МОЇ ПОДОРОЖІ НОГАМИ І НА КОЛЕСАХ: Вільховиця. Косонь. Гетен. Бене. Тисобикень. Хуст. День перший

вівторок, 9 липня 2013 р.

Вільховиця. Косонь. Гетен. Бене. Тисобикень. Хуст. День перший

Мені запропонували поїхати на три дні з дому. З групою 13 осіб (з яких трьох я знав). Я певний час опирався пропозиції, але мене «вламали». Що ж, розповім від себе де, що і як було…

План наступний (список населених пунктів без вказання порядковості відвідання!):

5 липня (пятниця) – Львів (старт о 6.30 з центру), Вільховиця (Мукачівський р-н), Косонь (Берегівський р-н), Тисобикень (Виноградівський р-н), Дешковиця, Локіть (Іршавський р-н), Хуст (ночівля).

6 липня (субота) – Хуст, Довге, Бронька, Лисичево (Іршавський р-н), Ізки (Міжгірський р-н), Боронява (Хустський р-н), Солотвино (Тячівський р-н), Яремче (Франківщина, ночівля).

7 липня (неділя) – Яремче, Коломия, Чернелиця, Раковець (Городенківський р-н), Шевченкове, Маріямпіль, Медуха, Кукільники (Галицький р-н), Унів (Львівщина, Перемишлянський р-н), прибуття до Львова о 21.00.

До речі, мій новий канал на YouTube !

Досвіду кількаденних групових поїздок в мене зовсім не було. Ця подорож мала релігійний ухил, тому потрібно дотримуватися певних правил.

Добре, ближче до справи. Мене попереджали, що організатор дуже пунктуальна людина, тому дуже не бажано запізнюватися. Приїхав на місце старту за пів години. Потрохи почали підтягуватися особи з якими буду три дні. В результаті з чотирнадцяти осіб виявилося троє чоловіків (не рахуючи водія) – все решту представниці прекрасної половини людства. Цікаво що нас возитиме? Коли побачив, був легко шокований – дизельна «ГАЗелька» на 14 місць! Буде дешево і сердито. Забігаючи вперед скажу, що вибір був правильний – по таких дорогах водій на якомусь крутому бусі нізащо б не погодився їхати! Отож, стартуємо зі Львова о 6.34 ранку – запізнення в 4 хв. вважаю ідеальним ). Шлях лежить по трасі Київ-Чоп на Мукачево. Зробили короткий стоп на заправці біля Сколього

Траса в горах відчутно латана-перелатана, в багатьох місцях асфальт зрізаний. Перша зупинка в селі

ВІЛЬХОВИЦЯ

Село розташоване по той бік річки Латориця, навпроти Чинадійово. Підїжджаємо до деревяної церкви св. Дмитрія (XVII ст.). Я вже не раз писав, що не ставлю фото дер. церков на блозі, але з Закарпаття можна.

Не сподобався прибудований дах перед церквою, накритий бляхою!

Біля храму всі ми поснідали і об’їхавши Мукечеве покотили в сторону Берегово. Не доїжджаючи 6 км. до цього райцентру повертаємо в с. Яноші праворуч і рухаємося до відомого населеного пункту

КОСОНЬ

Чим відома прикордонна з Угорщиною Косонь? Тут є термальні джерела, які варто відвідати! Оздоровчо-рекреаційний комплекс «Косино» знаходиться в дубовому гаю, на схід від села, близько головної дороги. Приїхали. Стоянка заповнена автомобілями хтозна звідки

Паркуємо бус скраю, виходимо (нарешті!) назовні і …бачимо таке

Насправді це всього попередження – сам кордон метрів за 600 звідти. Організованою групою переміщаємося до входу

Отож, мінімальний термін перебування в комплексі – дві години, за які дорослі платять 30 грн. Вам видають на руку браслет з чіпом – час пішов. При виході браслет перевіряють – якщо були довше двох годин, то за кожні пів години позалімітного перебування доплачуєте 7,5 грн. Народу, звичайно, багато і різношерстого… Спочатку йду переодягнутися з одну з кабінок чоловічого туалету. Незручно, бо нема вішаків. Опісля можна починати купелі. Є три басейни з водою каламутного кольору: менший простий (води по коліна), більший з гідромасажем і водоспадами (води по пояс, там найбільше народу) і ще більший з прісною водою, в якому чомусь ніхто не купався… Комплекс далі розбудовується, тому покажу в загальному що є. Ліворуч входу – штучне озерце береги якого викладені камінням

