середа, 20 грудня 2017 р.

Теребовля. Замок


Він, без сумніву, є символом цього стародавнього міста. Заради нього в Теребовлі зупиняються туристи, щоб побачити все на власні очі. Ось що я побачив 12 грудня 2017 року…


Колись давно, ще в 2000-х роках я відвідав Теребовлю і трохи запам’ятав цю масу каменю на горі, яка височить над містом. У пору року, коли на деревах нема листя, навряд чи можливо не побачити ці стіни, які відомі ще з ХІ ст., майже з будь-якого кінця міста (хіба, якщо ви дивитеся тільки собі під ноги…). Не знаю чи на фото видно масштаб гори і мурів, але незважаючи ні на що враження справляє цікаве…
01.

Схил гори, як на мене, дуже крутий, в мокру погоду спробувати лізти по ньому може бути небезпечно…
02.

Головний вхід до замку з вулиці Зазамче…
03.

Я був дещо здивований побачивши при вході будку, в якій, виявляється, продають вхідні квитки на територію замку (бо це є Теребовлянський відділ Національного заповідника «Замки Тернопілля»)…
04.

Подумав, ну, добре, заплачУ скільки там коштує… Але зараз не сезон, середина робочого дня, тому на віконечку каси (пише, працює щодня з 9.00 до 18.00) приліпили папірець з нагадуванням «Вхід в замок платний» (і дописаний номер телефону касира). Цікаво, що вартість вхідних квитків не виставлена десь на видному місці, тому все це подібне до "за скільки домовитеся - за стільки і пропустять") Отже, якщо б ми були законослухняними цивілізованими европейцями, тоді б тре було телефонувати касиру і чекати коли людина прийде, щоб взяти з тебе гроші (але скільки?) за те, щоб просто подивитися на кам’яні мури… Але ж ми насправді країна третього світу, де кожен сам собі «закон», тому… На доріжці, яка вела серпантином від каси по схилу до замку, я здалеку побачив як сиділи два чоловіки… «Мабуть, охорона або ж хтось з них касир», - подумав сам собі і мій погляд зупинився на схилі гори зі сторони центру міста. Оцінивши ухил схилу, прикинув, що зможу по ньому вилізти до замку. Потрохи, потрохи якось виліз догори, віддихався після підйому і обернувся вбік…
05.

Зупинився поблизу південної вежі…
06.

Від неї паралельно до муру веде в північну сторону доріжка…
07.

Якщо ви хоч трохи уважна особа, тоді зможете побачите в мурі вставлені кам’яні таблички з написами…
08.

Доріжка приводить до входу в замок біля східної вежі…
09.

Як виявилося, цей вхід, як і решту інших входів на внутрішнє подвір’я замку, будь-яким способом зачинили…
10.

Погляд на подвір’я через ворота… Всередині порожньо…
11.

Йду собі далі. Навколо тиша, нікого в цей час біля замку нема… Обходжу східну вежу…
12.

Бійниці в її стінах…
13.

Я знав, що вона тут буде чекати, і це таки правда – стоїть жінка на горі з каменю…
14.

Так увіковічнили Софію Хшановську та героїв оборони міста Теребовлі 1675 року…
15.

Видно, що навіть в той далекий час деякі жінки вміли не тільки командувати чоловіками, а й за певних обставин запросто могли відтяти мечем (бачите в Софії меч?) голову (і не тільки) непроханим зайдам з Туреччини або інших вороже налаштованих країв…
16.

Фрагмент північного муру…
17.

Можна посидіти під майже заспаними деревами і уявити на мить, що творилося біля цих стін понад триста років назад…
18.

Поруч є така собі літня сцена для проведення масових заходів…
19.

Пробувати шукати вхід всередину замку нема потреби, бачу, що час невблаганно летить, тому вертаюся в це ж місце звідки виліз на гору і кидаю прощальний погляд на Теребовлянську твердиню…
20.

А тепер мене чекає прогулянка безпосередньо по місту…
21.

Дочекайтеся, буде що дивитися )

 

Немає коментарів:

Дописати коментар