неділя, 24 березня 2019 р.

Комарно

«А якщо поїхати в колишню столицю ненажерливих комарів?», -  якось подумав блукаючи поглядом по карті Львівщини. «Прийнято, одноголосно!», - отже, пора зранку в неділю вставати і вперед!

Хто читає мої пости, знає, що коли є можливість, обов’язково використовую електрички/дизелі для доїзду до місця призначення. 


Так і було цього разу – по дев’ятій годині ранку, в неділю, маса народу (куди ці люди їдуть?) чекає на сянківську електричку. Вже через 50 хвилин від старту, виходжу на станції «Комарно»…
01.

Хто не в курсі – станція розташована в селі Бучали, а до Комарно звідси 3,6 кілометри. Є варіанти: або чекати на будь-яку маршрутку в сторону Комарно або на своїх двох. Після майже години сидіння в електричці вибираю другий варіант. Швидко рухаюся обочиною дороги. Міста ще не видно, але вказівник з гербом Комарного дає зрозуміти – ще трохи…
02.

Через тридцять п’ять хвилин я на місці (по дорозі правда мене обігнала маршрутка Львів-Дрогобич, але це нічого)).
Що таке Комарно? Офіційно – містечко, яке витягнулося з заходу на схід майже на чотири кілометри. Не дуже офіційно – виглядає як велике село з населенням 3,8 тисяч народу (станом на поч. 2017 року). На головному роздоріжжі повертаю праворуч, в сторону села Переможне. Перше, що бачу – на старому цвинтарі, серед численних мистецьких надгробків, збереглася римо-католицька каплиця…
03.

Якось читав, що її використовує (або використовувала) місцева польська громада, та в неділю тут тихо і брама зачинена…
04.

Піднімаюся вгору дорогою… Там, по правій стороні, бачу старі дерева на валах. Перед валами – рів. Тепер вали оточують …місцевий стадіон. А колись там стояв замок. Переді мною інше роздоріжжя – ліворуч дорога веде в сторону Дрогобича, прямо – на Рудки. На куті є таблиця, де жовтим по блакитному написано – «Міський парк. Пам'ятник садово-паркового мистецтва XVIII ст. м. Комарно»…
05.

Біля цього вказівника в так званий парк ведуть три стежки. Я думав-думав якою краще піти, вибрав середню, саму широку…
06.

У вас логічне питання – для чого я йду в цей колишній ландшафтний парк? А для того, що писали, ніби тут має бути знову ж таки колишній маєток. Ось стежка майже добігає кінця, але ніякого маєтку, ніяких людей навколо нема… Виявилося, що стежка служить місцевим з с. Переможне, щоб скоротити шлях до Комарного. Розчаровано оглядаюся навколо… Вже вирішив йти назад в місто, як за гілляками численних дерев (на щастя в цей час без листя) ледве побачив якийсь кусень стіни чи щось таке… Йду в цьому напрямку і вже на підході розумію, що з давнього маєтку сьогодні залишилися, як то кажуть, «ріжки і ніжки»… Залишки південної частини будівлі…
07.

А це – все, що збереглося з північної частини… Навколо зробили сміттєзвалище, все позаростало деревами-кущами…
08.

Якщо ви фанат такого, тоді при вході в парк йдіть на праву стежину, яка приведе вас майже до цих руїн. Вернувся назад до головного роздоріжжя в місті. Просто біля нього – чимала будівля Народного дому…
09.

На її стіні існує така ось таблиця…
10.

Запам’яталася високим мансардним дахом, покритим черепицею…
11.

На протилежній стороні центральної вулиці Січових Стрільців, на узвишші, кидається у вічі стара симпатична будівля, де тепер ясла-садок «Казочка»…
12.

Переміщаємося на інший бік цієї ж вулиці, до будинку, біля якого вітер лоскоче національний прапор…
13.

«Комарнівська міська рада»…
14.

Дивовижна картина – зовсім порожня головна вулиця в містечку… Недільне передобіддя…
15.

В центрі міста чути проповідь священика з церкви св. апостолів Петра і Павла…
16.

Збудована на місці попередньої в 1927 році…
17.

Біля церкви є дві будівлі – на новішій пише «Мала академія мистецтв», а он і стара…
18.

Має відношення до історії…
19.

Так виглядає центральна площа в Комарно… Колись, пригадую, тут вирував базар…
20.

Збоку площі побачив найбільш креативно оформлену в містечку крамницю під назвою «Зорепад»…
21.

До площі Франка прилягає парк Франка, в якому, крім оленя і ведмедів, стоїть погруддя Франку… Чесно, це – найгірше погруддя/пам'ятник Франку, який доводилося бачити…
22.

З іншої сторони площі зауважив будинок, стіни другого поверху якого ще не знищили…
23.

Ну, он і він. Той, заради якого і їдуть в Комарно. Архітектурна принада. Навіть не знаю, як його ще описати… Колишній римо-католицький костел Різдва Пр. Богородиці з дзвіницею…
24.

Сказати, що його фасад гарний – означає нічого не сказати…
25.

Підняв голову догори - так і розглядав би…
26.

Колись на декорацію фасаду не шкодували ні грошей, ні часу, ні зусиль, та нічого…
27.

З того часу пройшли сотні років… Досі дивуєшся філігранній роботі тодішніх майстрів, які не знали, що таке комп’ютер і 3D принтер…
28.

Святиню потрохи реставрують – вже замінили вікна, беруться за верх і покриття…
29.

Так виглядає бічний вхід…
30.

Головні двері були замкнені. Проте через шпарину між дверима я зміг якось запхати об’єктив фотоапарата і побачити, що там всередині…
31.

Раніше читав, що за цю культову споруду «гризлися» римо-католицька і греко-католицька громади Комарна. Перші вимагали повернути її, бо це польське, другі відстоювали, бо їм святиню передали в користування. Тепер тут церква… Вигляд через решітку першого ярусу дзвіниці на вулицю Січових Стрільців…
32.

За пару метрів від святині збереглася будівля колишньої плебанії (місце, де жив священик) – сьогодні її також оновлюють (вхідні двері все ще оригінальні)…
33.

Тепер йду вулицею Щирецькою до східної частини Комарна… Вже здалеку видно три, мальовані синім, великі бані найбільшого храму міста – святого Архангела Михайла…
34.

Це – величезний собор, поблизу якого пам’ятник “Полеглим героям 1914-1920»…
35.

Збудований на просторій ділянці в 1910 році… З такого ракурсу добре видно його масштаб…
36.


Від такого велетня за сто метрів на південний схід побачите повну протилежність – стареньку невеличку і симпатичну, повністю покриту гонтами дерев’яну церковцю також під назвою св. Арх. Михайла… В одному кадрі її дзвіниця і вид на молодший мурований храм…

37.

От і по Комарно… З того, що знав, не відвідав хіба єврейський цвинтар (при дорозі до села Катериничі) і пам’ятний знак на повороті до с. Кліцько, але то таке… Вертаюся в центр містечка, сідаю на маршрутку і через 50 хвилин виходжу у Львові… А комарів в Комарно не було)

38.
Вибирайтеся з дому частіше, Україна чекає на вас!

Сподобався пост? То поділіться посиланням на своїх сторінках у соцмережах  - це мінімальна подяка за працю автора блогу. Дякую!

Гігантський інтернет-архів   "ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"

  

Немає коментарів:

Дописати коментар