четвер, 14 лютого 2013 р.

пʼятниця, 8 лютого 2013 р.

Тисів


Або як я вирішив відкрити для свого сайту північно-західну Долинщину і в результаті без підготовки пройшов 20 км., але до кінця план не виконав. Давайте знайомитися з Тисовом

неділя, 13 січня 2013 р.

Болехів


Колись я вже був у цьому містечку просто на порозі Карпат. А вдруге потрапив чисто випадково – походивши по Долині залишилося багато часу до Стрия, тому вирішив зробити піт-стоп. Оскільки я не мав навіть схеми з розташуванням чогось цікавого, тому просто рухався центральною вулицею і зробив трохи фото…

неділя, 6 січня 2013 р.

Долина


Вона може бути і Сонячна і Кремнієва і Нарцисів і навіть Смерті ! А може без додатків – просто місто Долина. Я пройшов її з одного кінця в другий і розкажу як там і покажу вам без малого пів сотні фоток…

вівторок, 25 грудня 2012 р.

Збережемо життя ялинці! Львів


Сьогодні, 25 грудня, пробігав через центр міста. На всяк випадок взяв фотоапарат. Біля Ратуші побачив виставку оригінальних варіацій "під ялинку" до Нового року - все зроблене руками малих львів'ян і львів'янок! Ідея ніби така: краще самому зробити щось невелике, але неповторне, аніж йти на ринок і купувати живе деревце... Краєм вуха чув, що серед глядачів проводили голосування за найкращий твір... Виставка тривала тільки до обіду. Фотки робив нашвидкоруч... Далі 100% позитиву

субота, 1 грудня 2012 р.

Букачівці. Чагрів


«Де ж поділися люди?», - запитую подумки себе недільним післяобіддям, йдучи порожньою вулицею селища. «Сплять, розійшлися по гостях чи поховалися від об’єктива фотокамери?”. Е, ні то, ні друге, ні третє. Просто я потрапив до селища Букачівці

понеділок, 26 листопада 2012 р.

Ходорів


Компактне. Залізничне. Водне. Солодке. Правда, колись… Це – про містечко Ходорів.

понеділок, 19 листопада 2012 р.

Бурштин


…І сниться мені море.  Холодне, оповите містичним туманом. І відкрив я очі. І бачу це море. Закрив очі і відкрив знову (і так три рази підряд). Ні, це вже не сон і не галюцинація. Це справді море. Я – в Бурштині!

вівторок, 30 жовтня 2012 р.

Плотича. Великий Глибочок


Після двох невиїзних місяців, коли голова обертом від маятника «робота-хата-робота», врешті-решт «ТойХтоПройшовКрізьВогоньЛьвівськуОбласть» (ну добре, добре, «проїхав і пройшов») вирвався до іншої області. Улюблена Тернопільщина. Експрес з Великого Глибочка до Плотичі і назад…

середа, 18 липня 2012 р.

Кокутківці. Висипівці. Серединці



В обід при дорозі у Воробіївці. Версія міфічна: "Вася, ну як, знайшов'ис нашу плєшку?". Версія напів реальна: "Їсти, с...ти і "бухати" хіба мене навчила мати?". Версія реальна: "Тілько не копайте по ногах - у мене "пАкращення вже сьогодні...". Три і пів години до того...

субота, 14 липня 2012 р.

Мельничне. Завадівка. Турка


Як я зробив пішки 16-ти кілометровий круг дорогами біля Турки, яка вже зовсім "не забите село"... Не вірите?

неділя, 8 липня 2012 р.

Данилівці. Яцківці. Сировари. Білківці. Богданівка. Осташівці


...Навіть якщо б мені заради експерименту зав'язали очі, привезли у невідому місцевість і я б там почув, наприклад, "Тату, дивисі шо я зробЄв!", висновок один - я потрапив до провінційної Тернопільщини...

середа, 27 червня 2012 р.

Мельна. Виспа. Любша. Підбір'я. Фрага. Підкамінь. Беньківці


"То хто такий?". "Та, каже, якийсь турист...". "А шо йому тут треба?". "Та во так йде собі по селах і фотографує. Каже, шо цікавлят деревяні церкви..." "А звідки він?". "Каже, шо зі Львова". "Аж зі Львова????". Десь такий діалог я почув між роботягами біля церкви в Беньківцях, коли відвернувся і відійшов від них на пару метрів. То фінал, а яка була дорога!!!

субота, 9 червня 2012 р.