У воді плавають симпатичні з вигляду і кольору рибки

Гарний, стильний головний корпус накритий справжнім соломяним дахом. Тепер дивіться: ось перед ним маса лежаків. Порожніх, бо тре платити

…Тому ощадливі туристи краще погріються на травичці

Це середній басейн з «бульками» під якими люблять стояти пенсіонери (та й не тільки) і отримувати задоволення )

Великий басейн. За ним територія розваг для дітей

До речі, в цей день температура повітря була + 32, а води в басейнах самі бачите

Ага, рекомендовано в такій воді побути 15-20 хв., вийти з неї, просохнути і знову по колу. Ціни на такі смаколики, як морозиво, 15 грн. Розведений охолоджений хімічний напиток – 10 грн. Розрахунок при виході з каси. Одним словом, в Косоні гроші буквально течуть рікою від бажаючих отримати релакс ) Пора виходити і збиратися. На касі всі браслети перевіряють і видають чеки. Так, мені безперечно сподобалося, правда не дуже приємно лежати серед мертвих мух, які спокійно плавають по воді ) Сюди б приїхати взимку, щоб отримати кайф від переходу з мінусової температури в + 38… Після виходу з комплексу всією групою обідаємо просто на землі, збираємося і вирушаємо на захід до недалекого села

ГЕТЕН

Цього Гетена в планах не було. Проїхали село Шом і згодом повернули ліворуч в Гетен. В ньому розташована невелика проста з вигляду мурована церква 1793 р. біля якої збереглася чудова деревяна дзвіниця з 18 ст.

Церква нічим не захоплює

А ось дзвіниця шпилем підпирає блакитне закарпатське небо

Щоб дістатися нагору, доводиться подолати дуже стрімкі деревяні сходи. Дзвони з написами по мадярськи

Підкріплені ще й стрічкою з кольорами угорського прапора

Українські та угорські символи тут існують поруч

З Гетена вертаємося на Берегове і рухаємося головною дорогою на схід в сторону прикордонного Вилока. Робимо зупинку в селі

БЕНЕ

Воно розташувалося на правому березі Боржави. Цього села також не було в програмі маршруту. Тут при дорозі фоткаємо церкву з 14 ст.

Яка має традиційне для Закарпаття завершення

У Вилоку ми переїжджаємо Тису і потрапляємо до

ТИСОБИКЕНЬ

Це село раніше називалося Бобове (а інша частина села називалася Петрово – тепер «Пийтерфолво»). Відвідуємо деревяну (правда потиньковану) церковцю

Написи зовні і всередині по мадярськи

Дзвіниця церкви

На території знаходиться службова будівля біля якої росли смачні абрикоси (священик дозволив поласувати, що негайно було виконано)

А це дзвіниця напроти через дорогу. Належить реформаторській церкві

Після проведеного для нас богослужіння, місцевий священик проводив групу в іншу частину села, де розташована колишня сімейна графська каплиця (зараз УГКЦерква)

І колишній палац графа Форогоші зведений в кінці 19 ст. (тепер музей)

Все розташоване на березі озера

Поряд розташований Затисянський краєзнавчий музей під відкритим небом (відкритий з 1970 р.). Чому ми там не були – не знаю. Правда поруч вирувала гроза, тому довелося швидко збиратися… З Тисобикеня ми повернулися знову до Вилока і далі трасою через Виноградів приїхали під вечір до міста

ХУСТ

Тут ми будем ночувати. Найперша маємо поселитися в центрі в готель «Хуст». Це типовий представник колишнього радянського зразка де на сьогодні майже нічого не змінилося. Такі готелі беруть люди без претензій до зручностей хіба через ціну

Через вулицю йдемо вечеряти, а опісля прогулянка вечірнім майже безлюдним містом. Поблизу готелю розрита територія в центрі Хуста

Збоку розташований величенький православний храм

Це його фото наступного ранку

Але найцікавіше чекало попереду. Нас провели до «чеського кварталу». М-м-м-м, яке миле місце! Ці будиночки, квіти, сараї, дрова… Хоч бери кіно знімай )