Цебрів. Воробіївка. Курівці

Останній день календарної весни > "вікно" на роботі > наплічник і карта чекає > я вже на вокзалі і...

...і думаю куди поїхати щоб з користю. Тобто щоб зафіксувати деревяні церкви. О, мій улюблений тернопільський напрямок. Дивлюся на карту: на Тернопільщині з львівської електрички у Метенові виходив, у Зборові також, в Тустоголовах - ні (але планую), в Ярчівцях і Озерній був, ага, у Цеброві не був! 

До речі, мій новий канал на YouTube !

Отож, моя мета - Цебрів - Воробіївка - Курівці, за моїми розрахунками це якихось 6 км. тому цією ж електричкою вертаю назад. За новим розкладом, виявляється, що тернопільська відправленням зі Львова 8.55 стоїть на станції Зборів аж 20 хв.(!), бо пропускає якийсь пасажирський перед себе. Ага, на станціях краснянського напрямку поставили таблички, щоб народ у певний час остерігався розрекламованого "Хюндая". Оця стоїть на ст. Борщовичі у напрямку до Красного

На станцію Цебрів тернопільська прибула без десяти 12.

Цебрів село не мале. Витягнулося зі сходу на захід уздовж залізниці. Переходжу міст через потік і на роздоріжжі бачу класику радянської сільської архітектури - двоповерхові "Продукти, Промтовари, Закусочна"

Повертаю ліворуч. За пару кроків будівля сільради, а позаду неї височить новенька мурована церква з 2007 р.

Вертаюся назад і вже йду на схід. При дорозі оточена деревами стоїть найбільша атракція Цеброва - деревяна церква Покрова Пр. Богородиці 1892 р., яку перевезли із Закарпаття. Церква виглядає трохи покинутою, бо інакше її б давно відремонтували "під євро". Зі сторони дороги мурована надбрамна дзвіниця, над входом напис "Поновлено Р. Б. 1924". Я вже не раз писав, що на блозі фото деревяних церков не буде. Та на цьому фото її майже і не видно...

Пройшовши далі вулицею по ліву сторону кидається у вічі доглянутий білосніжний пам'ятник полеглим під час другої світової

А навпроти немов новопоставлений приваблює пам'ятник Тарасу Шевченку

На виході з Цеброва при дорозі привернули мою увагу іриси. Квіти такі. Гарні-гарні. Я б такі посадив у себе...

На околиці села, поблизу дороги у школярів з вихователькою пікнік. Останній погляд на Цебрів перед підйомом дорогою нагору

Дорога кам'яниста веде через лісок. Мене неспішно обганяє чорний "Ланос". Погода супер - сонечко ховається за хмарками, вітру майже нема. Зупинився, пообідав. Ще трохи і бачу перші хати села Воробіївка. Село стоїть на роздоріжжі до Цеброва і до Нетерпинців. Куди ведуть дороги ніхто, крім місцевих, не знає. Тобто ніякого вказівника (навіть написаного фарбою на дошці) нема. Тільки старий хрест на повороті до Нестерівців

Повертаю на північ, трохи пройшов, бачу на повороті доріжку ліворуч. Я вже знаю куди вона приведе. До місцевої церковці Воскресіння Господнього 1993 (УГКЦ). Вона більше каплицю нагадує

Люди з сусідніх будинків настільки пильно і з пересторогою дивляться на непроханого мандрівника, що це відчуваєш на фізичному рівні. Але ніхто нічого не питає. Цікаво, що у Воробіївці існує зареєстрована лютеранська громада. У селі, як і сусідніх, масово використовують природний камінь для огорож, фундаментів чи стін господарських будівель і т.д. Мій шлях веде ще на схід. Переходжу міст через річку Нестерівку. Обабіч дороги море тополиного пуху. Людей по дорозі нуль. Тиша і приємні для очей краєвиди - на зелених лугах вітерець гойдає хвилі жовтих квітів...

При дорозі привертає увагу бесідка, очевидно, для посиденьок дітлахів

Кінець Воробіївки показують вказівники які ледве тримаються стовпа

Невеликий підйомчик - і я вже в селі Курівці. Дивлюся на годинник що часу до електрички обмаль. Біля вулиці, в оточенні смерек, стоїть памятник загиблим у роки другої світової, збудований у 1967 р., відновлений у 1995. Біля нього бабця пасе гусей

А онде бачу верх мурованої церкви Вознесіння 2002 р. (УГКЦ). Стоїть при дорозі

Це її вигляд з церковного подвір'я

Я б туди не йшов, але... Якось їхав електричкою до Тернополя і бачу, що біля мурованої церкви у Курівцях стоїть немов деревяна каплиця чи що? Виявляється це не каплиця, а справжня деревяна церква, ще й подібна до тієї з Цеброва! Так от, вона стоїть на маленькій ділянці відгородженій від мурованого храму. Я дуже хотів мати фото цієї невідомої деревяної церкви, тому зайшов спочатку на подвір'я мурованої, потім через хвіртку на чийсь город, щоб побачити будівлю з іншої сторони. Ну, видно що церковця не діюча. Мурована дзвіниця стоїть при дорозі. Ого, час немилосердно біжить. Спускаюся вулицею вниз. Біля місцевої школи автобусна зупинка. На ній буква "У" подана як англійска "Y"

Чую, як дзвенить сигналізація на переїзді. Думав, що то електричка на Львів їде. Я на зупинку, але то тільки товарняк. Почекав ще хвилин 10, сів до Львова, безкоштовно проїхав аж до ст. Ясенівці...

Підсумок: поїздка в експресовому темпі вийшла продуктивною - що планував побачив. Навіть встиг зафіксувати з вікна електрички прогресуючу будову деревяної церкви у Зарваниці...

Час у дорозі: зі Львова>до Львова - 7 год. 15 хв.

Бюджет на дорогу: маршрутки по Львову + електричка 4+21=25 грн.

Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