Євро-2012. Львів. 9.06. Німеччина-Португалія. Приліт уболівальників


...Я ніколи не літав аеролайнером (мабуть і не буду). Тому, коли у новинах повідомили, що з 8-ї ранку 9 червня, у день матчу Німеччина-Португалія у Львові очікують понад 50 чартерів з Європи (в т. ч. уперше три лайнери А-310 і один "Боінг-767") моє бажання побачити це все наживо просто завело...

субота, 17 березня 2012 р.

Рясне-Руське


Довелося у справах їхати ровером до Львова через село Рясне-Руське. Думаю, я ж ніколи церкви у тому селі не бачив...

пʼятниця, 16 березня 2012 р.

Сокільники. Оригінальна різдвяна шопка


Їду сьогодні ровером зі Львова до Пустомит через Сокільники. Після мосту, напроти нової церкви у Сокільниках, через дорогу побачив таке чудо. Розвернувся, підїхав ближче. На дитячому майданчику стоїть, як розумію, різдвяна шопка. Про це свідчить восьмикутна зірка на солом'яному даху. Кольорові деревяні масштабні фігури стильно доповнюють різдвяну хатинку і створюють святковий настрій у позаріздвяний час... Мені сподобалося:)


Сподобався пост? То поділіться ним в соцмережах (кнопки під постом)!
 

До речі, мій канал на YouTube!

середа, 22 лютого 2012 р.

Розгірче

Давніше я бачив в Інтернеті що в Розгірчому збереглася дерев'яна каплиця на старому цвинтарі. З часом дану інформацію забув, аж тут на форумі м.Стрий, на моє прохання додати нові фото деревяних церков району, раптом з'явилася якраз не бачена мною каплиця з Розгірчого. Щоб не відкладати в довгу шухляду, стартую до цього села...

понеділок, 5 грудня 2011 р.

Лівчиці

Тільки-но вернувся з села Лівчиці, Городоцького району (Лівчиці ше є на Жидачівщині). Їздив у справах. Фотоапарат був зі мною. Щось встиг зробити до початку дощу...

понеділок, 10 жовтня 2011 р.

Мшанське озеро. Присілок Мшани - Збиська (Zbyska)

Неділя 9 жовтня. Щось так закрутився з різними справами вдома, що потому раптово захотів кудись вирватися. На ровері. Недалеко, бо вітер. Мучився-думав і тут згадав, що багато раз бачив з вікна мостиської електрички озеро в долині біля с.Мшана. Я до нього на релакс!

вівторок, 16 серпня 2011 р.

Сколівщиною. Ровером

Учора, 15 серпня, зірвався в Карпати. До Сколівського району. Не дає він мені спокою. Бо ніяк не можу зафіксувати решту тутешніх деревяних церков. Наперед скажу, що лівих фоток майже не робив. Так, краєвиди тут чудові. Але щоб десь-щось цікаве побачити - не дуже. Виїхав зі Сколе під рвучкий, холодний вітер в напрямі до Козьової. І пішло-поїхало: Козьова, Орявчик, Мита, Сухий Потік, Росохач, Завадка, Задільське, Довжки, Криве, Погар, Нагірне, Сможе і назад до Сколього. Найбільше запам'ятаю, звичайно, Сухий Потік. 

Через одну неприємність, яка там зі мною трапилася. Частково сам винен. Не буду розповідати - це довго і нудно. Друга несподівана неприємність сталася при підйомі київською трасою з Тухольки на перевал де готель-ресторан "Плай". Слава Богу, що все добре закінчилося. Які загальні враження від побаченого? Ліси рубають нещадно. В кожному селі поруч бідноти в темпі будують від котеджиків до готелів з оциліндрованого бруса. Дорога з Козьової до повороту на Тисовець - рівний асфальт. 

Далі, за перевалом більш-менш асфальт тягнеться аж за церкву в селі Мита. До речі, на цьому фото якраз бачите спуск до Мити зі сторони Орявчика. Це - об'їзна цього села. Також огризки асфальту зустрічав у Погарі та Оряві - всюди решта типові земляно-щебеневі дороги. Чесно - задовбало крутити педалі через перевали різної висоти з різним покриттям. 

Але що робити, коли сюди (в дані села) маршрутки ходять двічі-тричі на день. Залишилися ще три села на Сколівщині де маю побувати. І - крапка з цим районом. 

Наприкінці не лякайтеся статистики:
- накрутив педалями - 149,5 км. (з них горами - 124 км.)
- максимально розігнався до - 52 км./год. (страшнувато було)
- середня швидкість - 17 км./год. (зауважив, що горами більше не виходить)
- час педалювання - 8 год. 45 хв.


Гігантський інтернет-архів "ДЕРЕВЯНІ ЦЕРКВИ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ"