субота, 9 лютого 2019 р.

Городок

«Та нашо тобі той Городок! Поїхали з нами на пиво!», - каже мені спокуса у вигляді осіб невизначеного роду і племені. Та якщо вибирати між пивом (варіанти – горілкою, криками «Хай живе Юля!» на мітингу або поїздкою в село до потенційної тещі), я б обрав Городок (як варіант міг би бути Париж, Маямі або Жашків). Ви в передчутті, що це місто якесь особливе, бо колись на питання «Ну як, гОрод, ок?», відповідали - «Город ок!». Давайте подивимось де і що я тут побачив позитивного суботнього дня…

Цьогоріч в мене перший випадок, коли в містечко, до якого зі Львова їздить електричка, я приїхав і виїхав маршруткою – так виявилося швидше і не особливо дорожче. Відповідно, цей пост не буде типово починатися фоткою залізничної станції, яка є на краю Городка, а буде з… Та давайте трохи не так. 

Якщо б вас запитали продуктовий синонім до слова «Городок», що б ви відповіли? Думаєте, нема такого слова (слів)? Дивіться, знаючі люди спочатку скажуть «сіль» (колись місто називали Городок Соляний і ще зверніть увагу на його герб – про це далі), потім згадають слово «яблуко» (на початку Городка зі сторони Львова є велике підприємство по переробці яблук і не тільки на концентрат для соків + гігантські яблуневі сади в полях біля Городка), а я згадаю слово …«ковбаса». Ні, я не смакував городоцькі мясні делікатеси, але це місто своєю довжиною вздовж мостиської траси трохи нагадує таку собі понад восьмикілометрову ковбасочку, до якої «приросли» менші сардельки і сосиски…) Ну, добре, не буду вам розпалювати апетит)

Оскільки в Городку я був безчисленну кількість разів, то знаю з чого почати для вас розповідь – так-так, з місцевого …цвинтаря. Не треба від здивування робити круглі очі і розкривати рот, давайте поясню чому саме звідси. Якщо ви їдете маршруткою зі Львова, то виходьте на зупинці поблизу церкви Святого Духа (такої сучасної в рожевому кольорі) – саме від даної церкви вуличкою прийдете на міське кладовище. Бачите посеред нього муровану каплицю (колись називалася св. Розалії)?
01.

Думаєте, каплиця чимось незвичайна, якщо вас до неї привів? Нічого подібного! Станьте спиною до її головного входу, дивіться трохи ліворуч і рахуйте ряди поховань: «Перший, другий, третій, четвертий, п’ятий, стоп!». Інтрига наростає, немов снігова лавина, бо ж ви не розумієте що відбувається, правда? Тепер підіть в тому напрямку і в п’ятому ряді побачите ЄДИНУ в Україні збережену так звану …МОГИЛУ КАТА !

Це не жарт і не знущання над вами, виявляється, в Городку, колись давно стояв полк уланів (як розумію, так називали бойову кінноту польської армії). З невідомої причини ніби сталася групова дуель (мабуть, напилися “до чортиків”). Мертвих похоронили на цвинтарі. За декілька років по тому, з Відня приїхав архітектор і за його проектом збудували цей надгробок. Люди стали називати його “могила ката”, ніби тому, що на ньому не було хреста і розмістили це поховання поперек цвинтаря. Раніше я думав буквально – на цьому місці поховали того, хто стинав іншим голови…
02.

По центрі верхньої частини саркофагу розміщена голова, обличчя якої прикриває захисна маска з горизонтальними прорізами для очей (а-а-а, тепер зрозуміло, чому надгробок назвали “могилою ката”!). З верху голови відходить жмут волосся (тепер кажуть «дреди»), а під головою зображений меч, між яким в`ється щось подібне на довгий шаль. На південно-західному куті саркофагу можна прочитати напис: “Paul Butele Fec.”. Мабуть, це і є той архітектор з Відня або майстер, який виготовив цей специфічний надгробок
03.

Пройшовши цвинтар до головного входу, далі на перехресті вулиць кидається у вічі невеличка церква-каплиця Турковицької Ікони Богоматері (2012 р.), перед якою є пам’ятник “Загиблим в Афганістані і померлим від душевних ран…!»
04.

Тепер я на головній вулиці Львівській… В цьому районі акцент – історична будівля (колись пошта+суд), в якій сьогодні розміщена Городоцька райдержадміністрація…
05.

Біля неї модерновий пам’ятник чотирьом молодим хлопцям з УВО-ОУН, які загинули тут в сутичці 30 листопада 1932 року…
06.

Тепер вулицею Львівською, через яку, до речі, не просто перейти на протилежну сторону зважаючи на постійний рух автівок, йду в саме серце Городка, насолоджуючись пречудовим лютневим сонечком… Яке ж старовинне місто без річки? Тут Верещиця несе свої темні води аж-аж до Дністра…
07.

