Судова Вишня

«Встать! Суд ідьот!» - пам’ятаєте ці слова в кінці культової радянської кіно-класики “Кавказская плєнніца»? От їду в мостиській електричці і перефразовую їх на «Встати! Судова Вишня підходить!». Що ж, встаю, виходжу на однойменній станції і вперед руйнувати міф, що в даному місті нема чого дивитися…

Електричка поїхала на захід (до речі, тою самою через трохи більше три години буду вертатися назад), народ розійшовся і маленька залізнична станція залишилася порожньою…

01.

Звідси до центру Судової Вишні всього 1,8 кілометра вулицею Першого листопада. Поки не забув, розставлю майже всі крапки над «і»: був тут і не раз; більшу частину того, що цікаве бачив; на питання «Хто така Вишня?» відповідаю – це жінка або місцева річка (варіант обираєте самі). Якщо мова про жінку-суддю, то все ніби зрозуміло, якщо про річку, тоді, мабуть, було так – засудженому до страти злочинцю прив’язували до плечей важкий предмет, кидали в річку Вишня. Логічно, якщо всі казали - «Вишня судила», а з часом змінили на «Судова Вишня».

До речі, мій новий канал на YouTube !

Добре, серед робочого тижня йду майже порожньою вулицею в центр і ось бачу по обидві сторони вулиці два старі будинки. В тому, що ліворуч, тепер місцева середня школа…

02.

В іншому – професійний ліцей…

03.

Так виглядає ця парочка з шкільної території…

04.

Прийшов до головної вулиці, яка пронизує місто зі сходу на захід. Мені праворуч. Маленька площа з погруддям Івану Вишенському, біля якого підозріло дивилися на мене і мій фотоапарат два місцевих чоловічки…

05.

Ага, коли вертався назад на станцію, на цій площі, на лавці, сиділи і співали під гітару троє молодих дівчат – мені чомусь це видалося трохи дивним (не знаю чи вони збирали на щось гроші чи просто розважалися)… Он під мостом тече і сама Вишня. Після мосту ліворуч. На куті під деревами щось таке страшне – пам’ятник загиблим у Другій світовій війні…

06.

Перша на сьогодні і єдина в центральній частині міста церква – Пресвятої Трійці...

07.

Зведена в 1910 році. Хочеш не хочеш, але перед входом обов’язково подивишся на величезне зображення на стіні храму…

08.

«Позолочена» баня церкви, мабуть, найкращий орієнтир, де є центр Судової Вишні. Так святиня виглядає з південної частини міста, з вул. Садової…

09.

Наступна в моєму списку – місцева ратуша…

10.

Затиснута між будинків, перед входом до якої все має стояти якась автівка) Звіряю свій і її годинники – все працює точно…

11.

Тільки подивіться яка витончена краса!

12.

Спитаєте «Невже тут все так гарно?». Чесно – не все і навіть далеко не все! Центральна вулиця Судової Вишні. Такою вона є в самому серці міста – на площі Ринок!

13.

Знаю, що зараз почнуться обурливі крики «Геть мера Судової Вишні!», «Скільки, жлоби, можна красти!» і подібне, але… Найцікавіше, що вулиці до обидвох церков і дорога в сторону села Дмитровичі має рівненький асфальт… Зроблю висновок, що центральна вулиця Судової Вишні їй не належить і ремонтувати місцевим ніхто не дозволить, а як інакше це неподобство пояснити? Що ж відбувається на Ринку в середу? Жіночки продають в пластикових пляшках молоко, поруч намети агітаторів за кандидатів у президенти і над цим всім гордо тягне шпиль в небо, мабуть, символ міста – оновлений Народний дім…

14.

Порівняйте – он його вигляд в серпні 2012 року…

15.

…а такий в березні 2019-го…

16.

А ще й в сонячному промінні справжній красень!

17.

І хочеться його, як фото модель, фіксувати і крупним планом…

18.

…і просто неймовірною перспективою…

19.

…та хоч з будь-якої сторони!

20.

Щоб випадковий турист, який невідомо чого зупинився в центрі Судової Вишні, знав, що місто не просте! І щоб герб запам’ятав! І щоб не розказував іншим казок про «суддю-жінку на ім’я Вишня” чи «суддю-річку Вишня» ))

21.

Читав, що часто відвідувачі міста буквально пролітають його по головній вулиці і до вище показаного мною додають ще фото костелу (і про нього далі буде)… Але це не мій випадок, бо з площі Ринок асфальтованими вулицями піднімаюся вгору і вгору. По дорозі я не міг таке не сфотографувати – старезна хата яка от-от впаде… І все б нічого, але на її стіні …причепили новий лічильник електроенергії! Невже всередині хтось живе???

22.

В результаті трохи задихавшись вийшов до другої старої церкви міста – Преображення Господнього…

23.

Її добре видно з центру, адже розташована на горі південної околиці Судової Вишні, поблизу цвинтаря…

24.

Сюди однозначно варто прийти, адже зможете побачити чудовий краєвид на чималу частину міста…

25.

