на честь 530-річчя заснування села

Саму браму зробили з деревяних штахет. Наверху видно, мабуть, герб Озерної

Біля підніжжя брами з того часу мокнуть під дощем і снігом два мирні леви

Тепер топаю на трасу. Збоку бачу якусь будівлю з новопоставленими пластиковими вікнами. І що це? Дуже серйозна і неочікувана відповідь: "Озернянський народний самодіяльний театр". І не було б людям де дивитися на награні драми і комедії, якщо б не Януарій Бортник

За декілька кроків від театру (не знаю, чому мені смішно вживати це слово у звичайному селі) на блакитно-жовтому постаменті з вічним смутком в очах дивиться в сторону Тернополя Тарас Григорович

Я вже дійшов траси. На роздоріжжі стоїть "Козацька могила" (Борцям за волю України)

Біля неї два пацана дудлять пиво. Збоку кафе, де, видно, добре кормлять, бо перед ним чимало бусів і вантажівок. Повертаю ліворуч і за пару метрів, прямо біля огорожі якоїсь хатинки, біля мосту через річку стоїть сучасна каплиця-комплекс Пр. Богородиці, збудований у 2002 р.

Як для села, зроблено і виглядає круто - без питань

Центром всього є засклена каплиця з великою фігурою Богородиці, в куті комплексу, під дахом, є навіть джерело

Думаєте, це все поставили просто так? Нічого подібного. "Капличка Прсв. Богородиці побудована на прохання покійної Наталі від батьків" (більше про історію каплички та і цілої Озерної у Вікіпедії)

Так, куди мені далі? Час ще є. А чи не піти подивитися на старий цвинтар, який є при трасі на західній околиці села? Тоді вперед. Йду по тротуарі і незабаром бачу на ньому дві "броньовані" криниці (це одна, інша - через трасу)

Збоку біля цвинтара невелика площа, на якій пам'ятник і конкретна стела радянським воїнам-визволителям

Старий цвинтар на то і старий, щоб на ньому був легкий бардак. Добре, що хтось раніше скосив гігантські бур'яни навколо тут і там поставлених і розкиданих старих надгробків (хотів їх побачити більше - та не вийшло)

Ну, думаю, тре вертатися. Аж тут на краю цвинтара бачу якась руїна з каменю. О, як я втішився - мерщій до неї

Виявилося, що це каплиця родини Баранських з 1857 року

Зрозуміло, що з того часу з каплиці хіба стіни і залишилися - все решту зруйнували-сплюндрували безбожники. Всередині прямокутний отвір у підлозі, завелений в т.ч. рештками з каплиці

Диво, що зі стін не повиривали пам'ятні таблиці похоронених членів родини (на правій стіні - дві)

На лівій - три таблиці

Шось мене ця руїна так зачарувала (можливо тому, що неочікував її тут побачити), що я повністю втратив орієнтир у часі. Ану, думаю, подивлюся на годинник. Очманіти від щастя - вже 13.15! Хай йому, до електрички всього 35 хв. а я на другому кінці чималої Озерної! Ноги в руки - і гайда навпростець через село. Крейсерська швидкість - 6 км.\год, навіть кури з качками та індиками не встигають перебігти мені дорогу:) Вийшов знову біля мурованої церкви. А тут - сюрпрайз. Наречені з гостями до храму йдуть

Моя перша думка - "то добрий знак для мене". Але знак знаком, а на станцію маю встигнути. По дорозі обертаюся - я останній. Пригнав за 7 хв. до електрички. А вона ше й запізнилася на 5 хв. Вже в потязі мене чекала компенсація за те, що неочікувано грів свій зад в цій електричці зайву годину - молода касирша запитала людей, які сиділи біля мене чи є квитки. Одна жінка показала посвідчення, а я не встиг щось сказати (квитка не мав), як касирша пішла далі. Вийшло Озерна-Львів безкоштовно. На шо витратити зекономлені 12 грн.? :)))

Підсумок: поки не зроблять колію на цій лінії - нізащо тернопільською не поїду!
Час у дорозі: зі Львова>до Львова – 7 год. 30 хв.
Бюджет на дорогу: маршрутки по Львову + електричка 4+12=16 грн.
 

Гігантський інтернет-архів "ДЕРЕВЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