Місцева Школа-гімназія – от якби всі будинки в центрі цього міста були так симпатично пофарбовані…
08.

А це що таке у дворі даної школи? Не можу пропустити неймовірний скул-арт, якого в райцентрі навряд чи десь ще побачите! Чудесно мила реалізація на тему «Пори року», а ці лавки у формі кольорових олівців, просто для Городка топ-креативно!
09.

Краса, яка надихає! Дайте місцевим школярам ще якусь стіну в центрі міста, нехай її прикрасять своїми роботами!
10.

Площа перед польським костелом з пам’ятником жертвам репресій…
11.

Просто величезних розмірів Костел Воздвиження показує, хто свого часу керував у цьому місті…
12.

Зараз все ще можна побачити різницю між нефарбованою вівтарною частиною костелу і решту вже іншого кольору стінами…
13.

Мозаїка на стіні костелу з Ядвігою і Ягеллом (як цікаво, погугліть хто такі), в честь якого місто довгий час мало назву Городок-Ягеллонський…
14.

Герб на порталі бічного входу до костелу…
15.

Постійно собі повторюю «Зупинися і подивися догори!»…
16.

По сусідству з костелом є інший корпус школи-гімназії – це видно навіть по кольорах фасаду…
17.

Навпроти костелу побачив найгарніший, на мою думку, і найстильніший будиночок в центрі Городка – я б в такому, можливо, поселився десь на верхньому поверсі, тільки шкода, що головна дорога поруч…
18.

На куті площі вам нагадують старість міста, його оборонне значення і …наскільки давніше сіль була мега-прибутковим товаром (саме брикет солі зображений в брамі)…
19.

Виразна будівля тепер Городоцького районного суду, яка переходить з площі перед костелом до площі Ринок…
20.

Місту пощастило, що на куті Ринку збереглася його Ратуша…
21.

Ну і що, що вона зовні не в найкращому стані, зате на її стіні також є герб міста, на якому самі уважні і допитливі побачать не один брикет солі, а вже три брикети! «Більше солі – більше бабла!» - в давні часи це гасло не було настільки нелогічним, як сьогодні…
22.

Годинник з 2004 року навічно зупинився на 12:13 …
23.

Ринок ділить по діагоналі головна вулиця Львівська… В південній частині площі сквер, а в північній милує око хоча штучна, зате як гарно прикрашена ялинка…
24.

Та не ялинкою єдиною (яку ще трохи і розберуть) може привабити рідкісного в цю пору року туриста саме серце Городка… Бачите, в кінці вулички, яка веде від Ринку вбік, виблискує на сонечку банями і ліхтарями приземиста церква Благовіщення? Перед нею встановили незвично чудовий тризуб…
25.

Тут і пшеничні колоски, і маки, і калина, і блакитно-жовті стрічки… У вечері це все ще й підсвічується… Не пригадую чи десь подібне бачив…
26.

Поруч стоїть велика шопка…
27.

В ній грають релігійні пісні і колядки… Місце, звичайно, приваблює людей, які підходять і фотографують атрибути різдвяних свят, які вже закінчилися…
28.

А позаду дзвіниці церкви Благовіщення збудували маленький дерев’яний будиночок під назвою «Хатинка св. Миколая» , біля якої встановили профіль оленя і санчат, а також дві невеличкі ялинки – видно, хтось з цієї релігійної громади дуже старається…
29.

Перед входом до місцевого парку на стіні висить досить детальний план центру Городка з корисною інформацією і старими фото головних історичних будівель міста…
30.

Ліворуч на підвищенні вас може зацікавити оборонного типу храм, зведений ще в XV столітті…
31.

Вид на комплекс і храм Преображення з внутрішнього подвір’я…
32.

А тепер подивіться на вхід до цього храму… Що вас здивувало: ялинки чи розп’яття на стіні? А мене – чотири килими на підлозі, хоч бери і роззувайся перед дверима)
33.

В самому парку нічого цікавого, одна скульптура хіба… на краю парку відкривається вид на замерзлий Городоцький став і північно-західну частину міста…
34.

Вертаюся назад, проходжу поруч ресторану-пабу «Старий млин»…
35.

…йду зафотографую дерев’яну церкву св. Івана Хрестителя (про неї на моєму сайті), а далі на автостанцію, витягаю з власного гаманця 17 гривень і примружуючись від яскравого сонця, в якому купається «соляне місто», вирушаю до Львова. Слухай, Городок, приємно ходити тобою і щоразу дякувати за цікаву зустріч…
36.
В кожному містечку справді можна побачити немало цікавого – вибирайтеся з дому частіше, світ навколо чекає на вас!

Сподобався пост? То поділіться ним на своїх сторінках у соцмережах (кнопки під постом) - це ваша мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!
 

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

  

Немає коментарів:

Дописати коментар