Слохині. Хирів. Стара Сіль. Старий Самбір

Давно я спеціально не їздив за деревяними церквами. Настроївся і поїхав. Як результат? Таки працює всесвітній баланс - як чогось недоотримуєш, то неочікувано за це дістаєш компенсацію.

Субота. Фактично ранок, практично - ніч. Холодний вітер. Приміський. Черга до єдиновідкритої каси. Їде шестивагонна Львів-Сянки. На щастя вагон опалюється. В дорозі електричка не поспішає. Тут стоїть, потім "повзе" перед Комарном. Для мене це вже традиція. Майже півгодинне запізнення. За вікном - прикарпатський Бандерштадт. Я - в Самборі. 

Дивіться Архів газети "Експрес" з 1997 року !

До речі, мій канал на YouTube !

Чому Бандерштадт? Бо тільки-но відкрили пам'ятник Бандері (бачив його з вікна маршрутки). Навіть не снідаю - відразу на автостанцію. Ось завертає Львів-Добромиль. Народ з торбами до його дверей. Я за ними. Прошу, до Хирова. З мене - 9 грн. Непогано... За центром Самбора маршрутку дотрамбували! Субота - базарний день. Стою біля задніх дверей. Згодом розумію, що до Хирова не дотягну. Та й навіщо? Мені потрібно село Слохині. 

Через п'ятдесят хвилин хитавиці вийшов. Це - початок Слохинів. Неприємний вітер і "свинцеве" небо. Чому я тут? Бо має бути невеличка деревяна церква. Десь при дорозі чи неподалік. Але зараз мене природа кличе. Йду селом і шукаю місце. З одного подвір'я виходить чоловік. Йде на дорогу за мною. Я до нього з питаннями про церкву. Той глянув і каже, що є така. Там далі, при дорозі. Мені стало легше. Чоловік де-що про неї розказав. Питаю, скільки в Слохинях номерів. Відповідає, що десь 120. Церкви дві. До них не всі ходять. За розмовою підійшли до придорожної каплиці

Стоїть на місці старої. Ту радянська влада знищила. Цю за України відбудували. Прощаємося - чоловік повертає до якоїсь хати. Ось центр Слохинів. Праворуч дороги стоїть деревяна церква. Всередині деревяна. Православна. Навколо цвинтар. Зайшов на нього, зафіксував її. Трохи далі через дорогу нова мурована. Католицька. Успення Пр. Богородиці. Поставлена коштом місцевої громади у 2002 р.

Чимчикую дорогою в сторону Хирова. Ось їде бабця на ровері. Видно тільки очі та ніс. Час від часу йдуть перехожі. О, що я бачу на горі?! Таки збереглася! На повороті повертаю праворуч. Потім ліворуч. Передімною старий цвинтар. На верху - каплиця Собору св. Ів. Хрестителя з 1910 р.

Вертаюся на дорогу. Ще пару метрів - і другий поворот. Перед поїздкою дивився Гугл-карту. Звідси має бути пряма дорога до села Поляна (на дорозі Хирів - Ст.Самбір). Питання, що вона переходить через Стрв'яж. Планую потрапити до села Березів. Зупиняюся, щоб подумати. З двору виїхала підвода з двома чоловіками. Я до фірмана: "Дай Боже! Скажіть, а я через поле вийду до Поляни?". "Тпру-у-у! Го-о-о-в!". Оглянув мене зверху вниз. "Ну а як ви думаєте через ріку перейти? То би літом зняв мешти - і через воду... Хіба підете попри берег до заправки, а там на другу сторону. Сідайте", - запрошує на воза. Відповідаю, що хотів би Хирів побачити. Хлопи поїхали. Рухаюся дорогою далі на захід. Це - колишнє передмістя Хирова - Посада Хирівська (тепер східна частина містечка). Біля тротуару закрита на замок фантазія місцевих архітекторів-будівельників. Кіоск "Посада" (видно, збанкротував, бо за пару метрів є інша сучасна крамниця)

На якомусь городі при дорозі

Йду далі, оглядаюся. Раптом такий запах пішов! Вхід в якийсь магазин-кафе-бар. Біля нього в грилі чотири курочки засмагають. Мій язик мало не постраждав:) Наближаюся до залізничного переїзду. Праворуч - на Добромиль, ліворуч на ст.Хирів. З переїзду видно другу станцію містечка - "Посада Хирівська". При переїзді цегляна каплиця

Ще трохи - і головне перехрестя Хирова. Праворуч на Добромиль, прямо до кордону (перехід "Смільниця"), ліворуч до Старого Самбора. Хирів я не планував досліджувати-фотографувати. Стою і починаю рахувати: мені ще треба в Березів. Якщо не зможу маршруткою доведеться 5 км. пішаком. Електричка на Львів зі Старого Самбора десь пів другої, потім аж за три години. Неочікувано мій погляд побачив її! На горі, невеличка, під черепичним дахом... Пам'ятаю її на довоєнній польській карті! Так-так, щось останнім часом мені на них щастить! Вже забув за розрахунки у часі. Вперед дорогою нагору в сторону Добромиля. На цвинтар. На куті в огорожі діра - я туди. Захекався нормально. О, звідси класна панорама Хирова...

Обретаюся і очам не вірю! Отримав додатковий супер-бонус! Поблизу побаченої ще одна каплиця! Набагато крутіша! Спочатку йду до першої з них

Починають її ремонтувати. На гребені даху вже недоречна жовта маківка. На вхідному фасаді шість ніш. На двох видно чіткі рисунки-начерки. Як розумію Ісуса і Марії. На пілястрах є якісь букви і слова. Прочитав "УНПЦс" (там ще є, але не мав часу розшифровувати). У профіль непогано виглядає

Йду до другої. Персональна надгробна. Шикарно виглядає. Колір приємний

За передній фасадом напівкругла каплиця. Я з тої радості навіть всередину не заглянув

На верху фасаду пише латинською (хто спец - перекладіть)

Найвищий час вертатися до центру. Швидко спускаюся вниз. Повертаю праворуч. На будівлі "Просвіти" пам'ятна таблиця

Тримаюся поглядом вежі. Ось він, костел св. Лаврентія 1710

І знов чимчикую на перехрестя. Знову праворуч. До головного храму Хирова - Різдва Пр. Богородиці 1846

Позаду мене йде жінка з дитиною. Побачила, що я фоткаю. "Ви би всередині подивилися, як там гарно! Там недавно закінчили малювати!", - запрошує. Церква зачинена. Часу щораз менше. Хочу побачити двірець - повертаю вбік. Перед ним юрба пасажирів. Чекають на маршрутки. Заходжу всередину будівлі. Порожньо. Щойно поїхав іграшковий потяг на Стар'яву. Вийшов на перони. Ось він - Хирівський банхоф (себто залізничний вокзал)

Мабуть, наймасштабніший серед подібних у таких містечках. Звідси панорама на колишній Конвікт, потім військову частину. Візитівка Хирова. З тієї сторони чути сильний гавкіт собак. Цей комплекс я не побачу зблизька

Рухаюся попри колію до переїзду. Праворуч бачу ліхтар з маківкою. Якась каплиця? Та де там! Завершення як на церкві. Але зроблено на звичайному будинку

На переїзді повертаю в сторону Старого Самбора. Не відомо чи поїде маршрутка. Мені в село Березів. Колись їхав через нього. Пригадую ніби бачив деревяну церкву біля мурованої. Тре перевірити. До Березова майже 5 км. Піднімаюся вгору. Тепер вітер у спину. Обертаюся на знайомий звук. От, халепа! Їде Смільниця-Самбір. Запізнилася. На підйомі не зупиняється. Тепер точно піду ногами. Наверху при дорозі маленьке сільце. Поляна. При дорозі новозбудована церква

Незабаром заходжу за лісопосадку. Випив чаю, трохи відійшов. Знову йду дорогою. За деякий час чую, що позаду пригальмовує авто. Здивовано обертаюся. Старий універсал Опель Омега. Багажник і задні крісла завалені коробками з продуктами. Чоловік за кермом показує жестом чи мені вперід. Я радісно киваю і запихаюся на переднє крісло. Питає мене, куди, для чого, звідки. Кажу до Березова. В'їжджаємо у село. Поглядом шукаю дерев'яну церкву. Її нема. Тільки мурована. Я розчарований. Мабуть, переплутав села. Чоловік пропонує вийти і запитати місцевих. Я відмовляюся. Питаю куди він їде. Каже до Старого Самбора. Мені вже все одно. Їду з ним. По дорозі питає, що це за палац біля Рудок. Розказую, що був біля нього. Цікавий. За розмовами вже Стара Сіль. Бачу, що деревяну церкву (яка при дорозі) "наремонтували". Прошу зупинити. Чоловік каже, коли я буду в церкві, щоб поставив свічку. Не за нього, а за всіх мандрівників. Щиро дякую, що підвіз мене. Пішов зафіксував навколо церкву. Тепер черга костелу св. арх. Михайла 1660

Потрохи реставрують. На вході скринька для пожертв. На верху горильєф покровителя храму, очевидно

Обійшов з іншої сторони. Фоткаю з-за огорожі. На відновлення такої махіни потрібні мільйони...

Дивно, як дерев'яний верх дзвіниці тримається?

Від костелу мені до іншої дерев'яної церкви. По дорозі спочатку до колишньої вілли Анни

Потім вже до церкви. Відреставрували. Тільки мідний (чи то латунний) дах трохи незвично бачити. Вертаюся до центру Старої Солі. Люди чекають на зупинці. Незабаром приїхав Нижанковичі-Львів. Той довжелезний німецький б/у автобус. За 2 грн. горами і долами довіз до Ст. Самбора. На годиннику 13.05. Ура, я встиг! Електричка на Львів о 13.40. Дає про себе знати мій генетично модифікований максималізм. Швидким кроком йду побачити старосамбірський костел. Ага, виявляється він є далі, аніж очікував. Майже на південному краю райцентру. Нарешті трохи виглянуло сонечко. Підсвітило костел св. Миколи 1890-1903

Постійно дивлюся на годинник. Часу в обріз. На зворотньому шляху з відстані фоткаю церкву. Мабуть, свв. Володимира і Ольги

За п'ять хвилин до прибуття прибіг на залізничну станцію

І знову транспортний облом. На колію в сторону Львова заїжджає вантажний потяг. Гальмує. Люди чекають електрички на двох платформах. Електричками і не чути. Час минає. І чого я поспішав? З-за повороту їде Львів-Сянки. А коли наша буде? Потім відправляють вантажний на Львів. Я вже задовбався з іншими мерзнути на пероні. Львів-Сянки стоїть. Пропускає нашу. Аж за 25 хв. від планованого відправлення прикотилася електричка на Львів. Добре, що у вагоні субтропіки - відігрівся. Видно, щоб машиністам не забрали премію, до Львова летіли, як на Формулі-1. Прибули майже на 5 хв. раніше. Все би так їхати...

Підсумок: закон всесвітньої гармонії: не побачив, що хотів, але побачив чого не очікував, довго чекав, але швидко заїхав, багато йшов пішки, але тебе добровільно підвезли... Собівартість фотографування (витрати на доїзд і назад) єдиної дер. церкви яку я уперше побачив цього разу побила всі рекорди...
Час у дорозі: зі Львова>до Львова – 9 год. 30 хв.
Бюджет на дорогу: маршрутки по Львову + маршрутки міжміські + електричка 4+11+21=36 грн.
 

Гігантський інтернет-архів "ДЕРЕВЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