Ви ж точно побачите від церкви в східному напрямку, за деревами, якусь велику будівлю, ні, навіть немов цілий комплекс, правда? Туди моя дорога. Трохи пройшов по вул. Садова і знову піднімаюся поміж будиночків вгору. Масивні споруди первісно були як монастир отців францисканів. Сьогодні маємо «Судововишнянський психоневрологічний інтернат». Насправді це – закритий об’єкт. На вході на територію є охорона. В моєму випадку все було трохи по-іншому – при підході до воріт закладу бачу, що в мою сторону дивиться якийсь худий чоловік. Придивився, ніби один з пацієнтів (по вигляду і мовленні зробив такий висновок). Трохи далі стояв гурт чоловіків, до яких якраз під’їхала вантажівка. Я в цього худорлявого питаю, чи можна зайти на територію. Той щось мені сказав ніби можна, то я навіть не звернув уваги на табличку «Охорона». Та вже на території відчув на собі тривожні погляди медсестер, які дивилися просто в мою сторону через скло прибудованого до основної будівлі ганку. Тільки я встиг зробити один кадр, як побачив, що той пацієнт кличе когось зі сторони брами і активно жестикулює в мою сторону. Я йду на вихід, а до мене підходить якийсь дядько і починає питати, хто дозволив тут ходити, хто я такий і що тут роблю. Кажу, що просто хотів зробити одне фото колишньої історичної будівлі. Дядько знову «Чого не спитав дозволу в охоронця?». «Та не бачив я охоронця!», - відповідаю і рухаюся до воріт. А за мною біжить той худий чоловік і постійно повторяє «Охорона тут, охорона тут, охорона тут». Заспокоїв його словами «Мені охорона не потрібна, я вже йду». Одним словом, таке собі місце… Та й фотографувати зовні особливо нема що…

26.

А, там навпроти цього інтернату є старий цвинтар… І на ньому стоїть маленька симпатична капличка… Чого я її не зафіксував? Та чесно не знаю) Тою ж вулицею Садовою, де собаки від нудьги гавкають на будь-що, не поспішаючи рухаюся далі на схід… Вийшов до ще одного мосту через Вишню і бачу біля колишнього цегельного заводу, на підвищенні, за деревами, найцікавішу руїну з усіх руїн в Судовій Вишні – все, що залишилося від пречудового палацу славної в давнину родини Марсів…

27.

Добре, що на деревах нема листя – влітку це чудо важко побачити з дороги… А ще тут на деревах сидять, безперестанно каркають і гадять навколо тисячі ворон! Підійшов ближче…

28.

Тут був головний вхід в палац…

29.

Південний фасад…

30.

З такого ракурсу… Як бачите даху взагалі нема…

31.

Вікон, звичайно, також нема… Тільки стіни і вежа на куті…

32.

Мабуть, саме ця вежа, яка дивним чином тримається, надає руїні якогось романтичного вигляду…

33.

А на північному фасаді частина стіни просто впала…

34.

Оскільки навколо нікого не було, вирішив акуратно зайти всередину…

35.

Вид на вежу зсередини… В будь-який момент на будь-якого роззяву з неї може впасти будь-що…

36.

Самі бачите – повна руїна! Ну і що, це не заважає писати комусь з чиновників, що вони чекають на інвестора, який би все це відновив своїм коштом… Країна ненажерливих мрійників )

37.

Недалеко на північ від руїни палацу Марсів, при дорозі стоїть ще одна руїна, виглядає, давно збудована… Що б тут могло колись бути – нехай місцеві знаючі напишуть в коментах…

38.

Коли бачу здалля трьох медведиків, то знаю безпомилково – це знак, що поруч будівля місцевого лісгоспу)

39.

Прийшла черга до костелу Матері Божої Помічниці Вірних…

40.

Біля святині не одна будівля і все зроблено «під євро»…

41.

На що-що, але на костели поляки грошей ніколи не шкодували і не шкодують і нема значення, що це за кордоном…

42.

Проти сонця вид ніякий, та й саме сонце має незабаром сховатися за хмари …

43.

До електрички на Львів ще є часу, тому чого б не подивитися зблизька на іншу судововишнянську школу? Тим більше, що оцей ліхтар на її даху підказує – споруда, попри сучасний ремонт, таки стара…

44.

Ніби все… Стоп, ще ні! Читав, що місто колись славилося своїми …конями! Так, саме тут розводили елітних скакунів і збереглася інфраструктура… Здогадувався де це є, проте уточнив у місцевих. Пішов подивитися. Комплекс великий. Стан – зараз самі побачите. Блакитного кольору адміністративна будівля (біля неї парадна в’їзна брама) – їх я бачив незліченну кількість раз, коли проїздив по об’їзній автодорозі міста…

45.

Біля чималої території для вигону коней розмістилися самі конюшні…

46.

Вид зблизька… Без коментарів…

47.

Коли обходив конюшні з тильної сторони, в одній будівлі почув всередині музику – там хтось працював… Також поруч гори відходів життєдіяльності тварин з відповідним запахом… Крім показаних будівель є ще як мінімум дві… Ось цю, видно, почали навіть відновлювати (постелили новий дах)…

48.

…а он тій, навпроти, давно кінець…

49.

Як то кажуть, вибачайте, що на такій ноті закінчив розповідь про «Вишню, яка судить»… Просто так сталося… І не кажіть після побаченого «Та в Судовій Вишні нема на що дивитися!» Таки є. Хто шукає, той побачить)

50.

Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!

Сподобався пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах  - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

 
 ХУДОЖНІ РОБОТИ НА ПАМ'ЯТНИКАХ