середу, 6 березня 2019 р.

Перемишляни

Ви ніколи не були в Перемишлянах? Ні, вам не причулося, мова не про польський Перемишль, а про наш районний центр. А дарма, якщо не були! Я вас не підколюю, а пишу цілком серйозно. Подивіться і прочитайте пост до кінця і зрозумієте мою думку…

Питання «А де є ці Перемишляни?» цілком закономірне у вибагливого мандрівника і ще більш логічне в тих, хто віддає перевагу відпочинку лежачи на дивані і дивлячись в стелю. Пошукайте на карті. А Перемишляни великі? Ось уявіть собі, якщо на одному кінці даного райцентру хтось гукне, наприклад, «Василь, в мене ще є пів літри!», то за пару секунд на іншому кінці Перемишлян вийде на дорогу як мінімум з десяток Василів) Якщо ви не зрозуміли мого порівняння, тоді знайте – від найбільшого храму в Перемишлянах, який стоїть в північній частині міста, до костелу, який є в південній частині, всього навсього 1 кілометр і 200 метрів.


Доїзд в Перемишляни зі Львова громадським транспортом тільки маршруткою. Краще з «автостанції» на вул. Личаківській (звідси буде ближче і швидше і дешевше). Дорогою починаю витягати з пам’яті шокуючі спогади десятирічної давнини про цей райцентр. За годину і десять хвилин виходжу на початку містечка. Знаю, що сьогодні сонця не буде. Першим зустрічає рідкісного (особливо в цю пору року) гостя Перемишлян величезний собор (язик не повернеться написати «церква») Святого Володимира і свмч. Омеляна Ковча, зведений в 2002 році…
01.

Нижче від собору розташований радянської архітектури Народний дім, біля якого збереглася стара фігура. Один з варіантів сучасної назви «Подайте в бюджет Перемишлян хто скільки може!» (до слова, лице жінки обернене в сторону Івано-Франківська)…
02.

Кут вулиць Галицька (головна в містечку) і Привокзальна. Ліворуч на фото – Народний дім, праворуч – будинок «Сокола»…
03.

Серед збережених історичних будівель громадського призначення в Перемишлянах, саме цей будинок ("Сокола") однозначно найцікавіший…
04.

Хоч і не відреставрований, зате можна сміливо назвати його візитівкою Перемишлян…
05.

Рухаюся вниз вулицею Привокзальна. Не дуже примітний зовні Перемишлянський історико-краєзнавчий музей (якщо б не вивіска, то і не здогадатися)…
06.

Збудований наприкінці ХІХ ст. як будинок повітового (районного) лікаря…
07.

У спеціалістів по Перемишлянах, які читають, що я йду по вул. Привокзальна в долину, можливо з’явиться підозра, що насправді мета мого приїзду не показати містечко, а завітати до тещі на фірмові перемишлянські вареники)) Розчарую вас – нема тут в мене тещі це – раз, а по друге, вам нічого не говорить назва вулиці «Привокзальна»? Думаєте правильно – ця вулиця має привести до вокзалу. В даному випадку не до автовокзалу. «Але ж залізничного вокзалу в Перемишлянах «сто років» нема!», - обуриться хтось з професійних туристів. Так і є. Проте на сучасній карті бачив позначену будівлю, де колись був залізничний вокзал! 

Я приблизно знав це місце, проте не зорієнтувався як до нього пройти, тому спитав в місцевого чоловіка, який був неабияк спантеличений від мого запитання. На жаль, мені вказали неправильну дорогу – в результаті стою перед якимись гаражами/курниками один і думаю, що тепер робити… Проте моя шалена любов до залізничних вокзалів була сильнішою за бажання швидше вернутися в центр містечка, тому я пішов через ці гаражі вперед… Роззираюся навколо і так розумію, що ця будівля, зрозуміло з новішими прибудовами, могла бути (або і є!) колишнім залізничним вокзалом…
08.

Можливо, середня частина вокзалу залишилася майже оригінальною… Тепер тут повсюдно живуть люди…
09.

Ось я знову на головній вулиці Перемишлян. Мій маршрут на південь. Пам’ятник священно-мученику Омеляну Ковчу, якого в містечку направду шанують… Площа біля пам’ятника гарно облаштована…
10.

Звідси мені у вічі впав шпиль якогось будиночка неподалік. Піднімаюся вгору по вул. Лісна і от ця невеличка вілла…
11.

Якщо пройти трохи вище, то її вигляд буде такий…
12.

Центральна вулиця… По одній її стороні на хідниках все ще розбитий асфальт, по іншій – нова бруківка…
13.

Просто при вулиці збереглися ручні водокачки – реальний антикваріат часів без централізованого водопостачання…
14.

А як вам такий мурал з совєтських часів? Тут видно, що тоді Перемишляни вчили, вчили і ще раз вчили…
15.

Шевченко… Дуже зажурений… Стояти непорушно і дивитися на тепер безперспективне містечко, це вам не жарти…
16.

Направду цікавий будиночок при тій самій вул. Галицька… Ідеальне місце, щоб сховатися від раптового дощу…
17.

Біля міської ради є дві речі, які обов’язково притягують погляд серед навколишньої сірості. Перше – це герб Перемишлян (пан Ющенко був би в захопленні, чи не так?)
18.

Друге – це дооооовжелезний банер-вітання з Різдвяним святами. Вид на зимові Перемишляни з висоти пташиного лету. Хм, тут вони виглядають на велике село…
19.

Місцеві старовинні балкончики – хоч щось вишукане…
20.

Так, от він маленький, доведений до ладу парк ім. Богдана Хмельницького, в якому однозначно має стояти «штампована фігура» самого гетьмана…
21.

Навпроти парку через вулицю побачите старовинну, зовні не цікаву церкву святого Миколая…
22.

А он там, трохи далі праворуч, видно вежу великої споруди, з якої почув дзвін. Піднімаюся вгору, навпроти пожежної частини бачу цегляний будинок. Видно, що старий…
23.

Саме попри нього доріжка веде до польського костелу…
24.

Називається св. апостолів Петра і Павла. Головний вхід до святині досить симпатичний…
25.

Через гучномовець було чутно, що всередині костелу якраз проводили службу і ксьондз (священик) співав частково польською, частково українською мовами. Також грав оргАн. З такого ракурсу споруду ніяк не втиснути в один кадр…
26.

Навколо жодної людини, тому вільно ходив і фотографував…
27.

Дивіться яка мила розмальовка на стіні, що виходить на прикостельну територію…
28.

О, забув додати, що тут є сторожові собаки, які під час моїх походеньок біля костелу здійняли немалий гавкіт і один з них намагався скочити на мене…

Ну от вам і всі Перемишляни… Ви розчаровані, що навіть нічого не змогли побачити цікавого? Так і є. Через фото відчуваєте депресивну атмосферу містечка? Все правда. Тоді чому на початку цього посту написав слова «А дарма, що не були (в Перемишлянах)»? Бо все пізнається в порівнянні ! Після відвідин даного райцентру, який з усіх сил намагається і змінює своє обличчя на краще (особливо з тим, яким воно було 10 років назад), ти буквально розумієш різницю між «майже не цікаво» і «реально дуже цікаво» від побаченого власними очима в наступному місті…
29.
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!

Сподобався пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах  - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!
 

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

  

1 коментар:

  1. "Дорогою починаю витягати з пам’яті шокуючі спогади десятирічної давнини про цей райцентр..."
    доброго дня, це Ви про що?

    ВідповістиВидалити